Osvita.ua Среднее образование Современная школа Управління оздоровчою діяльністю школи

Управління оздоровчою діяльністю школи

Зараз питання здоров'я та здоровий спосіб життя не займають, на жаль, перше місце в ієрархії потреб і цінностей людини в нашому суспільстві

Ключові слова: збереження здоров'я, здоровий спосіб життя, принципи формування, «здорова школа», критерії здорового розвитку особистості, компоненти здоров'я, зров'язберігаючі технології, культура здоров'я.

Структура публікації

1. Практико-зорієнтований проект «Управління виховально-оздоровчою діяльністю школи»:

  • теоретичне обґрунтування;
  • практична значущість;
  • об'єкт дослідження;
  • мета та задачі проекту;
  • гіпотеза дослідження;
  • методи дослідження.

2. «Здорова школа» та її місія.

Проблема збереження здоров'я населення все більш чітко усвідомлюється представниками системи освіти як професійно значуща. Це порозумівається, насамперед, тим, що саме поняття «здоров'я» стало трактуватись більш широко, ніж проста відсутність захворювання, у нього всі частіше вкладається соціокультурний зміст: сучасні визначення здоров'я включають такі компоненти, як суб'єктивне благополуччя та відповідальна поведінка. Здоров'я дитини, її фізичний і психологічний розвиток, соціально-психологічна адаптація у значній мірі визначаються умовами її життя, насамперед умовами її життя у школі. На роки навчання дитини у школі припадає період інтенсивного розвитку організму.

За висновками багаторічних досліджень Інституту вікової фізіології, у багатьох дітей часу, вільного від школи та шкільних занять, просто немає. Їхній робочий день, особливо у старших класах, перевищує тривалість робочого дня дорослих і складає 12-14 годин.

За останні роки з'явилось багато нових предметів, збільшився обсяг інформаційних навантажень, різко зросли інтенсивність та емоційна напруга навчального процесу; безумовно, погіршення стану здоров'я школярів не можна пов'язувати тільки з негативним впливом «шкільних факторів». Необхідно враховувати і несприятливі соціально-економічні умови життя багатьох родин, і негативний вплив економічних факторів, і порушення стану здоров'я, і знижений адаптивний ресурс більшості дітей-учнів першого класу, якість харчування, спадковість і низку інших факторів. Це визначає важливість і значущість шкільних факторів ризику.

Праці видатних учених фізіології та медицини І. Мечникова, І. Павлова, П. Лесгафта покладені в основу вітчизняної системи здоров'я - заощадження.

Варто помітити, що саме в Росії вперше був уведений лікарський нагляд за школами, визначені рекомендації організації шкільного життя.

У радянській школі величезну увагу даному питанню приділяв В. Сухомлинський (50-60-і роки XX ст.). Він переконливо доводить, що й уповільнене мислення, і недостатня успішність - усе це обумовлено станом здоров'я дитини.

В. Сухомлинський, як і багато інших педагогів, уважає, що у структурі діяльності вчителя значне місце повинна займати турбота про здоров'я учнів.

Величезний інтерес до здоров'язбереження в сучасній педагогічний науці представлений працями М. Стригіна, Г. Зайцева, Н. Фоміна й інших учених.

Було би помилковим твердження про те, що школа не шукає виходу із ситуації, що створилась. В останні десятиліття були розпочаті спроби створення школи служби здоров'я (валеологічної служби), підготовки фахівців для школи, «відповідальних за здоров'я», пропонувались, апробувались різні форми та технології профілактики та зміцнення здоров'я. У багатьох школах ведеться спеціальна робота з формування культури здоров'я. Але, як правило, школа вибирає один із напрямів роботи зі зміцнення та збереження здоров'я.

При такому підході «шкільні» причини виникнення порушень здоров'я не ліквідуються, лише робляться спроби знизити їх негативний вплив. Ефективність цієї роботи може бути тільки при комплексній системній роботі, розумному та професійному підході до даного питання.

Необхідно формувати знання учнів про психофізіологічні можливості свого організму, формувати мотивацію на здоров'я, активно сприяти самоствердженню учнів. Тому для успішного рішення задач важливо сформувати здоров'язберігаючу культуру школяра.

Вибір теми практико-орієнтованого проекту «Управління виховально-оздоровчою діяльністю школи» продиктований необхідністю в даний час забезпечення школяреві позиції суб'єкта діяльності; формування в нього основних здоров'язберігаючих понять, розвитку потреби у формуванні мотивації на здоров'я, а також формування знань учнів про психофізіологічні можливості свого організму.

Основними принципами формування здорового способу життя вважаються такі:

  • гуманізм;
  • природовідповідність;
  • культуровідповідність;
  • цілісність і єдність;
  • включення особистості у значущу діяльність;
  • безперервність;
  • достатність.

Таким чином, педагогічне осмислення проблеми управління організацією навчально-виховної роботи школи з формування здорового способу життя та зміцнення здоров'я учнів дозволило виявити ряд протиріч між:

  • об'єктивною необхідністю формування здорового способу життя та недостатньою розробленістю даної проблеми в педагогічній науці;
  • прагненням учнів до самореалізації в систематичній оздоровчій діяльності та відсутністю цілеспрямованої роботи над системою формування здорового способу життя учнів;
  • необхідністю організації роботи зі здорового способу життя у процесі навчання та недостатнім рівнем убезпечення педагогічних умов, що забезпечують цю діяльність.

Теоретична значущість й актуальність розглянутої проблеми, її недостатня розробленість послужили підставою для визначення теми практико-орієнтованого проекту «Управління виховально-оздоровчою діяльністю школи».

Об'єкт дослідження: система навчально-виховного процесу у школі.

Предмет дослідження: умови та фактори, що стимулюють і перешкоджають підвищенню формування здорової особистості.

Мета дослідження: виявити шляхи й засоби управління ефективним формуванням діяльності, спрямованої на збереження та поліпшення здоров'я всіх учасників освітнього процесу.

Задачі проекту:

  • сприяти формуванню здоров'язберігаючих технологій;
  • розробити систему оздоровлення учнів, комплекс організаційних форм
  • і методів діяльності, спрямованих на збереження й поліпшення здоров'я учасників освітнього процесу;
  • розробка й упровадження нормативно-правових, науково-методичних
  • і організаційних основ діяльності системи освіти з формування духовно й фізично здорової особистості учнів;
  • поліпшення якості освітнього процесу й формування стійкого інтересу до потреби в отриманні навичок здорового способу життя;
  • реалізація програм з формування здорової особистості в умовах освітнього процесу;
  • прийняття управлінських рішень з регулювання й корекції факторів, що впливають на самопочуття та здоров'я учня.

Гіпотеза дослідження: якщо у школі дотримуються санітарно-гігієнічних норм, проводиться системна фізкультурно-оздоровча робота, робота з батьками з дотримання єдності вимог до здорового способу життя, регулярний перевірочний огляд, ведеться пропаганда здорового способу життя, організуються регулярне харчування, позитивна мотиваційна обстановка на уроках, то це все буде сприяти поліпшенню самопочуття та здоров'я учнів.

Для досягнення мети дослідження й перевірки висунутої гіпотези треба буде вирішити такі задачі:

  • Вивчити психолого-педагогічну й методичну літературу з формування здорового способу життя та розвиток культури здоров'я учнів.
  • Розкрити сутність, визначити структуру управління та змісту процесу формування здорового способу життя й розвитку культури здоров'я учнів.
  • Проаналізувати й узагальнити результати роботи з управління виховально-оздоровчою діяльністю школи.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці Мечникова І.; Павлова І.; Лесгафта П.; Сухомлинского В.; Стригіна М.; Зайцева Г.; Фоміна Н., педагогів і авторів навчально-методичних посібників Є. Дегтярьова, Ю. Сініцина; академіка М. Безруких і професорів В. Сонькіна; В. Ковалько й інших.

Методи дослідження: теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, вивчення педагогічного досвіду за допомогою дотримання, опитування, анкетування, тестування, бесід, апробація навчально-методичних матеріалів; педагогічний експеримент (пошуковий; констатуючий; формуючий); аналіз результатів дослідження, методи математичної та статистичної обробки матеріалів.

Дослідження проводилось у чотири етапи (2002-2006 рр.) і знаходиться на третьому етапі (обробка матеріалів педагогічного експерименту).

Четвертий етап (2003-2006 рр.) - розробка методичних рекомендацій, обмін досвідом, упровадження отриманих результатів у педагогічну практику вчителів школи та міста.

Наукова та практична значущість дослідження (проекту):

  • виявлені, теоретично обґрунтовані й дослідно-експериментальним шляхом перевірені умови, що забезпечують успішне формування здорового способу життя школярів;
  • методика прийняття управлінських рішень з регулювання й корекції факторів, що впливають на самопочуття та здоров'я учнів, може бути використана в освітньому процесі;
  • розроблена система впровадження програм для учнів (уроків здоров'я, лекцій, «круглих столів»);
  • робота з дітьми в позаурочний час (дні здоров'я, оздоровчі табори й т. д.);
  • організація й забезпечення фізкультурно-оздоровчої роботи, підвищення рухової активності;
  • динамічні паузи, години активного відпочинку;
  • упровадження оздоровчих заходів у організацію навчального процесу;
  • використання лікувальних і оздоровчих процедур та інших матеріалів, зібраних під час експерименту, дозволяє цілеспрямовано управляти й розвивати здоровий спосіб життя у школі.

Теоретичне обґрунтування

Здоров'я нації, здоровий спосіб життя, здорова особистість - слова, що часто звучать сьогодні в нашому суспільстві. Ми неодноразово чули, що оздоровлення потребують наша держава, економіка, політичні відносини, люди. Школи (і взагалі система освіти) теж страждають хронічними захворюваннями. Одні   зірковістю, інші - інфантилізмом, треті - агресивністю, четверті - нервовою перенапругою....

Що таке «здорова» школа? Напевно, ця така установа, в якій праця й навчання радісні, в якій немає фізичного та психічного насильства, в якій виключається варварське вторгнення в життя особистості. Це дім, де життя організоване природовідповідно, за принципами співіснування та співробітництва. Це місце, де людина не відчуває себе неповноцінною, самотньою та покинутою.

У психології описані критерії здорового розвитку особистості. Серед них:

  • ставлення до іншої людині як самоцінності;
  • здатність до самовіддачі та любові;
  • творчий характер життєдіяльності;
  • потреби в позитивній свободі;
  • здатність до вільного волевиявлення;
  • віра у здійсненність наміченого;
  • внутрішня відповідальність перед собою й іншими, перед минулими та майбутніми поколіннями;
  • прагнення до отримання загального змісту свого життя.

На хвилину уявімо собі такого випускника школи: цілісного, духовно багатого, люблячого, творчо-діяльнісного, позитивно налаштованого, відповідально-вільного, самостійного, розуміючого самотворення як головний зміст свого життя. Міф? Звичайно, навряд чи в реальності можна зустріти настільки виховану молоду людину. Це ідеал. А ідеал нам потрібний потім, щоб не збитися з правильного шляху - створення такої системи освіти, що веде до формування здорової особистості.

Соціальна важливість і необхідність рішення проблем зміцнення здоров'я учнів у процесі навчання й виховання випливає зі стратегії стійкого розвитку та державної політики.

Проте, за даними Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров'я РФ, тільки 4-5 % випускників шкіл можна назвати практично здоровими. Cьогодні склалось явне протиріччя між необхідністю готувати духовно й фізично здорових людей і змістом роботи освітньої установи.

Всесвітня асамблея охорони здоров'я на XIII сесії (1997 р.) поставила перед урядами всіх країн мету досягнення людьми планети такого рівня здоров'я, що дозволить їм вести продуктивний у соціально-економічному плані спосіб життя. Мета виявилась нездійсненною у всесвітньому масштабі. Нереальною вона стала і в нашій країні, оскільки з розпадом СРСР була зруйнована й єдина державна профілактична система в охороні здоров'я.

Міжнародні акти, підписані й нашою країною, змушують кожного керівника освітньої установи сприймати проблеми здоров'я дітей як свою особисту проблему. Зі звичної «вертикалі розпоряджень», коли і напрям, і засоби, і форми освітньої діяльності спускалися зверху вниз, прийняття рішень про вибір технологій оздоровлення стає долею особистої відповідальності кожного керівника.

Особистісний характер прийняття рішень про шляхи оздоровлення учнів визначається двома факторами: наростанням потоку директивних рішень, непідкріплених матеріальними, соціальною, науковою й т. п. базами, і здоров'ям школярів, яке стабільно порушується.

Необхідність оздоровлення підростаючого покоління відбита в ряді принципів Декларації про права дитини, прийнятої генеральною асамблеєю ООН.

Страшні дані дає моніторинг Міністерства охорони здоров'я Росії. Ось деякі з них: із 6 млн підлітків у віці 15-17 років у 94,5 % були зареєстровані захворювання - короткозорість (за час навчання кількість дітей із цим захворюванням збільшується у п'ять разів). Далі стоять захворювання опорно-рухового апарата, органів дихання, кровообігу, травлення, нервової системи. Поширеність захворювань, що обмежують вибір професії, досягає 30 %.

Підвищена невротизація діагностується у 85 % учнів шкіл нового типу, а більше половини (55 %) учнів звичайних шкіл мають різні хронічні захворювання.

Ріст кількості психічних захворювань серед учнів збільшується кожні десять років на 10-15 %. Психічні захворювання є причиною інвалідності з дитинства в 70 %, непридатності до військової служби - у 33 % випадків.

Серед практично здорових школярів більше 65 % мають морфофункціональні захворювання.

Поширеність гіподинамії серед школярів досягла 80 %.

Відбувається неухильне «омолодження» алкоголізму, наркоманії.

Серед учнів росте кількість девіацій або хвороб поведінки.

У документах Всесвітньої організації охорони здоров'я зайняли міцне місце такі пов'язані зі школою терміни, як «шкільний стрес», «дидактогенія», «школофобія» й ін. Цими термінами позначаються прояви неврозів, що вибивають учнів з нормального життя, призводять до категоричних відмовлень від відвідування занять.

Усе це негативно позначається на інтелектуальному розвитку учнів: 13 % відстають від середнього рівня розвитку, 25 % відчувають ускладнення й не можуть освоїти програму загальноосвітньої школи.

Таким чином, в останні роки загострилась проблема стану здоров'я учнівської молоді.

Родина недостатньо уваги приділяє вихованню дітей, особливо підлітків, школа ледь справляється з навчанням.

У сформованій обстановці проблема оздоровчого виховання у школі стала особливо гострою.

Сучасний стан здоров'яформуючої освіти й виховання суспільства дозволяє виявити явне протиріччя між позитивними установками та реальним рівнем оздоровчого виховання особистості. У зв'язку з цим проблема формування культури здорового способу життя є однією зі складних і ключових проблем у педагогіці. Розкриваючи її, нам необхідно розглянути суть таких понять, як здоров'язберігаючі технології, спосіб життя, культура здоров'я.

У тлумачному словнику мови «здоров'я - це правильна, нормальна діяльність організму, його повне фізичне та психічне благополуччя» (Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. - М., 1994, с. 223).

Психолого-педагогічний словник бере до уваги відповідність здоров'я навколишньому середовищу «стану організму, що характеризується його врівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю яких - або хворобливих змін». (Психолого-педагогический словарь для учителей // Сост. В. О. Межериков. - Ростов н/Д., 1998, с. 162.).

М. Амосов (1987) думає, що здоров'я організму визначається його кількістю, яку можна оцінити максимальною продуктивністю органів при збереженні якісних меж і функцій.

В. Скарбників (1989) трактує здоров'я як «процес збереження та розвитку біологічних, фізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості життя».

В. Лободина (1997): «Здоров'я - це безконфліктна, безпечна, щаслива діяльність організму на біологічному, психологічному, соціальному й духовному рівнях людської природи».

З наведених визначень видно, що поняття «здоров'я» відбиває якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища та представляє підсумок процесу взаємодії людини та середовища проживання, сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і соціальних) і внутрішніх (духовність, спадковість, стать, вік) факторів.

Учені дійшли висновку: проблема способу життя стає провідною в рішенні задач збереження та збільшення здоров'я.

Розрізняють такі компоненти здоров'я:

  • соматичне;
  • фізичне;
  • психічне;
  • соціальне;
  • духовно-особистісне.

Наступне поняття, яке необхідно розглянути, - це здоров'язберігаючі технології. Найбільше точно воно подано В. Ковалько: «Поняття «здоров'язберігаючі технології» поєднує в собі всі напрями діяльності установи освіти з формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів». Дійсно, мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожний школяр повинен одержати за час навчання знання, що будуть затребувані ним у подальшому житті.

Досягнення названої мети може бути здійснене за допомогою здоров'язберігаючих технологій, що розглядаються як сукупність прийомів і методів організації навчально-виховного процесу без збитку для здоров'я школярів і педагогів.

Вивчення педагогічної літератури з питань валеології виявило два опорних поняття: «здоров'я» та «спосіб життя». Причому останнє поняття розглядається як головна причина збереження або втрати здоров'я. Науково-практичною основою зазначеної причинно-наслідкової залежності між здоров'ям і способом життя людини служить концепція академіка Ю. Лісіцина про найбільший внесок в індивідуальне здоров'я людини способу життя - 50-55 %. Інші фактори впливають у такий спосіб: екологічні - 20-25 %, спадкові - 20 %, рівень медичного обслуговування - 10 %.

Спосіб життя відноситься до соціально-біологічних факторів; його компонентами служить група показників: рівень, якість і стиль життя. Рівень життя обумовлений економічними можливостями людини. Якість життя визначається ступенем запиту й комфортабельністю задоволення людських потреб. Неважко здогадатися, що обоє ці показника способу життя людини залежать від матеріально-економічних умов життя суспільства й кожної родини. Тут школа відразу зробити нічого не може. Тим часом стиль життя складається на основі психологічних і психофізіологічних особливостей поведінки особистості. І ось де величезне поле діяльності для школи. Саме школа може навчити дітей із самого раннього років життя так себе любити, так піклуватись про своє здоров'я, так поводитись, виховуватись, щоб у дорослому житті в нас рівень і якість життя стали високими.

В останні роки фахівці звертають особливу увагу на те, щоб у систему виховання загальної культури людини було включено в якості її невід'ємного компонента виховання культури здоров'я учнів освітньої установи.

Вивчення позитивного досвіду й формування наукового розуміння культури здоров'я учнів є актуальною проблемою.

Провівши аналіз досліджень сутності поняття «культура здоров'я» авторів Н. Полтовцевої, В. Царевського, І. Новосьолової, Н. Горкуші, можна зробити такі висновки:

  • Культура здоров'я виражається в конструктивній поведінці людини, що сприяє попередженню й подоланню хвороб.
  • Ціннісний потенціал культури здоров'я - це сукупність духовно-моральних суспільних цінностей.
  • Цінністю культури здоров'я стає активне тривале життя з реалізацією внутрішнього потенціалу.
  • Основа культури здоров'я - усвідомлене ціннісне ставлення людини до власного здоров'я.
  • Необхідністю для формування культури здоров'я є ведення здорового способу життя.
  • Показник культури здоров'я - загальна культура людини, виражена в достатньому рівні фізичного, психічного, духовно-морального та соціального розвитку.

Н. Горкуша дає таке поняття культури здоров'я. Культура здоров'я з'являється як складова частина базової культури особистості, що відбиває усвідомлене ціннісне ставлення людини до свого здоров'я, виражена в достатньому рівні фізичного, психічного, духовно-морального та соціального розвитку, заснована на веденні здорового способу життя.

Педагог повинен обов'язково враховувати у своїй роботі той факт, що культура здоров'я складається із трьох складових елементів: когнітивного, креативного, конативного.

Безумовно, культура здоров'я молоді на високому рівні не з'являється сама собою, а розвивається в результаті активної систематичної роботи учнів над собою та цілеспрямованою взаємодією з оточуючими людьми, а особливо з педагогами. Тому процес виховання культури здоров'я підростаючого покоління передбачає наявність викладача, який має високий рівень культури здоров'я як важливої складової його загальної та професійної культури.

У концепції модернізації освіти говориться: «Провести оптимізацію навчального, психологічного та фізичного навантаження учнів і створити в освітніх установах умови для збереження та зміцнення здоров'я учнів, у тому числі за рахунок:

а) реального розвантаження загальної освіти;

б) використання ефективних методів навчання;

в) підвищення питомої ваги та якості занять фізичною культурою;

г) організації моніторингу стану здоров'я дітей і молоді;

д) поліпшення організації харчування учнів;

е) раціоналізації діяльності дозвілля, канікулярного часу й літнього відпочинку дітей і молоді.

У педагогічній науці склались теоретичні передумови для розробки цілісної соціокультурної концепції здоров'язберігаючої діяльності освітньої установи. Ідеї цілісного підходу до визначення феномена «здоров'я», причин і механізмів його формування, збереження й удосконалювання представлені в роботах Г. Апанасенка, Є. Казіна, В. Казначеєва, Г. Кураєва, О. Разумова й ін. Проблеми організації здоров'язберігаючої діяльності на основі системного комплексного підходу розробляються В. Бондіним, Л. Диханом, Г. Зайцевим, В. Колбановим, В. Кукушкіним, М. Смирновим, О. Трушкіним й ін. О. Васильєва та Ф. Філатов у своєму дослідженні переконливо показують існування соціокультурних еталонів здоров'я в їх культурно-історичному контексті, які вони розглядають як концептуальні схеми або способи опису життєдіяльності людини, що виникли в умовах конкретних соціальних практик. У цілому їхнє дослідження дозволяє осмислити проблему здоров'я як універсальний феномен людської культури, що відбиває ціннісні підстави визначеної соціокультурної спільності людей.

Ідеологія здоров'яформуючої освіти (ціннісна аксіологічна основа) базується на об'єднанні етичного соціального гуманізму, що є новим типом гуманістичної свідомості, характерного для XXI століття. Тому завжди здоров'яформуюча освіта є сучасною гуманістичною освітою.

Місія школи, що реалізує ідею здоров'яформуючої освіти, полягає у створенні особливого освітнього середовища, яке би провокувало процес формування у вихованців позитивної стійкої індивідуальної картини здоров'я як необхідної умови їхньої життєздатності.

Ця індивідуальна картина здоров'я повинна мати такі характеристики:

  • теологічність;
  • високий загальний рівень свідомості свого життя;
  • перевагу ціннісної регуляції над споживчою;
  • локалізацію провідних значеннєвих орієнтирів у майбутньому та сприйняття свого життя в сьогоденні як цікавого, емоційно насиченого й наповненого змістом.

Тільки в цьому випадку відбудеться перетворення культуроутворюючого символу «здоров'я» у сенс життя учнів, тому що індивідуальна картина здоров'я стане значеннєвою системою особистості.

Таким чином, на підставі вивченої літератури з валеології, здоров'язберігаючих технологій, культури здоров'я, постанов і рішень уряду, можна зробити висновок, що одна з найважливіших проблем освіти сьогодення - це проблема орієнтації всієї системи освіти на здоров'язберігаюче навчання й виховання.

Вона, без усяких натяжок і перебільшень, може бути названа проблемою номер один як за актуальністю сьогодні, так і за статистичним значенням для розвитку освіти на доступне для огляду майбутнє.

Автор: С. Іванова

Освіта.ua
05.01.2008

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!