Osvita.ua Среднее образование Современная школа Використання досвіду управління якості освіти

Використання досвіду управління якості освіти

Наука про управління якістю формувалась, коли для рішення багатопланових проблем якості не підходили традиційні методи, спорадичні, випадкові заходи. Її предметом є закономірності управління якістю як технічного та соціально-економічного явища. Вона вивчає різні аспекти якості: технічний, організаційний, економічний, соціально-психологічний

Ключові поняття: якість освіти, якість шкільної освіти, управління якістю, стандарт ISO, освітній процес, освіченість, програма якості, поліпшення якості, управління якістю освітнього процесу, оцінювання якості, планування якості, контроль якості навчального процесу, критерії, показники, продуктивність, працеспроможність, моніторинг, процедура (методика).

Структура публікації:

  • Якість освіти - ключова ідея розвитку сучасної загальноосвітньої школи.
  • Якість шкільної освіти - грані проблеми.
  • Напрями використання в освітній практиці досвіду управління якістю.
  • Використання міжнародних стандартів якості ISO у практиці загальноосвітніх шкіл.
  • Деякі терміни та визначення.

Поява та розвиток теорії управління якістю пов'язані зі сферою виробництва. Тут вона пройшла складну еволюцію й оформилась у самостійну галузь наукового знання. Довга та складна історія розвитку систем управління якістю у виробництві дозволила оформитися фрагментарним відомостям у цілісну теорію управління якістю.

Складний предметний склад теорії визначає різноманіття підходів до визначення самого поняття «управління якістю». Аналіз ряду визначень, представлених у літературних джерелах, показує, що різні автори акцентують такі основні моменти:

  • управління якістю розглядається з погляду життєвого циклу об'єкта;
  • у визначення закладається принцип оптимальності;
  • управлінню якістю приділяється роль засобу вдосконалення існуючої (функціонуючої) системи;
  • управління якістю розглядається як одна з функцій органів управління.

Ключове значення для проектування й упровадження внутрішньошкільних систем управління якістю має тлумачення та розкриття ряду інших категорій, положень теорії управління якістю. В. Окрепілов сформулював, зокрема, основні закони управління якістю:

  • єдність систем управління;
  • співвідносність керуючих і керованої систем;
  • оптимальне сполучення централізації та децентралізації.

Принципи управління якістю:

  • плановість;
  • ефективність;
  • оптимальність.

Принципи формування структур управління якістю:

  • системно-цільовий;
  • ієрархічність;
  • єдність розпоряджень;
  • раціональне сполучення колегіальності та єдиноначальності.

Принципи формування процесу управління якістю:

  • динамічність;
  • безперервність;
  • оптимальність;
  • циклічність.

Вимоги процесу управління:

  • оперативність;
  • пропорційність;
  • економічність;
  • ефективність.

Велике методологічне значення для теорії та практики управління якістю освіти має зарубіжний досвід у сфері матеріального виробництва. Аналіз цього досвіду показує постійне вдосконалення й ускладнення діяльності та систем, покликаних забезпечити найвищу якість. Зараз системи поглядів, підходів до проблеми управління якістю у виробництві продукції та наданні послуг найбільш стисло представлені в концепції TQM - Total Quality Management (загальне управління якістю), реалізованої в міжнародних стандартах якості ISO серії 9000 : 2000.

Стандарти ISO 9000 постійно переглядаються, але, незважаючи на це, спадкоємні стосовно вихідних версій, об'єднані одною ідеологією, доповнюють і конкретизують один одного. Особливість міжнародних стандартів сімейства ISO полягає в тому, що вони не призначені для конкретних галузей промисловості чи економіки. У цілому їх роль зводиться до надання методичної допомоги при загальному управлінні якістю та вироблення загальних вимог до його забезпечення. Зважуючи на це, міжнародні стандарти сімейства ISO, особливо стандарт ISO 9004-1, що дає великий перелік елементів системи якості, мають особливе значення. Вони надають методичну допомогу при виборі та застосуванні цих елементів, виходять із конкретних потреб, особливостей і можливостей будь-якої організації, у т. ч. освітньої.

Аналіз еволюції вітчизняних і зарубіжних систем управління якістю у виробництві дозволяє скласти загальне враження про досягнення в галузі вдосконалення якості, уявлення про основні напрями розвитку цих систем, використовувати ці знання та досвід у сфері освіти.

Узагальнюючи матеріал цього розділу спецкурсу, можна зробити такі висновки.

1. Теорію управління якістю у сфері освіти треба застосовувати:

  • по лінії взаємодії методології, технології та типології управління якістю;
  • по лінії взаємодії основних теоретичних компонентів загальної теорії управління якістю (понятійного апарата, принципів і законів, методів і видів управління якістю, функцій управління, теорії механізму управління якістю, теорії проектування організаційних структур систем управління якістю, кваліметрії управління).

2. Управління якістю освіти є предметним полем загальної теорії управління якістю в силу специфіки об'єкта (якість освітнього процесу, підготовки та підготовленості шкіл, учнів) новим управлінським підходом, покликаним розв'язати ряд протиріч у період інноваційного розвитку шкіл.

3. Управління якістю освітнього процесу у школі є окремим випадком програмно-цільового управління, що характеризується різноманіттям видів і має підлеглий характер стосовно управління школою взагалі.

4. Ідеї управління якістю освітнього процесу у 12-річній школі можна успішно реалізувати тільки на основі концепції, створеної з урахуванням вимог міжнародних стандартів якості ISO. При цьому важливо враховувати досягнення науки та досвід створення комплексних систем управління якістю продукції, а також основні положення шкільної педагогіки (досягнення в галузі педагогічної кваліметрії, внутрішньошкільного управління, педагогічного менеджменту, управління адаптивною школою, теорії змісту освіти, якості навчальних досягнень учнів тощо).

ISO у практиці загальноосвітніх шкіл

Для застосування стандартів якості в загальноосвітніх установах необхідна їх деяка адаптація, уточнення. Ці особливості мають прийматись до уваги на всіх етапах проектування й упровадження внутрішньошкільних систем якості, визначати склад їх елементів і характер зв'язків між ними.

При визначенні концепції системи якості особливості педагогічних процесів та об'єктів обумовлюють необхідність стандартизації цілого ряду термінів і понять. Оперувати термінами та визначеннями стандартів ISO, не інтерпретуючи та не адаптуючи їх до понять педагогіки, неприпустимо.

Вихідний термін стандарту ISO - «постачальник». Під постачальником розуміється організація, що поставляє продукцію чи надає послугу. У контексті проблем загального управління якістю термін «постачальник» можна замінити терміном «організація». Тим більше що терміном «організація» можна позначати не тільки школу в цілому, а й окремі її ланки, організаційні підрозділи. Стандарти ISO допускають уживання терміна «організація» у відношенні й самостійних установ, і її підрозділів.

Ще одним дуже важливим терміном, уведеним міжнародними стандартами якості, є термін «споживач». Їм позначається одержувач продукції або послуг, наданих постачальником. «Споживач освітніх послуг» має кілька значень. З одного боку, це внутрішні споживачі - учні. З іншого - зовнішні споживачі, позашкільні системи (освітні, виробничі), в які приходять для продовження освіти або трудової діяльності випускники шкіл. Безсумнівно, внутрішніми споживачами, хоч і не основними, є батьки учнів, які беруть участь у формуванні замовлення школи, у контролі якості освітніх послуг.

Для опису процедури та механізму проектування та впровадження систем якості в освітніх установах істотне значення має інтерпретація терміна «програмне забезпечення (засіб)». У стандартах ISO він трактується як продукт інтелектуальної діяльності, що включає в себе інформацію, виражену засобами підтримки. Уточнюється, що програмне забезпечення може бути у формі концепцій, протоколів чи методик, що комп'ютерна програма являє конкретний приклад програмного забезпечення. Перелік програмного забезпечення у сфері освітньої діяльності досить широкий. На рівні загальноосвітньої школи використовуються такі його форми:

  • освітні програми;
  • навчальні програми;
  • програми розвитку освітньої системи школи;
  • цільові програми;
  • комп'ютерні програми діагностики та звітності;
  • концепції диференційованого, спеціалізованого, інтегрованого (чи будь-якого іншого) навчання;
  • методичні розробки з кожного з навчальних предметів;
  • методики корекції, розвитку інтелектуальних, загальнонавчальних компетентностей;
  • методики виховної роботи тощо.

Педагогічної інтерпретації та розширеного тлумачення вимагає центральний термін міжнародних стандартів сімейства ISO - «якість». У діючих стандартах ISO серії 9000 : 2000 якість визначається як сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти потреби.

Термін «процес» у стандартах ISO трактується як сукупність взаємозалежних ресурсів (кадрових, фінансових, матеріально-технічних, методичних і т. д.) і діяльності, що перетворює вхід і вихід. Ресурси є неодмінною умовою функціонування будь-якого процесу.

Продукція, відповідно до стандарту, - результат діяльності або процесів (матеріальна - вузли, матеріали; нематеріальна - знання, поняття; комбінована; навмисна - із заданими, очікуваними властивостями; ненавмисна - з небажаними властивостями).

Сфері освіти притаманний і такий феномен, як послуга. За визначенням стандартів ISO, послуга - це результат безпосередньої взаємодії постачальника (виконавця) та споживача і внутрішньої діяльності постачальника із задоволення потреб споживача. Освітня послуга з погляду внутрішнього споживання характеризується не тільки внутрішньою діяльністю педагогів як постачальників послуги, але також і внутрішньою діяльністю учнів із засвоєння знань, самовдосконалення, саморефлексії, саморозвитку тощо.

Освітній процес (ОП) - основний у сфері освіти. Це триєдиний процес навчання, розвитку та виховання. У його рамках здійснюється діяльність учителів, адміністрації школи, обслуговуючого персоналу, фахівців різних служб, а також самих учнів. Для функціонування ОП необхідні кадрові ресурси, матеріально-фінансова забезпеченість, освітня інфраструктура (лабораторії, майстерні, класи, рекреації, приміщення культурно-дозвільного призначення, спортивні зали та майданчики і т. п.), методичне забезпечення.

Результати освітнього процесу різноманітні і не зводяться тільки до послуги. Вони - підсумок діяльності з навчання, розвитку, виховання школярів, методичної роботи, самореалізації учасників ОП, удосконалювання багатобічної взаємодії школи з її соціальним оточенням.

Головним результатом ОП, його найважливішою характеристикою є освіченість випускників школи. Це - міра досягнення випускником рівня розвитку окремих властивостей особистості, що найбільшою мірою відповідає як потребам його подальшого вдосконалення та самореалізації, так і сферам професійної підготовки чи використання.

Іншими результуючими характеристиками якості є:

  • особистісні досягнення учнів і педагогів;
  • результати вдосконалення освітньої системи школи, освітнього процесу;
  • досягнення школи; рівень її впливу на суспільство, інші освітні системи;
  • виконання навчального плану, запланованих заходів, повнота реалізації цільових і довгострокових програм;
  • соціальна ефективність діяльності школи та її ланок.

У міжнародних стандартах ISO розрізняються поняття «забезпечення якості» й «управління якістю». Під забезпеченням якості розуміються всі заплановані та систематично здійснювані види діяльності в рамках системи якості, необхідні для досягнення впевненості в тому, що вимоги до якості будуть виконані. Основна відмінність управління якістю від забезпечення якості полягає в тому, що управління припускає активний вплив на процес, його коректування з метою одержання запланованого результату із запрограмованими властивостями, характеристиками, параметрами. Тому його можна вважати активним способом впливу на якість.

Управління якістю освітнього процесу можна визначити як комплексний, цілеспрямований, скоординований процес впливу як на нього в цілому, так і на його основні елементи з метою досягнення найбільшої відповідності параметрів його функціонування та результатів необхідним вимогам, нормам, стандартам та очікуванням.

Освіченість, за термінологією стандартів ISO, є продукцією, результатом навчально-виховного процесу школи, педагогічної діяльності вчителів і вихователів, навчальної діяльності та самоосвіти учнів, діяльності адміністрації, розробників навчальних планів, програм, підручників, навчальних методик, проектів тощо.

Цикл формування освіченості починається з вивчення готовності дітей до школи за допомогою психодіагностики та педагогічних методів. Він продовжується поряд із запланованими та проектними операціями, спрямованими на створення оптимальних умов для реалізації потенціалу учнів у навчанні (визначення рівня складності та спрямованості запропонованих для освоєння освітніх програм, підбір складу вчителів і т. п.).

Проектування та розробка моделі результату у вигляді освіченості, а також моделі одинадцятирічного циклу навчання в реальній ситуації (після закінчення початкової й основної ланок школи) повторюються з урахуванням нових даних вивчення успішності навчальної діяльності школярів. На даному етапі в первісні моделі результату та процесу можна вносити зміни, що стосуються рівня складності навчальних програм, напрямів спеціалізації, номенклатури елективних курсів і навчальних предметів.

На етапах планування, проектування та розробки моделей результату або процесу можна використовувати їх готові, раніше створені й апробовані варіанти. Наприклад, типові навчальні плани, опис освітніх програм, кваліфікаційні вимоги до випускників школи, системи критеріїв і показників для оцінювання рівня їхньої освіченості, процедуру та зміст підсумкової атестації і т. п. Природно, що це не виключає певне коректування.

Поліпшення якості у відповідності зі стандартами ISO має на увазі вживання заходів на всіх рівнях організації для підвищення ефективності та результативності різних видів діяльності або процесів, що дає додаткову вигоду як організації, так і її споживачам. Поліпшення якості - це те, що присутнє в будь-якій організації, установі з моменту початку їх діяльності й до її формального припинення.

Деякі терміни та визначення

Управління якістю

Методи та види діяльності оперативного характеру, спрямовані на управління чи контролювання процесу, усунення причин незадовільного функціонування на всіх стадіях петлі якості (від проектних розробок чи планування до підбиття підсумків) для досягнення необхідного результату.

Управління якістю освітнього процесу

Комплексний, цілеспрямований, скоординований вплив як на освітній процес у цілому, так і на його основні елементи з метою досягнення найбільшої відповідності параметрів його функціонування та результатів необхідним вимогам, нормам, стандартам та очікуванням.

Оцінювання якості

Систематична перевірка того, наскільки об'єкт здатний виконувати встановлені та передбачувані вимоги.

  • Оцінку якості можна робити для визначення можливостей постачальника у сфері якості. У цьому випадку, у залежності від конкретних умов, результат оцінки якості можна використовувати з метою кваліфікації, схвалення, реєстрації або акредитації.
  • Із терміном «оцінка якості» може використовуватись і додатковий, у залежності від об'єкта діяльності (наприклад, процес, персонал, система тощо) та часу (наприклад, до контракту) оцінки якості, такий, як «передконтрактна оцінка якості процесу».

Вимоги до якості

Термін охоплює ринкові та контрактні вимоги, а також внутрішні вимоги організації. Задані кількісні вимоги до характеристик містять у собі, наприклад, номінальні значення, відносні значення, граничні відхилення та допуски. Вимоги до якості повинні бути виражені на початковій стадії у функціональних термінах і документально оформлені.

Планування якості

Діяльність, що встановлює мету та вимоги до якості, застосування елементів системи якості. Планування якості охоплює:

  • планування якості продукції - ідентифікацію, класифікацію й оцінку характеристик якості, а також установлення цілей, вимог до якості та штрафних санкцій;
  • планування управлінської та функціональної діяльності - підготовку застосування системи якості, у тому числі організацію та складання календарного графіка;
  • підготовку програм якості та вироблення положень про поліпшення якості.

Контроль

Діяльність, що включає в себе проведення вимірів експертизи, іспитів для оцінки однієї чи кількох характеристик об'єкта та порівняння отриманих результатів з установленими вимогами для визначення того, чи досягнута відповідність за кожною з характеристик.

Особливість контролю та іспитів у системах якості полягає в тому, що вони документуються та суворо регламентуються. Види контролю, іспитів докладно викладаються у програмі якості або в документованих методиках. Застосовуються такі види контролю та іспитів: вхідний контроль та іспити; контроль та іспити у процесі виробництва; остаточний контроль та іспити.

Контроль якості навчального процесу

Може та має здійснюватись на різних за тривалістю етапах здійснення (навчальне півріччя, навчальний рік), що вирішує відносно завершені блоки задач. Переважно мають використовуватись методи, що спираються на процесуальні критерії, критерії діяльності учасників освітнього процесу, орієнтовані на визначення ступеня відповідності робочих параметрів навчального процесу необхідним, установленим. Наприклад, критерії функціональності, надійності стосовно якості освітнього процесу; критерії продуктивності й оптимальності стосовно якості навчальної діяльності, якості проведення уроку; критерій працездатності - стосовно якості діяльності вчителів чи учнів.

Критерій

Міра відображення цілісності властивостей об'єкта, що забезпечує його існування; методологічний інструментарій управління якістю освіти; ідеальний зразок, що виражає найвищий рівень досліджуваного явища; засіб вибору чи виміру альтернатив.

Показник

Конкретний вимірник критерію, що робить його припустимим для спостереження, обліку та фіксування.

Критерій ефективності

Відбиває результуючу сторону якості освітнього процесу, властивість досягнення кінцевих цілей і розкладається на ряд одиничних виражень ефективності:

  • педагогічна ефективність (визначається рівнем освіченості випускників, відповідністю рівня та змісту їхньої підготовки особистим потребам і запитам, суспільним вимогам). Про неї можна судити за результатами інспектування школи, здачі іспитів випускниками незалежної комісії, вступних іспитів до ВНЗ, особистісним досягненням учнів протягом навчання у школі;
  • управлінсько-організаційна ефективність виражає обсяг і повноту досягнення результатів, пов'язаних із виконанням планів, поставлених зовнішніх і внутрішніх задач стосовно малих (навчальна чверть, півріччя), середніх (навчальний рік) і великих (2-5 років) циклів функціонування - зміна школою свого правового статусу; упровадження нових освітніх (навчальних) програм; позитивна динаміка результатів роботи школи; валові показники кількості проведених заходів на рівні школи, району; результати участі школи в різних конкурсах, реалізації тематичних і комплексних короткотермінових і довгострокових програм і т. д.

Критерій функціональності

У загальному вигляді відбиває якість підготовки освітнього процесу (цілепокладання, технологічність, організованість, забезпеченість). Він може діагностуватись кількома показниками, що припускають як облік об'єктивних параметрів (забезпеченість ОП навчально-методичною документацією, літературою, устаткуванням, навчальними площами і т. п.), так і суб'єктивне експертне оцінювання за визначеною процедурою (оцінки учасниками ОП його організованості, технологічності, цілепокладання, плановості тощо).

Критерій надійності

Можна розкласти на ряд одиничних критеріїв, що характеризують якість освітнього процесу з боку виконання:

  • ретельність (своєчасність основних дій, тимчасові параметри їх здійснення);
  • функціональна надійність (безпомилковість виконання вказівок, розпоряджень, планових заходів; усунення помилок та їх наслідків);
  • структурна надійність (точність, безвідмовність, безпомилковість і скоординованість дій учасників ОП, представників адміністрації, функціональних служб; взаємозаміна педагогів, фахівців у випадку їхньої короткострокової відсутності).

Вимірниками надійності можуть служити експертні оцінки, дані аналізу звітних документів, контролю ОП, спостереження директора школи чи його заступників, самооцінки учасників освітнього процесу.

Продуктивність

Зміст даного критерію складається у вираженні повноти виконання підсистемою поставлених задач, внеску у всю систему. Стосовно початкової школи критерій продуктивності можна виразити через показники розвитку у школярів основних інтелектуальних умінь, сформованості техніки читання, адаптованості до навчання в основній ланці школи. В аспекті побудови внутрішньошкільної системи якості представляється важливим включення показників продуктивності в систему моніторингу якості освіти у школі.

Продуктивність уроку (системи уроків) виражає його внесок в успішне освоєння конкретної теми, окремого розділу навчальної програми. Продуктивність навчальної роботи визначає її внесок у сукупні підсумки освітнього процесу.

Працездатність

Це стан, при якому учасники освітнього процесу, керівники, фахівці здатні правильно виконувати свої функції. Тобто вони мають позитивну спрямованість, їхні цілі відповідають цілям системи, вони позитивно мотивовані до даної діяльності, у них є необхідний професійний рівень, необхідне біологічне забезпечення життєдіяльності, необхідний рівень соціальної, психологічної та біологічної сумісності.

Працездатність можна оцінити через показники компетентності, благополуччя, задоволеності взаєминами, спрямованості особистості й колективу, активності у самовдосконаленні, наявності творчого компонента в діяльності тощо.

Через багатомірність цей критерій можна діагностувати за допомогою різних видів оцінок - диференційованих, комплексних, змішаних.

Моніторинг

Від англ. «застережливий» - відстеження, діагностика, прогнозування результатів діяльності, що попереджає неправомірну оцінку події, факту за даними одиничного виміру (оцінювання).

У теорії соціального управління моніторинг розглядається як одна з найважливіших самостійних ланок в управлінському циклі. У рамках моніторингу проводиться виявлення й оцінювання педагогічних дій. При цьому забезпечується зворотний зв'язок, що показує відповідність фактичних результатів діяльності педагогічної системи її кінцевим цілям. Головне - правильно оцінити ступінь, напрям і причини відхилень.

Процедура (методика)

Установлений і задокументований спосіб здійснення діяльності. Приклади процедур (методик):

  • методика проведення уроку;
  • методика атестації досягнень учнів в освітньому процесі;
  • методика розвитку творчих здібностей, формування інтелектуальних умінь;
  • методики педагогічної та психологічної діагностики;
  • процедура комплектування профільних, спеціалізованих класів;
  • процедура розробки та впровадження навчальних програм;
  • процедура атестації вчителів;
  • процедура підсумкової атестації випускників.

Самоосвітні завдання

Ураховуючи те, що новий спецкурс розпочався ввідною лекцією, радимо ретельно ознайомитися з її змістом, опрацювати основні поняття проблеми управління якістю освіти в середньому навчальному закладі та співставити визнані загальносвітові засади з підходами, що притаманні вашому навчальному закладу.

Автор: В. Панасюк

Освіта.ua
05.08.2007

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!