Osvita.ua Среднее образование Современная школа Мозкова атака, як рішення педагогічних задач

Мозкова атака, як рішення педагогічних задач

Приклади проведення ділової наради за методом «мозкового штурму»

Ключові поняття: педагогічна задача, «мозкова атака», генерація ідей, співтворчість, партнерство, безоцінне судження, технологічне сумісництво, ієрархізація ідей, ділова нарада, психолого-педагогічний консиліум, експертна оцінка, конфліктна та безконфліктна взаємодія, ситуація для обговорення, стратегія поведінки.

Структура публікації:

1.«Мозкова атака» як ефективний засіб розв'язання педагогічних задач:

  • основні закономірності даного методу;
  • умови, необхідні для ефективної роботи.

2. Приклади проведення ділової наради за методом «мозкового штурму»:

  • педагогічна рада «Створення програми роботи з учнями, які мають низький рівень навчальних можливостей»;
  • педагогічна рада «Формування навчальних компетентностей учнів»;
  • психолого-педагогічний консиліум «Навчальна та міжособистісна взаємодія педагогів та учнів».

Основна особливість методу «мозкової атаки» полягає в колективному пошуку оригінальних ідей.

Основні закономірності даного методу:

  • В основу методу покладено принцип співробітництва (співтворчості) учасників. Спираючись на демократичні закономірності спілкування, заохочуючи фантазію та несподівані асоціації, учасники стимулюють зародження оригінальних ідей один в одного й у такий спосіб виступають їх співавторами.
  • Постійно утверджується віра у творчі сили та здібності учасників. Вони виступають як рівноправні партнери, які підтримують творчу ініціативу та креативні можливості один одного.
  • Використовується оптимальне сполучення інтуїтивного й логічного. В умовах генерування ідей припустимим і бажаним є ослаблення активності логічного мислення й заохочення інтуїції. Саме з цією метою критичний аналіз висловлених ідей відстрочений у часі.

Загальна кількість часу на проведення процедури складає 1,5-2 години. Ділова нарада, що відбувається за типом «мозкової атаки», проходить шість фаз.

Перша фаза (10 хвилин)

Ведучий повідомляє правила проведення зборів. Група поділяється на малі підгрупи, а ті у свою чергу - на учасників і спостерігачів (секретарів). Важливо, щоб малі групи складалися з психологічно сумісних людей. До кожного учасника доводяться його задача та способи її виконання.

Друга фаза (5 хвилин)

Формулювання вихідної задачі. Повідомлення загальної задачі та необхідних особистих пояснень, відповіді на уточнюючі запитання. Інформування про вимогу безоцінності при продукуванні ідей і рішень.

Третя фаза (30 хвилин, можна продовжити до години)

Генерування ідей за правилами прямої колективної «мозкової атаки». Особлива увага приділяється створенню невимушеної творчої обстановки. Учасники висловлюють усі ідеї, що спали їм на думку, щодо рішення проблеми, якими б абсурдними вони не здавались. Обов'язковою умовою на даному етапі є виключення критичних суджень. Учасники не повинні переривати чи оцінювати один одного. Ідея, висловлена одним учасником, може навести іншого на важливу думку. Атмосфера доброзичливості та зацікавленого пошуку - найбільш оптимальна для всієї наради, але для цього етапу вона особливо важлива.

Умови, необхідні для ефективної роботи на даному етапі:

  • учасників у малих групах має бути не більше семи осіб;
  • вони повинні бути одного соціального та професійного статусу;
  • експертів-секретарів має бути мінімальна кількість;
  • вони повинні вміти швидко фіксувати висловлені пропозиції (краще кожне із суджень заносити на окрему картку) й не втручатись у процес продукування ідей;
  • учасники мають бути знайомі один з одним або мати попередній досвід ділової взаємодії;
  • обговорення проходить у колі, при цьому наявність столу не є обов'язковою;
  • керівнику варто триматись осторонь і не втручатись у процес; він є тільки організатором, який стежить за регламентом і дотриманням правил;
  • спостерігачі знаходяться поза групою та сидять здалека; крім висловлених ідей вони записують усі жарти, каламбури, які прямо не стосуються теми обговорення; кілька спостерігачів розподіляють між собою, репліки деяких учасників кожний із них записує.

Підсумковим результатом цієї фази є складання повного списку запропонованих ідей.

Четверта фаза (15 хвилин)

Систематизація та класифікація ідей за темами, підходами до рішення задачі, типами рішень. Вивчаються ознаки, за якими можна визначити комплексні ідеї. За допомогою методу модерації (від лат. moderator - регулюючий, Ред.) проводиться ієрархізація пропозицій відповідно до значущості висловлених пропозицій.

П'ята фаза (15 хвилин)

Оцінка ідей на реалістичність. Для цього учасники груп обмінюються списками висловлених пропозицій. У підсумку складається остаточний список практично реалізованих ідей і контрідей. Якщо наприкінці цього етапу пропонується повідомлення представників від кожної групи за підсумками розгляду запропонованих списків, то нарада може перейти у групову дискусію. Кожна із груп може брати участь в обговоренні, висловлювати додаткові аргументи на підтримку ідей інших або заперечення.

На цьому етапі, як правило, нарада закінчується. Учасникам дякують за роботу та запитують їх про користь, яку кожний із них одержав від ділової наради. Незважаючи на незавершеність (відсутність рекомендаційної частини), учасники ідуть із відчуттям задоволення від можливості бути вислуханими, виявити себе. Інтелектуальне пожвавлення переходить у позитивне фізичне самопочуття.

Шоста фаза, заключна

Вона може бути відсунута в часі. Експерти працюють з остаточними варіантами списків для виявлення абсолютно придатних ідей для практичного втілення. Як правило, таких ідей буває близько 10 % від загальної кількості запропонованих. Учасники експертної групи пропонують розшифровку рішень проблеми, етапи та засоби її реалізації. Деякі з висловлених пропозицій можуть бути об'єднані в одну як етапи досягнення практичної мети.

Щодо кожної прийнятої до остаточного розгляду ідеї, то вони відзначають:

  • принципову можливість реалізації в даних умовах;
  • можливість реалізації негайно, або після визначеного терміну, або при забезпеченні додаткових умов;
  • можливість застосування ідей в інших галузях, перенесення й накладення їх на інші сфери освітньої роботи.

Приклади проведення ділової наради за методом «мозкового штурму» (Як допоміжні форми при їхній підготовці та проведенні застосовуються опитування та публічний виступ.)

Приклад 1. Педагогічна рада «Створення програми роботи з учнями, які мають низькі навчальні можливості»

Причина проведення педради: наслідком орієнтації школи на роботу з дітьми з вираженими навчальними інтересами стало підвищення кількості учнів, які мають низький рівень навчальних досягнень.

Мета: пошук варіантів рішення проблеми підвищення навченості дітей, які мають низький рівень навчальних досягнень.

Підготовча робота: проведення опитування серед учнів, учителів і батьків. Систематизовані дані в наочному вигляді представляються на педраду.

Порядок проведення педради: публічний виступ із теми «Причини низького рівня навчальних досягнень школярів» (теоретичні положення з питання проблем дітей зі слабкою навченістю, коментар до проведеного у школі дослідження - опитування вчителів, учнів, батьків).

Організація «мозкового штурму» з питання: які заходи зобов'язана містити в собі програма роботи школи з дітьми, які мають низький рівень навченості?

Усі учасники педради поділяються на чотири групи, приблизно рівні за кількістю.

Перша група - «Керівники» - поєднує директора, його заступників, голову профкому, голів ради з профілактики, резерв керівників і педагогів із вищою кваліфікаційною категорією (інтелектуальних лідерів школи).

Друга група - «Учителі» - складається з педагогів, які не ввійшли в ті дві групи, що залишились.

Третя група - «Батьки» - має у своєму складі тих учителів, чиї діти вчаться у школі.

Четверта група - «Учні» - містить у собі молодих учителів, організатора, психолога та соціального педагога.

Далі робота будується в такий спосіб:

  • Протягом десяти хвилин кожній групі необхідно виробити рекомендації для внесення корективів у програму роботи освітньої установи: які дії варто робити учням, їхнім батькам, учителям та адміністрації школи, щоби підвищити рівень навчальних досягнень в учнів зі слабкої навченістю?
  • Усі пропозиції записуються на дошці чи великих аркушах паперу за розділами майбутнього плану: «Робота з учнями», «Робота з батьками», «Робота з педагогами», «Організаційно-адміністративна робота».
  • Отримані записи коментуються, до них роблять необхідні додатки, здійснюється перестановка деяких пунктів. Формулюються задачі програми й основні лінії її реалізації.
  • Доопрацювання програми доручається експертній групі, що обирається на педраді. Призначаються терміни заслуховування першого проекту програми (за тиждень).

Приклад 2. Педагогічна рада «Формування навчальних компетентностей учнів»

Причина проведення педради: у малокомплектній сільській школі ослаблений контроль якості роботи педагогів. Зниження показників навченості дітей пов'язується з нераціональним використанням часу уроку.

Цілі: підвищення методичного рівня вчителів школи; обмін досвідом формування академічних навчальних досягнень; визначення ефективних форм педагогічної роботи з формування навчальних компетентностей учнів, виходячи із задач школи й обліку контингенту учнів.

Підготовча робота: напередодні проведення педагогічної ради колектив поділяється на три групи - 1. «Знання учнів». 2. «Уміння учнів». 3. «Навички учнів».

У кожну із груп входять ті вчителі, які виявляють на своїх уроках велику схильність до: а) лекційних, інформаційних форм визначеної роботи; б) застосування на уроках активних форм роботи, що дозволяють сформувати вміння вести дискусію, вирішувати різні типи задач, писати твори, проводити дослідження; в) вироблення в учнів на уроці навичок практичної роботи з перекладу іншомовного тексту, виконання самостійних робіт із заданим алгоритмом і т. п.

Кожній групі за час підготовки до педради необхідно вибрати лідера. За його заявкою завідувач бібліотеки підбирає необхідну для кожної групи літературу. На основі аналізу літератури кожній групі необхідно підготувати відповіді на одне загальне запитання й на запитання для кожної групи.

Загальне запитання:

Чим обумовлений саме такий порядок, коли ми говоримо про формування: 1) знань, 2) умінь і 3) навичок учнів?

Запитання групі «Знання учнів»:

  • Що таке знання і чим воно відрізняється від незнання?
  • Де межа між знанням і незнанням?
  • Які знання покликана давати школа - наукові чи життєві?
  • Що ми вкладаємо в поняття «глибина» та «міцність» знання, як ми це оцінюємо?

Запитання групі «Уміння учнів»:

  • Що таке вміння і чим воно відрізняється від знання?
  • Коли ми з упевненістю кажемо, що учень «уміє те то й те то»?

Наведіть приклад якого-небудь навчального вміння. Покажіть на прикладах етапи формування вміння.

Запитання групі «Навички учнів»:

  • Що таке навичка і чим вона відрізняється від звички?
  • Простежте етапи формування навичок на прикладі.
  • Чи можна мати навчальні навички без знань і вмінь?

Запропонуйте способи відстеження процесу формування навичок.

Порядок проведення педради

Усі учасники розподіляються на свої творчі групи. Після деякого обговорення вони повинні бути готові:

  • Зробити повідомлення на задану заздалегідь тему та дати кваліфіковані відповіді на запитання представників інших творчих груп. Як обґрунтування можуть бути запропоновані відеофрагменти уроків чи розповіді про епізоди уроків.
  • Висловити пропозиції для адміністрації та колег про те, як можна поліпшити роботу на уроці, якщо чітко формулювати цільові настанови уроків: що саме формується, чи адекватні методичні засоби для цього застосовуються, як перевірити ефективність роботи вчителя на уроці.

У рішенні педради за підсумками її проведення повинні бути сформульовані рекомендації про те, як здійснювати педагогічну діяльність на уроках з урахуванням:

  • взаємозв'язку загальної мети школи та цілей уроку;
  • здібностей учнів і можливостей їхнього розвитку;
  • методів і прийомів формування знань, умінь і навичок.

Приклад 3. Психолого-педагогічний консиліум «Навчальна й міжособистісна взаємодія педагогів та учнів»

Цілі: на основі аналізу конфліктних ситуацій у системі «учень-учитель» визначити ставлення до проблеми взаємодії педагогів з учнями у важких ситуаціях шкільного спілкування, що дозволяє виробити - а) єдину стратегію конструктивної професійної поведінки; б) індивідуальні способи ефективної міжособистісної взаємодії.

Методи проведення: психолого-педагогічний консиліум, «мозковий штурм», аналіз і систематизація конкретних випадків конфліктної взаємодії у школі, експертна оцінка, групова дискусія, інформування, обговорення в малих групах.

Обладнання: набори карток з описом реальних шкільних конфліктів, бланки для роботи в малих групах, дошка, крейда.

Процедура проведення консиліуму: учасники в малих групах аналізують причини ситуацій конфліктної взаємодії вчителів та учнів у школі, визначають переважні стратегії навчальної й міжособистісної взаємодії, разом із психологом розробляють перелік можливих варіантів психолого-педагогічного співробітництва зі зміцнення особистісних і професійних можливостей поліпшення взаємодії з учнями.

На початку проведення консиліуму його учасникам повідомляють про цілі та порядок проведення заходу, вносять необхідні корективи до процедури та змісту. Ведучий говорить про доцільність проведення консиліуму, звертаючись до педагогічного досвіду вчителів, даних дослідження типових проблем школи.

Для організації більш продуктивної роботи варто продумати систему підбору учасників малих груп, кількість яких не повинна перевищувати семи осіб. Наприклад, одним із принципів їх об'єднання у групи може бути розподіл по методичним об'єднанням, кафедрам (чи викладанню предметів). Однак ефективність роботи у групах учителів з великим розривом у стажі роботи може бути знижена через орієнтацію на більш досвідчених колег. Іншим принципом об'єднання педагогів може бути їхнє більш тісне спілкування в підгрупах із колегами одного віку та схожими життєвими орієнтирами. При участі в роботі кількох адміністраторів їм варто об'єднатись в окрему групу, щоб судження інших учасників не залежали від їхнього авторитетного впливу.

Після розподілу учасників психолого-педагогічного консиліуму на малі групи їм пропонується набір однакових ситуацій (набір карток) для обговорення. За підсумками роботи їм необхідно вказати причини описуваних подій і визначити стратегії конфліктної взаємодії з боку вчителя й учня. Учасники можуть на свій розсуд вибрати один зі способів виконання завдання: або аналізувати кожну ситуацію окремо, або вказати виявлений у результаті обговорення перелік причин до того, як учасники приступлять до виконання завдання, що підводить до розкриття змісту основних стратегій взаємодії - тиску, підпорядкування, відходу, компромісу, співробітництва.

Ситуаціями для обговорення можуть бути події у школі, які кожний із присутніх може легко впізнати.

Ситуація 1. Учень не виконує вимог учителя, незадоволеного його поведінкою. Учень рухливий на уроці, при цьому відволікає інших запитаннями, потиличниками, б'є сусіда підручником по голові. Коли методи словесного впливу вичерпуються, учитель застосовує фізичну силу, чим викликає подібну відповідну реакцію з боку цього учня.

Ситуація 2. У навчальному закладі виданий спеціальний наказ, що забороняє приносити із собою на заняття газову зброю, у тому числі балончики. У порушення цього наказу двоє учнів, граючись із газовим балончиком, необережно натиснули на його пусковий клапан. У результаті перший поверх школи наповнився газом, що викликає реакцію ядухи в усіх тих, хто там знаходиться. Для дітей із хронічними захворюваннями органів дихання довелось викликати швидку допомогу. Винуватці вигороджували один одного, звалюючи провину на інших. У кабінеті завучів їх змусили зізнатись.

Ситуація 3. Поведінка учня 7-го класу викликає у класного керівника й інших учителів обурення. Учень відмовляється брати участь у громадському житті класу, мотивуючи це тим, що «з ними (однокласниками) нецікаво», а деякі загальноприйняті для всіх доручення він не вважає підходящим для себе заняттям. Він також відмовляється мити підлогу у процесі чергування в коридорах. У спілкуванні з дорослими відверто висловлює свою думку, навіть якщо вона в корені суперечить думці вчителя. Це сприймається ними як зарозумілість. Однак, при наявності пропусків шкільних занять, основні показники в навчанні цього учня в основному «4» та «5».

Ситуація 4. Поведінка групи учнів одного зі старших класів (3-4 учні) є приводом для загострення стосунків з учителем. Крім того, їхня поведінка є негативним прикладом для інших. Ці учні, не звертаючи уваги на викладача, можуть увійти й вийти під час уроку, якщо їм це заманеться. Вони вільно на весь голос розмовляють на уроках про свої справи. Учителі намагаються ніяк не реагувати на це, щоби, по-перше, не витрачати на це час уроку і, по-друге, не піддаватись небезпеці втратити свій авторитет.

Ситуація 5. Учитель, намагаючись допомогти учню в рішенні його труднощів (неуспішність, стомлюваність, неприйняття однолітків, особливості фізичної конституції та вікового розвитку), намагається активно брати участь у процесі сімейного виховання. Він указує батькам на недоліки їхньої дитини та дає поради про способи їх усунення. Батьки намагаються або відгородитись від такої участі, або практично реалізують рекомендації вчителя без огляду на наслідки цього для своєї дитини. При цьому думку дитини про доцільність своїх дій не питають.

Як показало обговорення, ту саму ситуацію учасники різних груп інтерпретують по-різному. Представник від кожної групи повідомляє про підсумки її роботи. Ведучий по ходу обговорення робить на дошці записи, що в остаточному підсумку складаються в узагальнену інформацію з питання про причини порушеної взаємодії та стратегії поведінки педагогів та учнів.

Причини порушення взаємодії

1. Причини пов'язані з недостатньою психолого-педагогічною компетентністю педагога:

  • неуважність до особливостей класу;
  • неготовність і небажання здійснювати індивідуальний підхід до учнів;
  • завищення вимог;
  • відсутність педагогічної етики.

2. Причини, пов'язані з учнями:

  • відсутність мотивації та інтересу до навчання;
  • низький рівень вихованості;
  • низькі естетичні потреби та брак загальноприйнятих культурних цінностей;
  • відсутність інтересу до громадського життя класу;
  • низький інтелект;
  • самостверджуюча поведінка;
  • невміння прогнозувати наслідки своїх учинків для оточуючих;
  • провокуюча поведінка.

Ведучий може помітити, що, крім зазначених педагогами причин порушеної взаємодії, пов'язаних з учителем та учнями, існують причини психофізіологічного й соціального характеру. Тут буває корисною додаткова інформація про те, що діти з фізіологічно обумовленою неуважністю й підвищеною руховою активністю складають більше третини учнів початкової школи. Причому хлопчиків серед таких дітей майже у три рази більше. Поведінкові прояви таких дітей, які створюють труднощі для вчителя при взаємодії з ними, зберігаються до закінчення підліткового віку.

Ведучий може також повідомити, що за останні десятиліття дисциплінарні проблеми у школі набрали якісно іншого характеру. Якщо раніше у школі серйозним порушенням дисципліни та приводом для виховної бесіди з батьками й учнями вважались розмови на уроках, шум у класах, біганина на уроках, кидання сміття на підлогу, стрілянина папірцями з гумок, то тепер предметом виховної роботи у школі стали тривалі прогули шкільних занять, вандалізм, вимагання, війни між угрупованнями, напади та грабежі, алкоголізм, наркоманія, венеричні захворювання, вагітності й аборти.

Після заповнення таблиці учасників просять висловити своє ставлення до отриманих даних. Більшість учителів згодні з тим, що основною стратегією взаємодії є тиск з обох боків. Вони пояснюють це сформованою системою внутрішньошкільних взаємин. У той же самий час отримані дані про перевагу тиску серед інших стратегій взаємодії для багатьох виявились несподіванкою. Учасники впевнені в можливості знайдення компромісних рішень у багатьох ситуаціях повсякденного шкільного життя.

Наступний етап роботи - це пошук можливостей поліпшення педагогічної взаємодії із застосуванням психологічних знань. Найважливішим етапом роботи психолого-педагогічного консиліуму стає вироблення спільних форм кооперативної взаємодії психолога та педагога. Завдання з визначення шляхів поліпшення взаємодії виконується методом групової дискусії чи «мозкового штурму», можливе також поєднання обох варіантів його виконання.

За результатами проведення завдання на дошці у зведеній таблиці записується, що можна зробити для поліпшення взаємодії педагогів та учнів у школі і що для цього можуть зробити педагоги та психологи (якщо у школі не один психолог).

Обговорення результатів проведеного консиліуму показує, що учасники відзначають корисність такого роду роботи. Вона дає можливість розглянути шкільну ситуацію більш предметно й детально, виключає суб'єктивні оцінки, об'єднує зусилля педагогів і психологів у пошуку реальних рішень. Учасники висловлюють побажання змістовного продовження такої роботи, що може виразитись у системі семінарів з аналізу й рішення шкільних конфліктів і визначення ефективних стилів взаємодії.

Успішність проведення психолого-педагогічного консиліуму багато в чому обумовлена, на наш погляд, можливістю участі в «мозковому штурмі» із внесення пропозицій. У кожного педагога є реальна можливість побачити свою думку як загальноприйнятий напрямок дій.

Завдання для самоосвіти:

  • Використовуючи джерела літератури, сформулюйте для себе вимоги, запропоновані для проведення «мозкового штурму». Підготуйте матеріал для участі в навчальному занятті, яке буде проводитись за методом «мозкового штурму» з теми «Способи стимулювання вчителя до ведення методичної предметної роботи».
  • Дослідіть можливості різних стратегій розв'язання педагогічних і міжособистісних конфліктів. Підготуйте пропозиції до проведення «мозкового штурму» з проблеми «Можливості запобігання конфліктів у школі засобами управлінської діяльності».

Автор: Т. Чернікова

Освіта.ua
05.07.2007

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!