Батьківські збори. Ділова імітаційна гра

Варіант групового інтерв'ю (продовження. Початок див. у журналі "Підручник для директора" № 5 за 2007 р.) можна розглянути в сенсі ділової імітаційної гри «Батьківські збори». Спочатку гра була спеціально розроблена для завуча конкретної школи, для якої проведення батьківських зборів «віднімало півжиття». Друга частина гри, побудована за типом обміну думками, може слугувати ілюстрацією до розділу про проведення ділової наради у формі групової дискусії.

Цілі ігрового заняття:

• досліджувати характер взаємин у системі «учитель-батьки» і «батьки-діти» за допомогою опитування, засобів ігрового моделювання й рефлексивного підходу до проблеми;
• переключити увагу із зовнішніх обставин на інтереси учнів шляхом зміни рольового спілкування на адекватне ситуації міжособистісне та ділове.

Методи проведення заняття:

• рольова гра;
• групове обговорення;
• проективні й інші психодіагностичні методики.

Устаткування:

• папір;
• ручки;
• картки з текстами Білля «Про права батьків, які самоактуалізуються».

Результати проведеного серед педагогів дослідження зокрема показали, що на останньому місці у перевазі педагогів у переліку здійснюваних професійних дій знаходиться бажання займатися громадською роботою, а на передостанньому - спілкуватися з батьками учнів і проводити батьківські збори. За допомогою методу незакінченої пропозиції можна з'ясувати особливості сприйняття ситуації батьківських зборів педагогами та батьками. Учителів одного шкільного колективу й батьків одного класу просять дописати пропозицію «Батьківські збори - це...». Оброблені методом контент-аналізу результати представляють три групи суджень, що умовно можна охарактеризувати як «когнітивні» (повідомлення, одержання й обговорення інформації; поради з виховання дітей; знайомство із психологічними особливостями віку), «емоційні» (хвилювання, тривога, почуття незручності через промахи вчителів) та «поведінкові» (установлення й підтримка контакту; ділова зустріч для планування справ і розподілу обов'язків).

Як виявилось, батьківські збори у школі - це:

• для батьків - інформація, що потім наполовину виражається в поведінкових проявах (контроль, організація корисних для школи та класу справ);
• для педагогів - крім інформаційного й організаційного аспектів - це «велике навантаження на нервову систему», «очікування й непередбачуваність», «готовність до підступу».

Хід гри

Аналіз ситуації за допомогою двох процедур.

• Учасники проясняють для себе, як вони сприймають ситуацію батьківських зборів.

Ведучий просить пригадати стан перед проведенням зборів: «Ви вже не перший тиждень збираєтесь їх провести, але все відкладаєте з різних причин. Але ось відкладати вже нікуди: нагромадилось багато матеріалу, відбулись деякі події, що переконують вас у тому, що настав час проводити збори. Ви йдете на збори. Дорогою думаєте про те, хто з батьків прийде і що ви їм скажете... Пригадайте цей свій стан, напишіть на листку, що лежить перед вами «Батьківські збори - це...» й закінчіть фразу... Тепер, передаючи один одному по колу написане, ставте знак плюс на тому листку, де ви згодні з написаним».

• Учасників просять порахувати кількість «плюсів» на своєму листку, що повернувся до них.

Усі вони передаються ведучому, котрий розкладає їх за убуванням кількості згоди з висловленнями і з дозволу присутніх зачитує. Уже на цьому етапі роботи можливі доповнення з боку учасників у вигляді вираження незгоди, уточнення та ін. Це варто кваліфікувати як початок включення їх в ігрову ситуацію.

Ще більшій зацікавленості учасників сприяє відтворення ситуації конкретних батьківських зборів. Виконуючий головну роль «директор» або «завуч» розсаджує «батьків», роль яких виконують інші педагоги. Описується типова для них поведінка на зборах і дається інструкція, з якої випливає, як треба поводитись.

Наприклад, виконавець головної ролі у грі каже про матір однієї зі старшокласниць: «Мама на збори ходить рідко. Коли приходить, сідає за першу парту. Постійно виражає незадоволення школою. Уважає, що якщо вона як мати не справляється з дитиною, то школа зобов'язана зайнятись її посиленим вихованням. Усі зауваження на свій рахунок сприймає агресивно. Говорить багато, у зауваженнях і вираженнях не соромиться. Усіляко захищає дочку».

У міру «розсаджування батьків» спостерігається велика емоційна включеність у ситуацію всіх присутніх, але особливо - виконавця головної ролі. Йому необхідна підтримка з боку ведучого. Важливо навіть фізично знаходитись поруч. Уточнення за ходом розсаджування батьків за парти й обговорення з іншими учасниками особливостей виконання ролі дозволить збільшити відстороненість від ситуації. Повторимо ще раз, що обстановка повинна бути абсолютно безпечною для учасників при їхній високій мотиваційній готовності до роботи. Учитель, який виконує головну роль, повинен бути готовий до зміни установок та обізнаний в особливостях можливого емоційного стану дискомфорту, що буде його супроводжувати велику частину ігрової дії. Із цим педагогом варто попередньо обговорити процедуру гри, умови та можливі наслідки такої роботи. Можна домовитись про підтримку контакту (наприклад, телефонного) після завершення гри, якщо не буде можливості ще якийсь час надавати безпосередню підтримку. На сторінках цієї книги хочеться ще раз висловити глибоку подяку за готовність до такої роботи та її здійснення виконавцям головної ролі й побажати їм професійних та особистісних досягнень.

Іншим учасникам пропонуються на вибір ролі учнів, які, як правило, бувають у курсі всього того, що відбувалось на зборах. Їм варто вибрати собі «батька» й по закінченні гри поділитися своїми спостереженнями за його поведінкою.

При проведенні батьківських зборів у школі відбувається репродукція стереотипних дій педагогів і батьків. Спостереження за процесом гри та за проведенням батьківських зборів у реальному житті дозволяють відзначити повторювані особливості їхнього проведення педагогами та керівниками. Відбувається свого роду суперництво проведення зборів з батьками в бажанні зайняти домінуючу позицію. Взаємодіють не люди, не особистості, а ролі. Усе, що думають і переживають учасники у внутрішньому плані, піддається суворій цензурі. На зовнішньому, поведінковому рівні виражається лише те, що узгоджується з вимогою ролі педагога й батька. При цьому буває ослаблений зворотний зв'язок, на нього немає запиту: ніхто не звертається до іншої сторони із проханням повідомити, наскільки правильно його зрозуміли. Це означає, що відповідні репліки можуть бути або не почуті, або просто проігноровані. Пробалансувавши якийсь час із позиції домінуючого в позицію особи, яка виправдовується, сторони розходяться, дорогою додому повідомляючи попутникам невисловлене.

Так звичайно закінчуються батьківські збори у школі. Гра ж на цьому не закінчується - це тільки її середина. Персоналізація взаємодії вимагає відмовлення від рольових масок і фасадів та адекватного включення в активний процес міжособистісних відносин, думок, почуттів, переживань, елементів особистісного досвіду. Усім «батькам» пропонується сказати, про що вони думали, відмовчуючись на зборах, що почували при цьому; чого ніколи не сказали би, будучи учасником реальних зборів. «Батьки» визнаються у співчутті організатору зборів (учителю, директору) або в тому, що відчули торжество або навіть зловтіху, якщо змогли якось його зачепити чи в чомусь викрити. Починаючи з виявлення своїх почуттів присутнім, на ігровому занятті встановлюють рівноправні партнерські відносини, й обговорення, утративши напруженість, здійснюється з позицій рівних:

«Знаєте, прикро просто: на одних зборах - ваша дочка така-сяка, на інших - сяка-така. На збори просто йти не хочеться. Іноземну вона не вчить. Так навіщо вона їй потрібна?!

Так, зовсім відмовляється від іноземної мови. Практично вона у вас сама по собі. Гуляє допізна, дуже багато часу проводить на дискотеках. Ви знаєте, зовсім не навчання в голові. Каже, якщо би був паспорт - відразу б заміж вийшла.

Мама у відповідь сміється:

- Ну, якщо хочеться людині гуляти - нехай гуляє. Заміж вийде - ось і все. Усі гулянки закінчаться.»

При переході на позицію рівних змінюються висловлення. Вони свідчать про міркування учасників зборів («Ось я думаю про свою дочку. Ви зрозумійте...») та неоднозначне бачення ситуації («Ви вважаєте, що його все одно треба захищати?»). Зменшується кількість стверджень і збільшується кількість запитань, звернених до обох сторін: «А чи не можна навчання організувати так, щоб зацікавити дитину?», «Як же не пропаде бажання вчитись?», «Навіщо вчитись, навіщо навчатись? Ну, а як же інакше?», «Коли ж їм, бідним, займатись?», «Ну, а як же вони не будуть хворіти?». Сторони починають довіряти одна одній і роблять визнання: «Мені завжди важко відстояти свого колегу-вчителя, особливо молодого», «Хтось відповість так само - і одержує п'ятірку, а йому ставлять три. Це ж б'є по самолюбству». Протистояння школа-батьки переходить в обопільне бажання здійснювати роботу спільно: «Давайте якимсь чином налагодимо наші стосунки», «Існує ж багато шляхів підходу до учня, багато технологій - і я знаю, і ви знаєте», «Тому що ми самі винні» і т. п. Наведені приклади свідчать про те, що якщо центром зусиль обох сторін взаємодії стають інтереси учнів, налагоджується взаєморозуміння, стає можливим справжнє спілкування.

Основна задача психологічної підтримки педагога в умовах проведення імітаційної гри бачиться у зміні установки працівників школи, у централізації педагогів на інтересах дітей, а не на інтересах адміністрації, батьків, колег, своєму навчальному предметі чи власних проблемах.

Спостерігачі й «діти» за роллю розповідають про те, як вони сприймали те, що відбувається. Тут можлива сильна проекція, особливо з боку тих педагогів, чиї діти вчаться в цій же школі. Тут знову постає питання про здійснення психологічної підтримки учасників ігрової процедури. Нагадаємо ще раз про психологічну безпеку ситуації як обов'язкову умову гри. Крім того, ми нагадуємо про вимоги до професійної кваліфікації фахівця, який проводить ігрове заняття, та про дотримання принципів психологічної підтримки його учасників.

Усі учасники ігрового дійства по-своєму намагаються пояснити те, що відбувається. Те, що це бажання виражають усі, свідчить про потреби висловитись і виразити емоції, що нахлинули. Учителі кажуть про те, що вони порівнювали з дійством, що відбувається, свої батьківські збори та події, що спостерігаються, «приміряли на себе». Вони кажуть про суб'єктивні відкриття та знахідки, використовуючи у великій кількості дієслова сенсорного сприйняття: «ми чули», «я скажу, що я побачила» й т. п. Помітні спроби зрозуміти та пояснити те, що відбувається, словами виразити розуміння, емоційне ставлення, переоцінку поведінки: «і я зрозуміла», «відчувала, до чого вона схиляється», «мене зараз хвилює», «для мене було вартим», «я б тепер зробила по-іншому». Учасники гри здійснюють спроби прогнозування ситуації з урахуванням отриманого досвіду: «і тоді вона би сказала, що...», «може виникнути така ситуація, коли...» та ін.

На завершальному етапі гри можуть проводитись додаткові заходи. Один із них проходить у формі психогімнастичної вправи, в основу якої покладений «Білль про права батьків, які актуалізуються» Е. Шострома. Його проведення дозволить відредагувати враження від гри, емоційний стан або висловити намір майбутньої дії. Можна навчити вчителів проведенню нескладної методики з батьками (анкета, заповнення бланка експертної оцінки).

Основним результатом проведення імітаційної гри «Батьківські збори» є одержання узагальненого уявлення про систему проведення батьківських зборів у школі та ставлення педагогів до цього напряму їхньої професійної діяльності.

Додатковими заходами можна вважати наступні індивідуальні бесіди з учителями. Наступного дня або через якийсь час після гри в них може з'явитись бажання обговорити якусь виниклу думку або проведені днями батьківські збори у класі, який курують. Усе це додатково працює на збір інформації про стан справ у школі з проведенням батьківських зборів. Крім цього, продовжується своєрідне опитування з приводу того, як зробити їх проведення більш ефективним.

Проведення гри «Батьківські збори» можливе тільки при високій мотиваційній готовності педагогів. Обов'язковою умовою є впевненість у гарантованій психологічній безпеці з боку учасників і ведучого. Гра організується так, щоб вироблені в учасників в імітаційній ситуації звичні дії стимулювали їхні рефлексивні можливості при одержанні нового пояснювального знання про відоме. Молоді вчителі, наприклад, схильні пояснювати професійні невдачі у проведенні батьківських зборів вічною недовірою батьків до поки ще безсімейного чи бездітного педагога. Учителі з великим стажем роботи ремствують на зменшення проявів належної поваги до вчителя у зв'язку з новими «вільними» часами. Проведення гри сприяло би проясненню можливих причин випадків дискомфорту чи підвищеної витрати енергії в ситуації проведення батьківських зборів.

Завдання для самоосвіти:

Назвіть ті аспекти діяльності школи та життя її колективу, з яких вам хотілось би зібрати інформацію в ході групового інтерв'ю. Будьте готові до обговорення формулювань запитань для збору інформації в колективі.

Автор: Т. Чернікова

Освіта.ua
05.06.2007