Osvita.ua Среднее образование Современная школа Освітня інновація

Освітня інновація

Одним із основних понять, обговорюваних у інноваційній педагогіці та необхідних нам для відтворення повноти контексту, є поняття "новий". Новий - це вперше створений або зроблений, що з'явився або виник нещодавно, замість колишнього, знову відкритого, стосовно до найближчого минулого або до дійсного часу, недостатньо знайомий, маловідомий

Якщо перше визначення - "уперше створений" - дає представлення про щось зовсім невідоме раніше, то наступні характеристики - "недавно" й особливо "знову відкритий" - говорять нам про те, що в новому може бути присутнім у якійсь мірі елемент "старого", чогось такого, що вже було. Таким чином, ми можемо говорити про два типи нового:

  • Уперше створене нове (абсолютно нове). Таке нове рівнозначне відкриттю в області педагогіки.
  • Нове, утримуюче в собі елементи старого.

Старі та нові елементи, поєднавшись, можуть дати як конкретизацію та доповнення, так і принципово нову картину знання.

Будь-яка інновація відносна як в особистісному, так і в тимчасовому (історичному) плані. Те, що є новим для одного вчителя, може бути абсолютно неновим для іншого. Новизна завжди носить конкретно-історичний характер, вона народжується в конкретний час і вирішує задачі конкретно-історичного періоду. Нововведення може дуже швидко стати надбанням багатьох, увійти в масову освітню практику, але потім може згодом застаріти й у більш пізніший період навіть стати гальмом для розвитку.

Саме в силу неоднозначності поняття "новий" (особливо в області освіти) в педагогічній літературі постійно з'являються нові публікації, що стосуються цього питання. Так, наприклад, у статті М. С. Бургіна "Інновації та новизна в педагогіці" автором виділяються різні рівні новизни в педагогіці. На думку В. І. Загвязинського, нове в педагогіці - це не тільки ідеї, підходи, методи та технології, що раніше не використовувалися, але й весь той комплекс елементів (або окремі елементи педагогічного процесу), що несе на собі прогресивний початок, який дозволяє в умовах, що змінюються, досить ефективно вирішувати задачі освіти. У трактуванні автора "нове" фактично збігається з поняттям "прогресивне". Проте, як відомо, нове не завжди збігається з поняттям "прогресивний" і "передовий" і навіть більш широким поняттям "сучасний".

Дослідник проблематики педагогічної новизни Р. Н. Юсуфбекова визначає новизну як зміст можливих змін педагогічної діяльності, що ведуть до раніше невідомого, розвивають теорію та практику навчання. Цей зміст може стосуватися і педагогічної діяльності в цілому, і окремих її складових.

Розглядаючи систему основних понять педагогічної інноватики, Р. Н. Юсуфбекова виділяє три блоки в структурі інноваційних процесів у системі освіти.

Перший блок - блок створення нового в педагогіці. У ньому розглядаються такі категорії, як нове в педагогіці, класифікація освітніх інновацій, умови створення нового, критерії новизни, міра готовності нового до його освоєння та використання, традиції та новаторство, етапи створення нового в педагогіці.

Другий блок - блок сприйняття, освоєння й оцінка нового. У цьому блоці представлені такі поняття, як педагогічне співтовариство, оцінка нововведень, інноваційне середовище, готовність педагогічного співтовариства до сприйняття й оцінки нового.

Третій блок - блок використання та застосування нового. У даному блоці вивчаються закономірності та різновиди привнесення, використання та застосування нового.

Незважаючи на численні дослідження вчених і постійний інтерес до даної проблематики, загальновизнаного трактування поняття "освітня інновація" дотепер не використовується ні в педагогічній літературі, ні в самому інноваційному освітньому середовищі.

Більшість вчених, аналогічно дослідженням Р. Н. Юсуфбекової, дають більш широке поняття освітньої інновації, розуміючи під нею процес створення, освоєння, використання та поширення нового. Частина ж дослідників, що займаються даною проблематикою, дають більш строге визначення освітньої інновації, розуміючи під цим тільки діяльність по створенню нового. Процеси ж освоєння, використання, поширення нового не розглядаються ними як власне інноваційні.

У колективній монографії "Інноваційний рух у російської шкільної освіті" аналізуються реальні труднощі, що висвітлюють за різними позиціями й їх відповідними трактуваннями поняття "освітня інновація".

Перша позиція - позиція деяких адміністраторів освіти, які з погляду свого службового становища мимоволі прагнуть до постійного збільшення числа освітніх інновацій. На їх думку, практично будь-які зміни в школі вже інновації. Очевидно, що такий підхід може спричинити девальвацію та профанацію всієї інноваційної діяльності в системі освіти.

Друга позиція - методолого-технократична. Деякі методологи прямолінійно та часом механічно переносять на сферу освіти загальні поняття інноватики та дивляться на саму освіту або тільки через загальнометодологічну або виробничо-технічну призму інноватики, або з погляду лише економічного використання освітніх інновацій. При такому підході втрачаються сутнісні особливості освіти.

Специфіка ж освітніх інновацій полягає, наприклад, у тім, що, зберігаючи всі характерні риси інноваційних процесів, освітні нововведення відрізняються від аналогічних процесів у інших сферах тим, що й об'єкт упливу інновацій, і предмет діяльності пов'язаний із особистістю учня та вчителя.

Якщо це не враховувати, то з освітньої інновації випадає все власне освітнє, пов'язане з дитиною, самим педагогом, уся гуманістична, гуманітарна складова інноваційної діяльності, що відноситься, зокрема, і до формування інноваційної свідомості вчителювання.

Третя позиція являє собою позицію частини інноваційної еліти. Представники даної позиції останнім часом нерідко намагаються відокремити інноваційний рух від так званого руху "За відновлення школи" і навіть різко протиставити одне явище іншому. В основі цього поділу та протиставлення двох рухів лежить досить прямолінійна і, на наш погляд, помилкова альтернатива.

Дійсно, такий підхід може підмінити загальний процес часткою, і в цьому ракурсі весь інноваційний освітній процес зведеться до вивчення окремих (хоча і важливих) елементів. У цьому випадку буде втрачатися системне бачення педагогічних проблем і самих інноваційних задач у сфері освіти.

Фактично дана постановка проблеми та можливість різних трактувань поняття "освітня інновація" задають для будь-якого дослідника, що почав займатися цією проблематикою, необхідність робити свій усвідомлений та аргументований вибір стосовно розуміння інновації взагалі, а вже потім будувати необхідні для кожного конкретного дослідження робочі поняття.

Освіта.ua
06.04.2005

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!