Osvita.ua Среднее образование Современная школа Матеріали для розробки програми управління якістю освіти
Матеріали для розробки програми управління якістю освіти

Рекомендації зі складання перспективної програми розвитку школи

Матеріали для розробки програми управління якістю освіти

Досягнення та нерозв'язані проблеми

  • У чому полягали найбільш важливі завдання розвитку школи?
  • Які результати отримані при рішенні цих завдань?
  • На підставі яких показників зроблені висновки про досягнуті результати?
  • Які з досягнутих результатів можна оцінити як досягнення?
  • Для кого ці досягнення мають цінність? (Діти, батьки, учителі, керівництво тощо).
  • Чим пояснити ці досягнення? Рішення яких управлінських завдань забезпечило ці досягнення?
  • Які результати вас не задовольняють? Чому не вдалося досягти цих результатів?
  • Чи є процеси та явища в навчальній системі, які викликають тривогу? Які їхні причини?
  • Чи є загальні причини невдач і негативних явищ? Яку проблему можна визначити як ключову? Чи можна сказати, що від рішення цієї проблеми залежить подальший розвиток навчальної системи?
  • Чия це проблема? Хто зацікавлений у її рішенні? Від кого залежить рішення даної проблеми? Для рішення проблеми треба ефективніше використовувати потенціал ОУ чи цей потенціал недостатній, його треба збільшувати?

Цілі та завдання розвитку школи

Визначте основний напрям розвитку школи (сформулюйте тему інноваційної програми, що відбиває її основну ідею або головну проблему).

Сформулюйте цілі розвитку школи як навчальної системи.

Можливі варіанти цілей:

  • створення умов для досягнення нових соціальних і/або педагогічних результатів (яких?);
  • створення умов для залучення контингенту учнів;
  • формування нового виду освітньої установи (нова організаційна форма, новий варіант навчальної програми, нова педагогічна концепція);
  • створення умов для підвищення якості педагогічного процесу (реалізація педагогічних програм - яких?);
  • створення умов для підвищення кваліфікації, творчої активності педагогічних кадрів (яких саме умов; до рішення яких проблем необхідно підготувати кадри);
  • створення умов для організації спільної педагогічної діяльності школи, інших організацій і родини.

Сформулюйте завдання, які повинні бути вирішені для реалізації поставлених цілей.

Можливі види завдань:

  • аналітичні (вивчення ситуації, існуючої проблеми, позитивного досвіду); проектувальні (розробка навчальних та інших педагогічних програм);
  • педагогічні (реалізація програм);
  • методичні (забезпечення педагогічного процесу);
  • управлінські (нормативне та ресурсне забезпечення; організація суспільної підтримки).

Концепція програми

Укажіть, у яких нормативних документах або наукових працях відзначається значущість цілей, сформульованих у попередньому розділі (або близьких за характером).

Які теоретичні положення мають найбільш важливе значення для визначення шляхів реалізації ваших цілей?

На який досвід можна опиратися при визначенні шляхів реалізації цілей?

На чому ґрунтуються ваші припущення про реальності цілей? Ви вважаєте потенціал школи достатнім для реалізації цілей? Необхідний потенціал буде створений у процесі роботи?

Які передбачувані наслідки реалізації цілей? Як може змінитися ваша школа після реалізації програми?

Зміст програми: проекти

Кожен проект (група проектів) повинен відповідати одному із завдань розвитку школи. Проект включає перелік заходів, які необхідно здійснити для рішення завдання (організаційні заходи, підготовка кадрів, методичне забезпечення, матеріальне забезпечення тощо). Визначаються послідовність проведення заходів і строки їх проведення.

Нормативне забезпечення програми

  • Укажіть, ким повинна бути затверджена програма, з ким погоджена.
  • Які нормативні документи (накази, постанови, положення, розпорядження тощо) і ким повинні бути видані повноваження для реалізації окремих заходів програми?
  • Чи потрібні зміни у статуті школи? У ліцензіях, отриманих школою? У свідоцтві про державну акредитацію?

Ресурсне забезпечення програми

  • Чи потрібна зміна штатного розкладу школи для реалізації програми? Чи необхідні зміни в умовах роботи персоналу? У порядку оплати? Яку роботу необхідно провести для підготовки персоналу до рішення нових завдань? Хто буде проводити навчання персоналу?
  • Які методичні та/або дидактичні матеріали будуть використані (розроблені) при реалізації програми?
  • Яка інформація буде потрібна для здійснення заходів, передбачених програмою (про результати освітнього процесу, запити вчителів, думка батьків тощо)? Яким чином буде організовано інформаційне забезпечення програми?
  • Чи буде потрібне наукове забезпечення програми? Хто буде забезпечувати наукове консультування?
  • Які матеріальні ресурси будуть потрібні для реалізації програми?
  • Які фінансові ресурси будуть потрібні для виконання програми? Які їхні джерела (бюджетні, позабюджетні засоби)? Які джерела можуть бути використані для залучення позабюджетних коштів (платні послуги, спонсорська допомога, гранти тощо)?

Заходи із забезпечення громадської підтримки

  • Які заходи необхідно провести для забезпечення підтримки програми з боку батьків?
  • Які організації стануть партнерами школи у здійсненні програми?
  • Хто із впливових осіб (депутатів, адміністраторів, громадських діячів, учених та ін.) міг би підтримати програму?
  • Яка підтримка необхідна з боку засобів масової інформації? Як її можна забезпечити?

Можливий ризик

  • Які незаплановані, небажані соціальні та педагогічні наслідки можуть виникнути при реалізації програми? Як можна вчасно виявити таку небезпеку та попередити небажані явища?
  • Які труднощі в реалізації програми, пов'язані із протидією окремих працівників (груп батьків, учнів, управлінських структур), можуть виникнути? Як їх уникнути?
  • Які зміни у програмі треба буде зробити, якщо не вдасться повною мірою вирішити завдання її ресурсного забезпечення?

Управління реалізацією програми

  • Хто відповідає за виконання окремих проектів? За нормативне забезпечення? За заходи щодо ресурсного забезпечення? За організацію громадської підтримки?
  • Хто буде здійснювати управління всією програмою- шкільна адміністрація, рада розвитку, інші організаційні структури?
  • Хто буде організовувати експертизу ходу та результатів реалізації програми - шкільна адміністрація, наглядацька рада, орган управління освітою? Хто буде виступати як експерт?
  • Де будуть підбиті підсумки виконання програми - на засіданні педради, конференції, засіданні піклувальної ради?

Стратегічний план

Визначаються основні етапи виконання програми.

Методика визначення можливих результатів шкільної освіти (функціональна грамотність)

Робоче визначення. Функціональна грамотність - поведінка людини в суспільстві, заснована на навичках орієнтації в існуючих правилах і нормах.

Програма курсів «Шкільна програма модернізації змісту освіти»

Слухачі: керівники загальноосвітніх шкіл.

Цілі:

  • Теоретична й методична підготовка керівників шкіл до розробки та реалізації шкільних програм модернізації змісту загальної освіти, що відповідають національній та регіональній стратегії модернізації змісту освіти.
  • Аналіз основних напрямів модернізації змісту освіти.
  • Виявлення можливостей модернізації змісту освіти на рівні школи.
  • Розробка програм модернізації змісту освіти, що відповідають потенціалу школи.

Методологічні та теоретичні основи освітньої програми: загальна теорія систем; загальна теорія управління; концепція освіченості.

Емпірична основа освітньої програми: досвід розробки документів з модернізації змісту освіти та схвалений досвід експериментальних площадок.

Зміст програми

Тема 1. Проблеми модернізації змісту шкільної освіти

Лекція. Сучасна освітня державна політика. Модернізація змісту освіти як фактор підвищення її якості та як необхідна умова реалізації принципу рівних можливостей. Стратегія модернізації змісту шкільної освіти. Теоретична модель шкільної програми модернізації шкільної освіти.

Практичне заняття. Самооцінка рівня функціональної грамотності.

Групові заняття. Планування навчальної роботи слухачів на поточний навчальний рік.

Шляхи модернізації змісту освітніх галузей

1. Вимоги до рівня підготовки випускників.

  • Сучасні вимоги, історичний огляд, порівняльний аналіз із зарубіжною практикою.
  • Аналіз ступеня реалізації вимог у освітній практиці.

2. Обов'язковий мінімум змісту освіти.

  • Зміни в обов'язковому мінімумі.
  • Реальний зміст освіти.

3. Загальнокультурний і профільний рівні змісту освіти.

  • Принципи диференціації змісту освіти на загальнокультурний і профільний рівні. Інваріантні та варіативні компоненти.
  • Порівняльний аналіз освітніх програм.

4. Рівні засвоєння змісту освіти (запам'ятовування, оперативний пошук необхідної інформації, фундаментальні знання, орієнтація в першоджерелах, специфічні вміння та навички, відносини).

  • Принципи диференціації рівнів засвоєння змісту освіти.
  • Діагностика реальних рівнів засвоєння змісту освіти.

5. Структура навчальної програми. Наступність програм. Міжпредметні зв'язки. Зв'язок із додатковою освітою та самоосвітою. Вибір навчальних посібників.

  • Теоретична модель навчальної програми.
  • Порівняльний аналіз навчальних програм.

6. Інформація для батьків.

Шляхи формування функціональної грамотності учнів

Лекція. Рівні освіченості. Функціональна грамотність як рівень освіченості. Структура функціональної грамотності. Джерела формування функціональної грамотності. Формування функціональної грамотності як фактор підвищення рівня затребуваності результатів шкільної освіти.

Практичне заняття. Складання діагностичних методик для виявлення реального рівня функціональної грамотності.

Програма формування функціональної грамотності учнів

Лекція. Результати діагностичних досліджень. Аналіз можливостей навчальних процесів для формування функціональної грамотності. Структура пакета надпредметних програм.

Практичне заняття. Розробка моделі програми формування функціональних умінь.

Програма формування функціональних умінь

Підстави для розробки програми (соціальні вимоги, досвід і запити учнів, можливості школи). Презентація програми. Експертиза програми (колективна робота слухачів).

Перспективи розвитку сучасної школи (лекція)

Реалізація освітньої політики. Заходи з підвищення якості загальної освіти та забезпечення її доступності. Позитивний досвід освітніх установ. Труднощі модернізації системи освіти. Найближчі та середньострокові перспективи. Захист комплексних курсових робіт.

На захист представляється пакет робочих навчальних програм (не менш ніж із трьох предметів, що відносяться до різних освітніх галузей) із загальною пояснювальною запискою «Шляхи модернізації навчальних програм в умовах школи». Рецензентами роботи є фахівці з освітньої галузі та фахівці із внутрішньошкільного управління. Керування роботами здійснюють викладачі кафедри.

Проект «Дванадцятирічна школа - нові педагогічні можливості»

1. Постановка проблеми

Стратегічною метою модернізації шкільної освіти є досягнення нової якості освіти.

Під новою якістю освіти розуміється:

  • відповідність цілей і результатів загальної освіти сучасним соціальним вимогам до системи освіти, обумовленої переходом до демократичного, відкритого суспільства з ринковою економікою; перехід від переважної орієнтації на засвоєння учнями заданого обсягу навчального матеріалу до орієнтації на розвиток учнів, до самостійного рішення проблем у різних сферах діяльності на основі використання засвоєного соціального досвіду;
  • відповідність змісту освіти її цілям і пізнавальним можливостям всіх учнів; підвищення рівня доступності змісту освіти; створення додаткових умов для розширення та поглиблення знань в освітній галузі, що цікавить учня;
  • підвищення рівня затребуваності результатів шкільної освіти в «позашкільній» і «післяшкільній» діяльності учнів;
  • відповідність умов освітньої діяльності вимогам збереження здоров'я учнів і забезпечення психологічного комфорту для всіх учасників навчального процесу.

Нова якість освіти може бути досягнута при модернізації змісту освіти. Модернізація змісту повинна виражатися у включенні до змісту освіти таких компонентів, які забезпечать підготовку учнів до життя у суспільстві, що швидко змінюється; у виключенні зі змісту таких компонентів, які виявляються не затребуваними в післяшкільному житті учнів; у такій зміні складності змісту, що забезпечить можливість його засвоєння всіма учнями.

Зміни у змісті освіти можливі при зміні цілеспрямованості освітнього процесу, його орієнтації на формування в учнів ключових компетентностей у різних сферах діяльності, розвиток у них здатності орієнтуватися у світі, що змінюється, на формування таких особистісних якостей, які будуть сприяти соціалізації учнів у нових суспільних умовах. Зміна цілеспрямованості освітнього процесу можлива при здійсненні нового підходу до атестації учнів, при виробленні критеріїв оцінки результатів навчальної діяльності, що відповідають цілям шкільної освіти. Зміни у змісті шкільної освіти повинні знайти відбиття в навчальних програмах, навчальних посібниках і у практиці навчання.

Здійснення зазначеного необхідне одночасно на трьох рівнях - державному, регіональному та локальному (освітні установи). Проблема полягає у протиріччі між необхідністю інтенсивних змін локальних навчальних систем та їх інерційністю.

2. Цілі проекту

Дослідження механізму системних змін у навчальній діяльності школи; виявлення перспективних напрямів управління якістю навчального процесу в умовах реалізації державної програми модернізації структури та змісту загальної освіти; відпрацьовування моделі шкільної програми модернізації навчального процесу; формування досвіду створення шкільних стратегічних команд.

3. Теоретичні основи рішення поставленої проблеми

Теоретичні основи рішення проблеми досягнення нової якості загальної освіти за рахунок використання педагогічного потенціалу школи розкриваються в ряді праць, виконаних на основі аналізу досвіду петербурзьких шкіл [Лебедев, 1998, 2000; Образовательные результаты, 1999; Петербургская школа, 1999; Учебник для школы ХХІ столетия, 1999; Школа равных возможностей, 1999].

В опублікованих працях обґрунтовується висновок про те, що основною метою шкільної освіти є досягнення учнями рівня освіченості, що забезпечує можливість самостійного рішення проблем у різних сферах діяльності на основі використання освоєного соціального досвіду. Орієнтація навчального процесу на досягнення зазначеної мети є головним чинником ефективного використання педагогічного потенціалу школи.

4. Гіпотеза

Системні зміни в освітній діяльності на рівні школи можуть бути здійснені шляхом організації аналітико-проектувальної діяльності колективу школи за таких умов:

  • якщо аналітико-проектувальна діяльність буде заснована на виявленні зв'язків «цілі - результати - об'єкти педагогічної оцінки - зміст - громадська оцінка навчальних результатів»;
  • якщо склад учасників аналітико-проектувальної діяльності буде поступово розширюватися (керівництво школи - стратегічна команда - педагогічний колектив - батьки);
  • якщо аналітико-проектувальна діяльність буде спрямована на розробку та реалізацію шкільної програми модернізації навчального процесу;
  • якщо шкільна програма модернізації навчального процесу буде повною мірою відбивати можливості школи по вдосконалюванню навчального процесу (коректування навчального плану, пошуки нових видів навчальних програм, створення надпредметних програм, освоєння нових освітніх технологій, зміни в системі оцінювання учнів).

5. Завдання експерименту

  • Перевірка ефективності логіки, аналітико-проектувальної діяльності як механізму системних змін у освітньому процесі (цілі - результати - об'єкти педагогічної оцінки - зміст - формування громадської оцінки).
  • Виявлення організаційно-педагогічних умов зміни цілеспрямованості освітнього процесу.
  • Визначення інваріантних і варіативних складових шкільної програми модернізації освітнього процесу.
  • Відпрацьовування способів формування шкільних стратегічних команд через організацію додаткової професійної освіти.

6. Очікувані результати

  • Підготовка групи фахівців (10-12 осіб), здатних вирішувати стратегічні завдання модернізації змісту освіти на рівні школи.
  • Формування моделей (програма модернізації навчального процесу, шкільна стратегічна команда), які можуть бути використані в масовій практиці.
  • Пакет програм додаткової професійної освіти для підготовки управлінських і педагогічних кадрів до рішення завдань модернізації змісту освіти.

7. Значення очікуваних результатів для розвитку регіональної освітньої системи

Отримані результати можуть бути використані для підготовки регіональної програми модернізації змісту освіти в загальноосвітній школі на період починаючи з _______ р.

Матеріали для обговорення змісту програми управління якістю освіти в умовах її модернізації

Питання для обговорення програми модернізації сучасної школи

Варіант 1

  • Які завдання підвищення якості, заявлені у програмі модернізації, школа може вирішити, використовуючи наявний потенціал? Які завдання викличуть найбільші труднощі?
  • Які зміни в системі організації навчального процесу можуть бути проведені відразу, а які вимагають попередньої підготовчої роботи?
  • Які зміни необхідні в існуючій системі поточної атестації у зв'язку із введенням державного тестування (атестації)?
  • Які зміни необхідно внести в навчальну програму старшої школи у зв'язку із профілізацією?
  • Які контрольно-вимірювальні матеріали використовуються у школі, як повинен бути забезпечений моніторинг змін навчальних результатів?

Варіант 2

  • Чи потрібно змінювати зміст освіти? (Якщо так, то що?)
  • Що можемо змінювати у змісті освіти на рівні школи?
  • Чи варто при плануванні змін ураховувати нову форму атестації учнів?
  • Чи варто в роботі над змінами у змісті працювати командою вчителів або це може зробити вчитель-предметник поодинці?
  • Які форми навчального процесу, що існують у школі, мотивують учнів до навчання, моделюють життєві ситуації?
  • Чи маємо ми включати ці моделі у зміст освіти?
  • Що ми повинні оцінювати?
  • Чи належним чином зміниться система оцінювання?
  • Як показати досягнення результату кожним учнем?
  • Чи маємо ми планувати результат разом з учнями, батьками?
  • Якими вміннями повинен володіти випускник основної школи, щоб успішно продовжувати навчання у профільній школі?
  • Чи можна вважати ці вміння результатом навчання в основній школі?
  • Чи можливо спланувати досягнення цього результату?

Перехід на нові освітні стандарти («Круглий стіл» за участю декількох шкіл)

1. Які завдання переходу на нові освітні стандарти необхідно вирішити на регіональному рівні, рівні освітньої установи?

2. Зміна навчальних планів і навчальних програм - це компетенція регіональних органів чи школи?

3. Які зміни в організацію навчального процесу у зв'язку з переходом на нові освітні стандарти повинна внести школа?

4. Як школа може вплинути на процес інновацій у сфері оцінювання навчальних результатів?

5. Хто, яким чином може оцінити відповідність методичної та дидактичної бази освітнім стандартам?

6. Як школа може вплинути на процес інформування учнів, батьків про нові вимоги до якості підготовки випускників?

7. Як повинен змінитися фонд навчальних посібників у зв'язку з переходом на нові стандарти? Як на цей процес може вплинути школа?

Аналіз вимог до якості підготовки випускників

Питання для обговорення на методичному об'єднанні:

1. Наскільки досяжні, реалістичні вимоги до підготовки випускників початкової, основної, середньої школи?

2. Яка частина учнів може відповідати вимогам до якості підготовки: усі учні, більшість учнів, окремі учні?

3. Що нового вносять вимоги в якість підготовки учнів?

4. Які умови повинні бути реалізовані, щоби вимогам до якості підготовки відповідала більшість учнів?

а) збільшена кількість годин;

б) змінена програма;

в) змінені організаційно-педагогічні умови (які);

г) інше.

5. Які зміни у зміст освіти вносить «освітній мінімум»?

6. Які зміни необхідно внести в текст навчальної програми? Які компоненти програми підлягають найбільш істотній доробці?

7. У якій формі зміна стандартів повинна бути представлена батькам учнів?

Аналіз окремих вимог до рівня підготовки випускників

1. Дана вимога є педагогічно припустимою?

2. Дана вимога є достатньою з погляду рівня освіченості культурної людини?

3. Дана вимога є реальною, її можна здійснити в масовій практиці?

4. Дану вимогу варто сформулювати по-іншому, щоби підвищити рівень затребуваності навчальних результатів?

5. Дану вимогу треба зберегти? Від неї треба відмовитись? Її треба переформулювати?

6. Які вимоги до випускників, виконання яких буде сприяти підвищенню затребуваності результатів шкільної освіти, варто включити до складу вимог з того чи іншого предмета?

7. Чи можна сказати, що запропоновані вимоги істотно відрізняються від існуючої освітньої практики?

Визначення умов підвищення якості освіти

Аналіз взаємодії школи із соціальним середовищем:

  • Який нинішній образ школи в очах релевантних груп суспільства?
  • Якою прагне бути школа в очах оточуючих?
  • Які стратегічні та тактичні завдання школи?
  • Яким чином релевантні групи вибирають школу?
  • Як здійснюють комунікацію із соціумом і взаємодію із громадськими організаціями інші школи міста? На що робиться акцент?
  • Який попередній досвід школи в даній області, хто є постійним партнером школи в її діяльності?
  • Яке ставлення до комунікації та спільної діяльності з організаціями у представників педагогічного колективу школи?
  • Які потреби є в учнів, батьків, педагогів у плані взаємодії школи із соціальним середовищем?
  • Якими ресурсами володіє школа для створення постійної взаємодії та комунікації із середовищем міста?

Співробітництво з батьками (питання для педагогічного консиліуму)

  • Як регламентовані взаємини батьків і школи із правової точки зору? Є чи угода?
  • Чи враховані у статуті школи можливості залучення батьків до участі в навчальному процесі?
  • Чи розроблена програма роботи з батьківською громадськістю, чи складені конкретні плани - перспективний і поточний?
  • Чи сформований банк даних про батьків?
  • Чи організована системна робота із психологічного та педагогічного консультування батьків?
  • Як діє система інформаційних потоків школа - батьки?
  • Чи проводиться системне вивчення суспільної батьківської думки про стан навчального процесу?
  • Чи змінилися складові шкільного укладу після певного періоду (рік) системної роботи із залучення батьків до участі в навчальному процесі?
  • Як змінились якісні характеристики освіти у школі?
  • Чи змінилась мотивація навчальної діяльності у школярів?
  • Як змінилась ресурсна складова навчального процесу?

Аналітичні матеріали шкіл, що мають досвід розробки шкільних програм модернізації освіти

Доповідь на педагогічній раді

Вступаючи в широкомасштабний експеримент, ми спробували змінити модель шкільної освіти у старших класах. Два роки тому ми відкрили на базі нашої школи два профільних класи: технічний (природничо-математичного напряму) та економічний (гуманітарного напряму).

Головною метою експерименту та його очікуваним результатом стало створення нової освітньої програми у старшій школі, яка би забезпечила:

  • варіативність та особисту орієнтацію навчального процесу у школі;
  • можливість вибору учнями в навчальному процесі значущих елементів змісту та відповідних форм навчальної діяльності;
  • практичну орієнтацію навчального процесу, посилення діяльнісного компонента (освоєння дослідних, проектно-дослідницьких і комунікаційних умінь).

Реалізація даних цілей визначила для нас такий перелік основних завдань експерименту:

1. Розвантажити навчальний матеріал, тобто відмовитись від орієнтації на засвоєння таких знань, які в реальній навчальній практиці не засвоюються більшістю старшокласників (надати старшокласнику можливість вибрати ті предмети, які необхідні йому для продовження освіти).

2. Змінити структуру існуючих навчальних предметних програм.

3. Систематизувати численні форми додаткової освіти; вибрати єдиний підхід до побудови елективного компонента навчального процесу у старших класах.

4. Визначити зовнішній соціальний простір, у рамках якого могли б отримати ефективне використання освітні програми, спрямовані на підвищення проектно-дослідницької діяльності учнів.

5. Створити предметні спілки педагогів, які проектують і планують роботу старшої школи. Підготувати педагогів до викладання різнорівневих і значущих курсів для учнів.

При розробці нової навчальної програми (НП) старшої школи ми вибрали за основу третій варіант базових програм, що, на наш погляд, відбиває обов'язковий мінімум змісту освіти, у той же час дозволяє вибудувати варіативну профільну освіту.

У третьому варіанті базових програм ми вибрали два напрями:

  • гуманітарно-економічний профіль;
  • природничо-науковий-технічний профіль.

Профільні курси: іноземна мова, економіка, алгебра в економічному класі та фізика, алгебра, інформатика в технічному призначенні для розширення та поглиблення загальноосвітньої підготовки учнів. Дані курси покликані забезпечити наступність із наступним ступенем освіти.

Подальша спеціалізація учнів у рамках обраного профілю повинна забезпечуватися за рахунок спецкурсів, спецпрактикумів, модулів на вибір учнів.

Однак до переходу на третій варіант базової програми школа практично виявилася не готовою.

Не були готові вчителі, які зі здивуванням прийняли нові тенденції в базових курсах. Предметники не готові відмовитись від старих пріоритетів своїх предметів. Вивчення й обговорення проекту нових стандартів не змінило думки педагогів. Так, учителі вважають за необхідне збільшити навчальний час на вивчення предмета.

У новому навчальному плані в технічному класі відсутній предмет географія. Виявилося, що петербурзькі школи (на відміну від шкіл інших регіонів) не завершили загальноосвітню підготовку з даного предмета. Аналогічна ситуація склалася з історією. Перехід на запропоновані підручники історії виявився складним, тому що програма з історії припускає узагальнення курсу, а учні ще не вивчили до кінця курс історії Батьківщини.

Підручники, що відповідають запропонованим навчальним програмам, прийшли до школи із запізненням на 1,5 місяця. Підручники з історії та літератури для 11-го класу не отримані взагалі.

Крім цього, запропоновані підручники не супроводжувались навчально-методичними комплексами (НМК). Найчастіше НМК ще не були видані або не надійшли у продаж. Учителі змушені самостійно продумувати систему контрольно-вимірювальних робіт (тестів, перевірочних і контрольних робіт тощо).

Не готовий забезпечувати фінансування таких навчальних програм територіальний відділ освіти. Тому не використані години на вибір учнів (5 годин на особу) у другій половині дня. Немає можливості розділити клас на групи у профільних предметах.

Для проведення спецкурсів не було надано програм і навчальних посібників. Тому вчителі відмовились від ведення спецкурсів, що розширюють і поглиблюють знання учнів, а також задовольняють їхні потреби.

Однак, із огляду на соціальне замовлення, уведені такі спецкурси.

Спецкурс «Культура дослідницької діяльності», що дає можливість учням отримати навчально-дослідницькі та проектні вміння, необхідні для подальшої професійної підготовки.

«Майстерня твору» дає можливість підготуватись до вступних іспитів у середні спеціальні та вищі навчальні заклади. На жаль, необхідність даного спецкурсу стала неактуальною, тому що багато ВНЗ відмовились від вступного іспиту у формі твору. Та й учителі літератури стали використовувати відведені години на спецкурс для вивчення «потрібного» обсягу літератури.

Спецкурс «Інформаційна культура», спрямований на формування в учнів уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, використовуючи ПК, викликав інтерес в учнів. Але для його проведення необхідний додатковий кабінет.

Перехід на новий навчальний план вимагає від викладачів і нових форм організації навчального процесу.

Поряд із традиційними формами навчання стали необхідними лекції, семінарські заняття, практикуми, колоквіуми, співбесіди, заліки, навчально-дослідницькі та проектувальні майстерні. Система інтегрованих уроків дала можливість учням спробувати свої сили у виконанні та публічному захисті самостійних навчально-дослідницьких робіт, аналогічних курсовим роботам у ВНЗ. У технічному класі виконано 25 таких праць.

Сьогодні ми можемо навести позитивний досвід учителів історії, біології, алгебри із застосування нових форм і методів на своїх уроках.

Необхідно все-таки відзначити, що сьогодні у старшій школі переважають традиційні форми класно-урочної системи.

У ході експерименту були розпочаті спроби змінити оцінну шкалу рівня досягнень учнів при проміжному та підсумковому контролі. Так, учитель математики запропонувала 100-бальну шкалу для оцінювання рівня досягнень учнів з алгебри за триместр. Така оцінна шкала дозволяє:

  • дати об'єктивну оцінку навчальних досягнень учнів;
  • урахувати особистий коефіцієнт корисної діяльності учня;
  • порівняти успіхи учня з окремих предметів із самим собою;
  • зрозуміти напрям корекційної роботи;
  • стимулювати учня до самоосвіти.

Таким чином, з'являється оцінка, що дозволяє зняти багато протиріч в оцінюванні навчальних досягнень, що сприяє підвищенню мотивації до навчальної діяльності.

Однак цей досвід не отримав поширення з кількох причин:

  • необхідність виставляти в журналі оцінку за п'ятибальною шкалою;
  • відсутність документації, що дозволяє вводити іншу шкалу;
  • батьки учнів виявились не готові до переходу на нову систему оцінювання (особистий досвід навчання у школі вони переносять на сучасну школу);
  • різна кількість годин у навчальному плані (алгебра - чотири години на тиждень, біологія - одна година).

Роботу щодо універсальної оцінної шкали необхідно продовжити. Зараз проблему фіксації оцінки в журналі можна замінити на портфоліо. У школі накопичений досвід роботи із цієї форми обліку особистих досягнень учнів. Позитивний досвід отриманий учнями в ході моніторингу якості навчальних компетентностей. Завдання з предметів були аналогічні тестам ЄДІ. Уважаємо, що педагогічному колективу необхідно продовжити роботу із застосування нових технологій опитування та формування в учнів умінь і навичок, запропонованих ЄДІ. Однак мова йде про систему роботи, а не про натаскування учнів.

Доповідь на педагогічній раді школи № 91, м. Санкт-Петербург

Із 2001 р. наша школа бере участь у федеральному проекті «Модернізація структури та змісту загальної освіти».

Роботу з модернізації структури та змісту освіти, переходу до профільної старшої школи ми почали з того, що організували робочу групу, що включає відділ розвитку школи, керівників навчальних програм, координаторів експериментальної роботи. На першому етапі роботи ми ретельно вивчили основні документи, ідеї та концепції експерименту. На серпневій педраді із цими матеріалами та перспективами роботи були ознайомлені всі вчителі школи. Учителі запропонували варіанти своєї участі в експериментальній роботі, склали анотації основних і спеціальних курсів. На тій же педагогічній раді були ухвалені рішення використовувати для роботи в експериментальних класах новий варіант навчального плану. У самому механізмі реалізації даного навчального плану передбачається значна диференціація навчання, із практично необмеженими можливостями побудови учнями старшої школи індивідуальних освітніх траєкторій (програм). Основна ідея - надати можливість учневі займатися тими чи іншими предметами на підвищеному рівні, у відповідності зі своїми нахилами і при цьому не допустити невиправданих перевантажень. Інакше кажучи, додаючи деяку кількість годин на вивчення тих чи інших предметів (курсів), необхідно було зменшувати години, що відводять на вивчення інших. Виник досить серйозний ризик, що звичний зміст курсу буде «утиснуто» у меншу кількість годин. І в першу чергу треба було звернути увагу педагогів на проблему добору змісту для досягнення учнями так званого загальнокультурного рівня підготовки з даного предмета.

Була розпочата робота зі складання навчальних програм із предметів. Розглядались на робочій групі з експерименту й обговорювалися спочатку з головами методичних об'єднань, а потім і з колективом документи «Обов'язковий мінімум змісту освіти» та «Вимоги до рівня підготовки випускників». Була проведена серія майстерень, присвячених складанню навчальних програм на основі існуючих «Вимог...». Обговорювались проекти «Стандартів...». Важливо, що обговорення проходило не всередині предметних методичних об'єднань, а у групах, що складаються із представників різних освітніх галузей. Це, з одного боку, допомагало відійти від предметоцентризму, а з іншого - виявити міжепредметні зв'язки.

Найбільш складним виявився процес добору змісту для базових курсів, і не можна сказати, що на сьогодні ця проблема повністю вирішена. Частково це пов'язано з існуючими обов'язковими іспитами, а частково з острахом учителів щось упустити, про щось не розповісти тощо.

У цьому навчальному році на базі школи проходить майстерня зі складання робочих навчальних програм із предметів. У рамках цієї майстерні створюються програми «нового покоління». На відміну від традиційних програм вони складаються за принципово іншою логікою: не від змісту, а від результату. А відтак важливо зрозуміти: чому ми хочемо навчити кожну дитину? Чому ми зможемо навчити? Чому вона навчиться й без наших зусиль? А потім необхідно відібрати той зміст, що дозволить нам домогтися цих результатів. Парадокс полягає в тому, що при такому підході до складання робочої програми зміст відходить на другий план, тому що важливо скоріше не те, що ми учневі розповімо, а те, що при цьому він буде робити. І робоча програма - це опис тих дій, які ми будемо робити, щоби домогтися очікуваних результатів, а також планування діяльності учня, у ході якої він зможе вийти на передбачуваний результат.

Наступний момент полягає в тому, що учень може й не захотіти вийти на той результат, що ми йому нав'язуємо. Власне, із цього випливає, що реальні результати можуть бути досягнуті, якщо їх планування (хоча би до деякої міри) здійснюється при узгодженні з учнем.

Складання програми з предмета на основі існуючих «Вимог...» не могло не виявити проблему оцінювання результатів, яких досягають учні. Для того щоби зрозуміти, що в дійсності оцінюється, учителям наприкінці першого півріччя була видана залікова відомість, в якій необхідно було вказати, за якими критеріями виставляються ті чи інші оцінки. Для цього необхідно було вичленувати найголовніше у предметі - те, без чого подальше просування неможливе, те, без чого учень не зможе обійтися в житті, тощо.

Після довгих суперечок виробили загальний підхід, відповідно до якого виставлялися проміжні оцінки: позитивна піврічна оцінка могла бути виставлена тільки за умови відповідності учня всім ключовим вимогам курсу, тобто учень повинен володіти тими знаннями й уміннями, без яких його подальше просування у вивченні предмета буде практично неможливим. Далі виникли питання:

Що ставити учневі, якщо він володіє мінімумом, - «трійку» чи «п'ятірку»?

Якщо учневі ставити «двійку» у півріччі, чи зможе він бути успішним надалі (з цього предмета)?

Розглядаючи ці питання на робочій групі, методичних об'єднаннях, нарадах, ми виробили такі підходи.

Якщо учень опанував мінімум, то йому виставляється оцінка - залік. Далі він сам повинен прийняти рішення щодо того, чи зупинитися йому на досягнутому, тому що за його бажанням йому можуть бути запропоновані роботи більш високого рівня, виконавши які, він зможе одержати оцінки «4» або «5». Найбільш складним для батьків та учнів було зрозуміти: залік - це «трійка» чи ні? Насправді відхід від «трійки» був принципово важливий. Учні та батьки протягом ряду років звикли дивитись на «трійку», як на якусь сукупність оцінок. Ми своє завдання бачили в тому, щоби переламати стереотип, змусити батьків замислитись: а що дійсно знає дитина, чому вона навчилась? Проводили батьківські конференції, майстерні для батьків, де разом з ними намагалися розібратися в різних системах оцінювання, аналізували, сперечалися. Але в остаточному підсумку домовилися, що формально «залік» і «трійка» звичайно те саме, але «залік» означає досягнення деякого рівня, у той час як «трійка» не несе в собі ніякої інформації. Крім того, необхідно було домогтися від усіх учнів одержати оцінку «залік», що стимулювало педагогів у пошуках форм і методів роботи або змушувало переглянути вимоги, запропоновані учням. Разом із безсумнівними плюсами залікової системи ми отримали й ряд проблем:

  • не всі учні виявилися готові до подібної системи;
  • спостерігалось явне перевантаження учнів, яким доводилося в залікову сесію здавати заліки практично з усіх предметів.

Було розроблено нове положення про залікову сесію, відповідно до якого учні повинні здавати в сесію три заліки за своїм вибором, причому з них не менше одного за профілем.

Робота над парними планами. В експеримент були включені паралелі 5-х і 8-х класів. Труднощі полягали в тому, що треба було переглянути всю організацію навчання на даному ступені. Для початку була зроблена спроба визначити головне завдання для учнів цього віку. Для 5-х класів це освоєння різних видів діяльності в різних галузях, для 8-х - передпрофільна підготовка.

Споконвічно в навчальний план паралелі 5-х класів були введені додаткові години на фізичну культуру, англійську мову, музику, інформаційні технології. Але обставини на початку навчального року склалися так, що саме обіцяного ми п'ятикласникам запропонувати не змогли. Більше того, ситуація ускладнилася тим, що обидва 5-х класи в силу випадку залишились без класних керівників. Напевно, випадок грає не останню роль в експерименті, тому що завдяки непередбаченим обставинам ми змогли інакше поглянути на навчальний процес у паралелі 5-х класів. Так, наприклад, відсутніх класних керівників замінив вільний вихователь, що курирує діяльність усіх п'ятикласників. Завдяки відсутності іноземної мови, музики та інформатики з'явився чудовий курс лінгвістики, що поєднує в собі елементи всіх перерахованих курсів. З'явився день майстерень, у рамках якого вдалося, як нам здається, здійснити діяльнісний підхід до навчання.

Треба сказати, що із ситуації з 5-ми класами ми взяли досить багато корисного. Це й робота з батьками, яких ми включили в активну діяльність із нормалізації ситуації, це й усвідомлення можливостей експериментального навчального плану для основної школи (своєчасна заміна курсів, реалізація модульного навчання, можливість перенесення курсів на більш пізніший строк тощо), це і розмаїтість форм навчання. Зрозуміло, отриманий досвід покладено в основу принципу складання навчального плану на майбутній рік. Суть його у визначенні результату року: чому ми хочемо навчити? Чому зможемо? Що учні будуть уміти робити в результаті вивчення курсу? Як ми будемо домагатися результату? І тільки після цього буде здійснюватися добір курсів, що дозволяють досягти планованого результату, і в останню чергу буде визначатися кількість годин, що відводяться на вивчення даного курсу. Такий підхід, як нам здається, буде працювати на посилення взаємодії між учителями, розширення складу команд учителів, тому що очевидно, що завдання року - у сфері надпредметних умінь і навичок.

Залишається відкритим питання з організацією передпрофільного навчання у 8-9-х класах. Цього року восьмикласникам були запропоновані модульні курси надпредметного характеру, через які пройшли всі учні, і цей досвід ми плануємо перенести й на майбутній рік. Як нам здається, 9-й клас буде передпрофільним не за рахунок поглиблення у зміст деяких предметів. Скоріше, передпрофільність розуміється нами як сукупність метапредметних умінь, що обумовлюють успішне навчання у профільній школі. І для формування цих умінь необхідно відповісти на запитання: які вміння допоможуть учневі зробити усвідомлений вибір, легко вписатися в уклад старшої школи, надбати навички самоосвіти тощо.

Педагогічна рада «Що необхідно змінити в навчальній програмі школи у зв'язку з модернізацією освіти».

Навчальна програма відповідає загальній концепції розвитку нашої школи «Створення умов для розвитку особистісного потенціалу учня». У зв'язку із цим багато чого вже створено:

  • Ураховуються індивідуальні особливості учнів за допомогою різних освітніх маршрутів на всіх ступенях освіти.
  • Розвинено мережу класів на І та ІІ ступені з розширеною програмою навчання.
  • Створено програми додаткової освіти в різних галузях на всіх ступенях навчання.
  • Відкрито логопедичні класи в початковій школі для дітей із мовними проблемами.
  • З 1999 р. у старшій школі працюють профільні класи (економічний, юридичний і соціологічний профіль).
  • Здійснюється індивідуальна консультативна психологічна допомога учням.

У зв'язку з коректуванням цілей освіти у процесі її модернізації необхідна програма підвищення якості освіти, що опиралася б на нові цілі.

Мета № 1. «Навчитися вчитись». Ця мета має на увазі освоєння учнями універсальних навчальних навичок, що сприяють успішній навчальній діяльності.

Якщо взяти цю мету за основу перетворень у нашій школі, то можна запропонувати перелік надпредметних програм на всіх ступенях навчання, які доповнять і збагатять навчальну програму школи.

На ІІ ступені навчання доцільно навчити дітей правильно працювати із зошитами та щоденником, а також прищепити звичку писати грамотно не тільки на уроках російської мови. У паралелі 5-х класів тільки в деяких учнів зошит або щоденник приємно взяти в руки. Відсутня навичка акуратного ведення зошита, чіткості письма, виділення заголовків, дотримання полів тощо. Читаючи, діти часто не розуміють змісту прочитаного. Тому необхідно вжити своєчасні заходи вже в початковій школі. У другій практичній частині педагогічної ради, коли пройдуть засідання у групах, методичному об'єднанню вчителів початкової школи буде запропоновано назвати пріоритетні надпредметні програми для II ступеня навчання й дати своє обґрунтування.

В основній школі необхідно розвивати й доповнювати універсальні навчальні навички, переводячи їх на більш високий рівень. Зустрічаючись щороку з новими предметами навчального плану, учень повинен уміти працювати як із художнім, так і з нехудожнім текстом (наприклад, із параграфом підручника з фізики), що крім тексту та малюнків може містити таблиці, діаграми, графіки та інші види інформації. Формування цих чинників повинно стати основою для розробки надпредметних програм в основній школі. У другій частині педагогічної ради методичні об'єднання педагогів повинні будуть висловити свої пропозиції із цього приводу, а також стосовно старших класів. Старшокласники мають потребу в таких програмах, які допомогли б їм адаптуватися до успішного завершення шкільної та продовження подальшої освіти, а також рішення післяшкільних проблем.

Але ми все повинні розуміти, що на надпредметні програми не приділяється додаткових годин навчального плану. У нас у школі вже є досвід створення двох надпредметних програм. Це програма «Культурна спадщина» для ІІ ступеня навчання, що охоплює кілька предметів у паралелі 5-7-х класів, і програма «Дослідження» для основної та старшої школи в галузі екології, біології, історії та культурології. Труднощі в тому, що частина педагогів, які беруть участь у створенні цих програм, уже не працюють у школі, тому їхнє продовження проблематичне, хоча екологічний напрям успішно працює й сьогодні.

Мета № 2. «Навчити учнів вирішувати стандартні життєві проблеми». Ця мета припускає створення надпредметних програм, що дозволяють розвинути вміння, необхідні для успішного та безпечного існування дитини за межами школи, тобто в соціумі (наприклад, уміння правильно написати заяву, пояснювальну записку, звернутися в суд, скласти автобіографію тощо). Така робота вже велася в нашій школі в рамках окремих методичних об'єднань, але вона не перетворилася у струнку систему в силу ряду причин.

Мета № 3. «Формування в учнів орієнтації на культурні цінності». Вона може бути вирішена як у рамках предмета, так і на міжпредметному та надпредметному рівні.

Мета № 4. «Організація профільної та передпрофільної підготовки учнів у старшій та основній школі». Ця мета може бути досягнута впровадженням селективних курсів у середній школі, що допомагають вибору профілю учнями у старшій школі, а також правильному складанню навчального плану для профільних класів.

Мета № 5. «Підготовка учнів до рішення нестандартних проблем». Ця мета виводь учнів на дослідницький та аналітичний рівень. Це завдання частково вирішує програма «Дослідження».

Ставлячи перед колективом завдання розробки надпредметних програм, які можуть збагатити освітню програму школи, доцільно було би звернути увагу педагогів на цілі № 1 і № 2.

Удосконалювання робочих програм з навчального предмета (етапи роботи колективу)

1. Визначення способів діяльності (умінь), які можуть бути використані поза рамками навчального предмета.

2. Визначення у змісті програми матеріалу, який можна розглядати як ознайомлювальний.

3. Визначення кола «першоджерел», з якими повинні ознайомитись учні.

4. Удосконалювання планування навчальних занять (збільшення часу на самостійну роботу; зміна тематики занять).

5. Використання різноманітних форм навчальних занять, удосконалювання системи домашніх завдань (відмова від необов'язкових завдань і використання факультативних завдань; скорочення обсягу поточних завдань і використання перспективних завдань).

6. Обґрунтований вибір закінченої лінії навчальних посібників. Зміни в системі контролю й оцінювання (визначення набору завдань, виконання яких повинно бути оцінене на основі використання ясних для учнів критеріїв; відмова від оцінювання творчих робіт; поєднання формалізованих та якісних оцінок; метод портфоліо). Визначення бажаних змін у програмі, які, однак, неможливо здійснити на шкільному рівні.

7. Створення системи оцінювання інтегративних результатів шкільної освіти (олімпіади, конкурси, змагання, спрямовані на виявлення функціональних навичок і ключових компетентностей).

8. Удосконалювання системи інформування батьків про результати навчальної діяльності учнів («вкладиші» до щоденника, табелі успішності; сертифікати про особисті досягнення).

Освіта.ua
05.07.2006

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!