Osvita.ua Среднее образование Современная школа Порадник тренера

Порадник тренера

Із цими порадами важливо ознайомитися до початку проектування та проведення тренінгів, оскільки ця інформація забезпечить своєчасне внесення відповідних корективів і в результаті - підвищення якості педагогічного процесу

Ключові поняття: тренер і тренінг, дискусія й обговорення, сценарій та формат, рольові або стимуляційні ігри, емпіричні види діяльності, розподіл ролей у групі: лідер, фасилітатор, таймкіпер, секретар, речник, спостерігач, менеджер, фліп-чарт.

Структура публікації:

  • Поради щодо вибору товаришів для навчання.
  • Поради щодо способів залучення учасників для обговорення.
  • Поради щодо використання методу рольових ігор.
  • Поради щодо проведення емпіричних видів діяльності.
  • Поради щодо використання відеозаписів.
  • Поради щодо облаштування аудиторії для тренінгів.
  • Зразки форм оцінювання семінарів і тренінгів.

Поради щодо вибору товаришів для навчання

Вибір «товаришів для навчання» забезпечує досягнення декількох цілей - знайомство, закріплення та повторення вивченого матеріалу, залучення до обговорення тощо. З метою економії часу на розподіл учасників по парах важливо врахувати основні поради, як допомогти учасникам знайти собі партнерів у спосіб, який буде і пізнавальним, і водночас веселим.

1. Тренер призначає товаришів для навчання, які змінюються кожного дня чи кожне заняття. У такому разі ви впевнені, що весь тренінг учасники будуть спілкуватися з різними людьми, а також що ви нікого не забули, вибираючи учасникам товаришів.

2. Випадково вибрані товариші для навчання

Гра в карти. Товаришів для навчання можна вибирати випадково, коли кожен учасник витягує з колоди карту. Учасники знаходять собі партнерів за номером і кольором (двійка чирвова чи двійка бубнова, вісімка трефова та вісімка пікова).

Пошуки товариша за змістом картки. Зробіть набір підписаних карток, поділених за змістом на дві чи три групи, використовуючи матеріал, що практикується чи повторюється:

  • індивідуалізація;
  • диференціація;
  • типи інтелекту та навчальні стилі;
  • типи темпераменту;
  • теорії дитячого розвитку;
  • учені та їхні відомі праці.

Роздайте картки по одній кожному учаснику та запропонуйте знайти відповідник своєї картки чи товариша для навчання.

Асоціації - ви можете заздалегідь підготувати картки, де зображено типові асоціації. Наприклад: Франція - Ейфелева вежа, Австралія - коала, Україна - Дніпро тощо. Прикріпіть за допомогою клейкої стрічки картки на спини учасників. Дайте завдання відшукати собі товаришів, використовуючи такі вказівки:

  • За допомогою закритих запитань дізнатися про напис у себе на спині. Для цього вони повинні показати напис у себе на спині комусь із учасників. (Закриті запитання - це запитання, відповідь на які може бути «Так» або «Ні».)
  • Після того як гравець дізнається, кого він представляє, треба знайти відповідну асоціацію - свого товариша для навчання.

3. Учасники вибирають товариша

Пошуки товариша для навчання за годинником - це можливість прискорити процес пошуку партнера для виконання завдань.

Основні кроки

1. Учасникам роздаються зображення годинникового циферблату та даються такі вказівки:

  • Напишіть своє ім'я на аркуші паперу. У вас є три хвилини по-різному підписати кожну (або зазначені) цифру на циферблаті. Це нагадує призначення побачення на певний час, зручний для вас обох.
  • Можливий варіант. Не можна писати імена тих, з ким ви сидите за одним столом кожного дня.

2. Через три хвилини оголосіть, що час сплинув, і попросіть усіх повернутися на свої місця.

3. Попросіть «підняти руки» усіх, кому все ще потрібен «Товариш першої години».

4. Об'єднуйте в пари учасників навіть за умови, що вони сидять разом або мають призначене побачення з тією ж особою на інший час. Якщо ви закінчили непарним числом, то загадайте цьому учасникові написати «Універсальна картка» біля першої години. Повторюйте те ж саме доти, доки в кожного циферблат не буде повністю заповнений.

5. Учасники повинні покласти свої годинники так, щоб мати їх в аудиторії при собі кожен день.

6. Нагадайте учасникам, що час від часу ви будете називати певну годину, а їхнім завданням буде вставати, шукати відповідного товариша і виконувати певні завдання (протягом 3-5-ти хвилин): повторювати матеріал, перевіряти його розуміння, допомагати один одному виконувати маленькі вправи тощо.

4. Що робити в разі відсутності учасника

Якщо учасників поділено на пари, а товариша для навчання немає, учасник, який залишився без пари, стає «Універсальним» і приєднується до будь-якої іншої пари для підсумкових вправ цілого дня.

Поради щодо способів залучення учасників до обговорення

Використання карток відгуків як спосіб залучити учасників до обговорення

Один з найпростіших способів викликати дискусію - попросити учасників записати свої коментарі на невеликих аркушах паперу. Ці картки можуть зберігатися автором для їх внесення до спільного обговорення. Картки можна зібрати, перемішати та роздати учасникам (кожен учасник отримує картку, автор якої залишається невідомим). І, нарешті, картки можна передати по колу, щоб учасник зміг познайомитися з написаним. Ви можете просити учасників записувати на картках багато чого:

  • Запитання до викладеного матеріалу. Як ви думаєте, що таке «золоте правило»?
  • Відповіді на поставлене викладачем запитання. Аналіз питання є однією з технік ефективного вирішення проблем.
  • Очікування чи потреби кожного з учасників стосовно нового матеріалу. Я хотів(ла) би дізнатися про методи адаптації середовища до потреб дітей з особливими потребами.
  • Вирішення проблеми. Один зі способів досягти ефективного виконання завдання - це порадити п. Галині давати чіткіші інструкції.
  • Визначення важливого терміну...
  • Переконання чи думка учасників. Збільшення диверсифікації фінансових джерел краще, аніж зниження цін на пропоновану послугу.
  • Факт, який розкриває предмет вивчення, що ним оперують учасники. Вірус СНІДу має тривалий латентний період.
  • Гіпотеза експерименту або дослідження. Діти з особливими потребами краще навчаються разом зі своїми здоровими однолітками, аніж у спеціальних закладах.
  • Уподобання учасників. Мені більше подобаються рольові ігри.
  • Прислів'я, заголовок (книга, кінофільм, пісня тощо), які подобаються учасникам. Хто сказав, що ми не можемо змінити світ!

Ваша роль під час обговорень

Ваша роль під час обговорення полягає в забезпеченні вільного обміну думками між учасниками. Зовсім необов'язково коментувати кожну думку учасників, однак ваші коментарі, які можуть спрямувати дискусію в бажане русло, можуть бути дуже потрібними. Пропонуємо меню із десяти порад щодо ведення групової дискусії.

Перефразуйте те, що сказали учасники так, щоб вони впевнилися, що ви їх зрозуміли, і щоб інші учасники почули чіткий підсумок сказаного. «Отже, ви щойно сказали, що треба бути дуже уважним під час інтерв'ю, коли ставите запитання про місце проживання. На вашу думку, це може спричинити певні расові та етнічні упередження. У той же час ви сказали, що нормально вказувати адреси в анкеті заявника».

Перевірте своє розуміння того, що сказав учасник, або попросіть учасника уточнити те, що було сказано. «Ви говорите, що цей план нереальний. Я не впевнена, що зрозуміла правильно. Чи не могли би ви детальніше пояснити це?»

Відзначте цікавий та глибокий коментар. «Це дуже хороша ідея. Я рада, що ви це відмітили.»

Розвивайте думку учасника, додаючи приклади або пропонуючи новий погляд на проблему. «Ваші коментарі цікаві з точки зору працівника організації. А що коли подивитися на ситуацію з погляду її керівника?»

Оживіть обговорення, пришвидшуючи його темп, використовуючи гумор або спонукаючи групу до жвавішого висування ідей. «О, у нас у групі досить багато боязких людей! Ось вам виклик - протягом наступних двох хвилин подумаймо над шляхами підвищення співпраці між вашими кафедрами.»

Не погоджуйтеся (м'яко) з коментарями учасників, аби пожвавити подальшу дискусію. «Я знаю, звідки ви приїхали, але не впевнена, що описане є постійною практикою у вас. Чи був у кого-небудь інший досвід, відмінний від того, про який розповідає п. Микола?»

Згладжуйте відмінності між думками учасників і зменшуйте напруження. «Гадаю, що п. Марія та п. Валентина не те що не погоджуються між собою, а просто подають два різні аспекти одного й того ж питання.»

Показуйте зв'язки між ідеями. «Як ви бачите з коментарів п. Василя та п. Ольги, визначення особистих цілей є важливою складовою вміння управляти часом. Щоб ефективно управляти часом, вам необхідно запровадити це в щоденну практику.»

Змінюйте групову роботу, пропонуючи методи залучення учасників або пропонуючи їм оцінювати представлені ідеї. «Поділімося на менші групи та подивімося, чи зможете ви почути критику замовників послуг, які описувалися вранці.»

Підсумовуйте (записуйте, якщо бажаєте) основні ідеї групи. «Я записав чотири основні причини, чому керівники не делегують свої повноваження, визначені під час нашої дискусії:

  • брак упевненості;
  • страх зазнати поразки;
  • прагнення відчути комфорт від самостійного використання завдання;
  • страх утратити контроль.»

Способи втручання для привертання уваги групи

Використання методів активного навчання веде до зменшення проблем, з якими часто стикаються викладачі, які тяжіють до традиційних лекцій або фронтальних видів роботи. Проте навіть під час використання активних методів навчання можуть виникнути монополізація чи відволікання уваги. Пропонуємо деякі способи втручання викладача, які можна використати в роботі з окремими учасниками чи зі всією групою.

Невербальний сигнал. Здійсніть зоровий контакт з учасниками або підійдіть до них ближче, якщо вони перемовляються або готові заснути чи уникають участі. Покажіть «Т»-сигнал руками, якщо ви хочете припинити небажану поведінку.

Слухайте активно. Коли учасники монополізують увагу всієї групи або сперечаються з вами, можете підбити підсумок того, що говорили, і попросити інших висловитися. Або відзначте вагомість того, про що вони говорили, і запросіть їх поділитися своїми думками під час перерви.

Заохочуйте добровольців. Якщо деякі учасники постійно беруть участь у дискусії, у той час як інші не мають такої можливості, поставте запитання або зазначте проблему і попросіть учасників підняти руки, якщо в них є відповідь. Після цього можна попросити менш активних учасників висловити свою точку зору. Такий спосіб може бути ефективним, коли ви просите добровольців взяти участь у рольових іграх.

Використовуйте правила. Час від часу говоріть учасникам про необхідність дотримуватися правил, як-от:

  • ніхто не сміється під час рольової гри;
  • брати участь можуть лише ті учасники, які ще не мали цієї змоги;
  • кожен новий коментар повинен базуватися на попередній ідеї;
  • говорити від свого імені, не від імені інших.

Використовуйте гумор. Один зі способів нейтралізувати небажану поведінку - використати гумор. Пильнуйте, щоби цей гумор не переростав у сарказм. М'яко протестуйте («Досить, досить для одного дня!») чи жартома покритикуйте себе перед учасниками («Гадаю, що сьогодні я був достатньо впертим, але...»).

Спілкуйтеся на особистісному рівні. Навіть якщо «проблемні» учасники настроєні ворожо, знайдіть можливість ближче познайомитися з ними під час перерви чи обіду. Якщо виявити інтерес до них, імовірно, що вони не будуть більше протидіяти роботі.

Змініть метод. Інколи ви можете зменшити шкоду, завдану «важким» учасником, змінивши форми роботи - наприклад, організуйте роботу в парах замість обговорення у великій групі.

Ігноруйте невеликі прояви небажаної поведінки. Намагайтеся не приділяти багато уваги або зовсім не приділяйте уваги, якщо поведінка некритична. Вона може змінитися у процесі роботи.

Обговорюйте проблемну поведінку наодинці. Ви повинні корегувати поведінку, яка серйозно заважає роботі. Оголосіть перерву й наодинці твердо попросіть змінити позицію. Або ж організуйте діяльність у малих групах і викличте «проблемних» учасників(а). Якщо в діяльність залучена вся група, припиніть роботу й чітко поясніть, що треба для ефективної роботи.

Не сприймайте особистісно труднощі, з якими стикнулися. Пам'ятайте, що багато проблем не мають нічого спільного особисто з вами. Вони пояснюються часто особистими страхами чи потребами учасників. Намагайтеся визначити причину й запитайте учасників, чи можуть вони відсторонитися від обставин, які негативно впливають на роботу.

Поради щодо використання методу рольових ігор

Пропоновані нижче поради охоплюють різні види сценаріїв і форми проведення рольових ігор, а також пропозиції, які зможуть попередити можливе хвилювання учасників під час використання цього методу.

СЦЕНАРІЙ

  • Вільна форма. Роздайте учасникам загальний сценарій і попросіть їх самостійно вписати в нього деталі.
  • Детально прописаний сценарій. Роздайте учасникам ретельно продуманий набір інструкцій стосовно ролей, які учасники мають зіграти.
  • Частково прописаний сценарій. Надайте учасникам детальну інформацію про ситуації та основних учасників цієї ситуації, але не вказуйте, як вони повинні діяти в цій ситуації.
  • Сценарій з життя. Попросіть учасників зіграти реальну ситуацію, з якою вони мали справу у своєму житті.
  • Читання в ролях. Роздайте учасникам сценарій, який вони повинні прочитати в ролях.

ФОРМАТ

  • Одночасний. Попросіть учасників об'єднатися у підгрупи (пари тощо), скажімо, відповідно до розміру одягу, та одночасно зіграти свою рольову гру.
  • Перед усією групою. Попросіть одного чи більше учасників зіграти рольову гру перед усією групою. Попросіть решту учасників спостерігати за грою та встановити зворотний зв'язок.
  • Ротаційний. Змінюйте учасників під час рольової гри перед усією групою, вводячи нових учасників гри, замінюючи інших.
  • Різні актори. Попросіть кількох учасників розіграти в ролях ту саму ситуацію. Це дасть змогу групі спостерігати гру в кількох стилях виконання.
  • Повторення. Зіграйте рольову гру повторно.

Пропозиції щодо використання рольових ігор для полегшення розвитку навичок

«Ненавиджу рольові ігри», - це звична реакція учасників на цей ефективний метод або згадку про нього. Пропонуємо деякі поради, як використовувати рольові ігри, аби всі учасники почувалися під час них комфортніше:

1. Якщо можна, активна участь (роль) у грі повинна бути не вимогою, а вільним вибором. Спостереження, як у рольову гру грають інші, теж може стати потужним джерелом навчального досвіду.

2. Нехай рольові ігри будуть короткими (до 15-ти хвилин) і цілеспрямованими (визначте, ким є учасники, в яких вони перебувають умовах і в чому полягає мета їхньої взаємодії).

3. Давайте акторам можливість просити допомогти або робити перерви тоді, коли вони хочуть. Визначте запасних акторів, які можуть узяти участь у грі.

4. Якщо рольова гра використовується для розвитку навичок, попередньо забезпечте учасників інформацією про ці навички. Таке повідомлення може включати:

  • письмовий опис навичок;
  • живу або відеодемонстрацію навичок, що супроводжується обговоренням або аналізом;
  • письмовий опис персонажів рольової гри.

5. Давайте учасникам можливість грати різні ролі.

6. Якщо участь у рольовій грі є обов'язковою для всіх, створіть маленькі групи. Як правило, люди ніяковіють перед великою аудиторією.

7. Якщо ви плануєте провести рольову гру перед великою групою, попередньо запитайте учасників, чи бажають вони брати участь у такій рольовій грі. Підготуйте їх до цього попередньо, щоб вони мали час обміркувати свою роль. Обирайте гравців, котрі комфортно почувають себе один з одним. Стежте за тим, щоб у них були всі можливості одразу відмовитися від ролі.

8. Не бійтеся грати самі, особливо якщо це складна або ключова роль.

9. Призначте аналітиків або спостерігачів з аудиторії, котрі допомагатимуть гравцям залишатися в ролі. У такому разі, можливо, дію доведеться іноді припиняти та «перегравати» там, де вони порадять гравцям зіграти кілька останніх хвилин рольової гри інакше.

Поради щодо проведення емпіричних видів діяльності

Емпіричні, або пов'язані з набуттям досвіду, види діяльності допомагають активізувати навчання. Для учасників набагато ефективніше мати можливість набути досвіду, аніж слухати про нього. Такими видами діяльності є рольові та симулятивні ігри, завдання з розв'язання проблем. Наступні десять порад допоможуть вам досягти успіху, проводячи емпіричні види діяльності.

  • Поясніть свої цілі. Учасникам треба знати, що буде відбуватися і чому.
  • Покажіть переваги. Поясніть, чому ви проводите цю діяльність, як вона пов'язана з попередньою діяльністю.
  • Інструктуючи, говоріть повільно. Корисно показати візуальні способи надання інструкцій. Упевніться, що учасники добре їх зрозуміли.
  • Якщо інструкції складні, покажіть приклад. Дайте змогу учасникам побачити, як повинна здійснюватися діяльність.
  • Поділіть учасників на підгрупи перед тим, як давати інструкції. Якщо ви цього не зробите, учасники можуть забути інструкції, коли об'єднуватимуться у групи.
  • Повідомте учасникам, скільки їм відведено часу. Спочатку повідомте, скільки часу є в розпорядженні учасників на проведення певного завдання, потім періодично оголошуйте, скільки його в них залишилося.
  • Не сповільнюйте діяльність, намагаючись щоразу записувати репліки учасників, і не давайте дискусії тривати надто довго.
  • Створюйте труднощі для учасників. Якщо діяльність передбачає деяке напруження, з'являється більше творчої енергії. Якщо завдання легке, учасники можуть нудьгувати.
  • Завжди обговорюйте діяльність. По завершенню завдання запросіть учасників обмінятися своїми почуттями та тим, що вони дізналися та чого навчилися під час цієї діяльності.
  • Структуруйте перші кроки завдання. Уважно проводьте дискусію та ставте запитання, які спонукають до участі. Якщо учасники перебувають у підгрупах, попросіть кожного коротко поділитися своїми думками.

Поради, як розповідати історії

Розповідати історії - мистецтво, яке здавна цінують у всіх культурах. Упродовж занять тренерові конче треба розповідати історії, приклади, притчі. Адже вони ілюструють, пояснюють суть, концепцію певної теми, допомагають її засвоїти. Удосконалення, розвиток та шліфування свого таланту поглиблюють уміння будувати стосунки з учасниками. Такі поради допоможуть вам у цьому:

  • Вибирайте ті історії та приклади, що мають для вас особливе значення. Це допоможе вашому голосу звучати плинно та переконливо.
  • На початку зробіть вступ до своєї розповіді: коротко оголосіть зміст чи назвіть ключову ідею, про яку розповідатимете згодом. Якщо ж суть вашої розповіді залежить від несподіваної кульмінації (наприклад, якийсь анекдот), тоді «мораль» залиште на кінець.
  • Розповідати історію треба чітко та зрозуміло. Для цього переконайтеся, що існує значна відмінність між станом речей до введення певних понять чи форм поведінки та після цього - у такому разі учасники справді зможуть оцінити їх вплив і значення.
  • Свою розповідь завжди діліть на початок, середину та кінець. Розповідь багато програє, коли її починають десь із середини чи залишають незакінченою.
  • Не розповідайте те, що цікаво лише вам, розповідь повинна мати значення для всіх. Двічі подумайте, чи зрозуміють присутні на тренінгу вашу розповідь.
  • У розповіді чи наведеному прикладі повинна прозвучати одна провідна думка. Спроба розглянути одразу кілька точок зору може легко спантеличити учасників. Уникайте спокуси надто деталізувати розповідь, бо тоді втрачається її лейтмотив або кульмінаційний момент.
  • Ілюструйте розповідь чим завгодно, що допоможе вам пам'ятати сюжет і приклад. Ілюстрації чи інші засоби завжди тримайте перед очима або ж пам'ятайте окремі слова чи фрази - це допоможе вам звучати невимушено та неофіціозно.
  • Розказуючи історію, відповідно до змісту змінюйте інтонацію.

Нарешті, готуючись до тренінгу, хоча би раз розкажіть свою історію чи приклад уголос. Часто без вербалізації неможливо побачити, що щось не спрацьовує.

Поради щодо вибору лідера групи та інших ролей

Один зі способів сприяти активному навчанню в малих групах - визначити ролі учасників груп, наприклад, лідер, фасилітатор, «таймкіпер», секретар, речник, спостерігач за процесом, менеджер із забезпечення матеріалами тощо. Часто ви просите добровольців виконати певні ролі. Інколи творче використання цієї стратегії може стати цікавим і веселим.

Призначення за абеткою. Призначайте ролі в алфавітному порядку за першими літерами власних імен учасників. У великій групі можна змінювати ролі за тим самим принципом.

Призначення за днями народження. Розподіляйте ролі за хронологічним порядком днів народжень. У великій групі ролі можна змінювати, використовуючи той же принцип.

Лотерея номерів. Попросіть кожного учасника групи назвати яке-небудь число. Покладіть паперові картки із названими номерами до капелюха й витягніть номер. Учасник з цим номером буде виконувати те чи інше завдання.

Лотерея кольорів. Виберіть колір для кожного із завдань. Учасник, який має на собі одяг цього кольору, виконує дане завдання.

Елементи одягу. Призначайте ролі, використовуючи елементи одягу - окуляри, прикраси, джемпер, коричневе взуття тощо.

Голосування. Учасники групи голосують щодо призначення того чи іншого завдання. Популярний спосіб - показувати рукою (пальцем) на того, за кого голосують. Той, у чий напрямок звернено найбільше рук (пальців), виконує це завдання. Можна проводити цей спосіб голосування на рахунок «Один, два, три».

Випадкове призначення. Попросіть кожного учасника додати останні чотири цифри свого телефону (наприклад, 9999 дорівнює 36). Назвіть число від одиниці до 36. Призначте завдання тому учаснику, чия сума найближча до названого вами числа.

Любителі домашніх тварин. Призначте завдання тому учаснику, в кого найбільша кількість домашніх улюбленців.

Розмір родини. Призначте завдання тому учаснику, в кого найбільше в родині братів і сестер.

Приз на дверях. До початку роботи підготуйте спеціальну наклейку. Прикріпіть її на столі, на дверях, на якомусь із роздаткових матеріалів тощо. Людина, якій дісталася ця наклейка, отримає приз - виконання певного групового завдання. Якщо ви даєте більше, ніж одне завдання, приклейте більше наклейок.

Що може зберегти час, коли активне навчання триває надто довго

Дійсно, активне навчання може забрати багато часу. Тому так важливо не марнувати його. Ось кілька порад.

  • Вчасно починайте. Це засвідчує ваше серйозне ставлення. Якщо не всі учасники ще зібралися, розпочніть роботу обговоренням або іншою діяльністю, яка не потребує участі всіх людей.
  • Чітко інструктуйте. Не розпочинайте діяльність, якщо учасники не впевнені, що правильно зрозуміли суть вашого завдання. Якщо вказівки складні, запишіть їх на дошці чи фліп-чарті.
  • Підготуйте візуальну інформацію завчасно. Не записуйте основні моменті лекції в той час, коли учасники вас слухають. Підготуйте записи заздалегідь. Також вирішіть, чи треба записувати висловлені учасниками ідеї. Якщо це важливо, не записуйте дослівно - лише ключові слова.
  • Роздавайте робочі матеріали швидко. Перед початком роботи розділіть роздатковий матеріал і покладіть його в різних кінцях кімнати, щоб учасники змогли швидко його роздати.
  • Прискорюйте звіти від підгрупи. Попросіть підгрупи записати свої ідеї та розмістити аркуші паперу із записами на стіні, щоб усі могли одночасно бачити й обговорювати їх. Або запропонуйте кожній групі висловлювати лише одну ідею за один раз, аби не було повторень.
  • Не проводьте обговорення надто довго. Висловіть потребу рухатися далі, але далі обов'язково дайте можливість висловитися тим, хто не зміг цього зробити. Або розпочніть обговорення, зазначивши часові рамки та пропонуючи кількість ідей, які можна висловити у відведений для цього час.
  • Швидко залучайте добровольців. Не чекайте довго на волонтерів. Ви можете попросити про це під час перерви. Або попросіть конкретних людей, якщо немає добровольців.
  • Будьте готові до роботи із втомленою аудиторією. Підготуйте список ідей, запитань, навіть відповідей та попросіть учасників вибрати ті, з якими вони погоджуються; часто буває, що ваш список допоможе активізувати думки та ідеї учасників.
  • Час від часу прискорюйте діяльність. Часто зазначення часових рамок допомагає активізації аудиторії та збільшує ефективність роботи.
  • Привертайте увагу. Використовуйте різноманітні способи привертання уваги, щоби поінформувати учасників, що ви готові продовжувати роботу зі всією групою після роботи в підгрупах.

Як досягти бажаної поведінки учасників

Часто, коли навчання активне, і спрацьовують різні види діяльності, робочий процес може стати надто бурхливим, в аудиторії панує специфічний гомін. Час від часу вам треба буде привертати увагу учасників, зазначаючи часові рамки або перехід до нового виду діяльності. Пропонуємо кілька порад, як це можна зробити:

  • Робіть оголошення. Привертайте увагу словами, неначе перевіряєте, чи увімкнено мікрофон, наприклад: «Тест! Раз, два, три! - Тест» тощо. Можете використати і справжній мегафон або мікрофон, якщо група велика.
  • Плескайте в долоні. Попросіть членів групи плеснути в долоні, якщо вони чують вас. Через кілька секунд перші учасники, які чули ваші інструкції, почнуть плескати в долоні і таким чином привернуть увагу інших.
  • Включайте музику. Заздалегідь підготуйте фонограми, за допомогою яких ви можете швидко привернути увагу. Ви можете вибрати музику, яка заспокоїть учасників, або музику, яка збадьорить їх - наприклад, П'яту симфонію Бетховена.
  • Використовуйте жести. Домовтеся з учасниками, що вони повинні дотримуватися тиші, як тільки побачать відповідний сигнал - наприклад, підняту руку тощо. Це добрий спосіб показати, що відповідальність за процес навчання є спільною.
  • Використовуйте звукові сигнали. Свисток, дзвінок, молоток, іграшки-пищики тощо можуть стати корисними для цих цілей.
  • Розкажіть жарт. Скажіть учасникам, що ви знаєте жарти та смішні історії, які розповідатимете, коли захочете досягти тиші.
  • «Чи можна нам поговорити?» Використайте цю фразу, якщо ви хочете залучити всю групу до дискусії.
  • Оголосіть перерву! Це точно приверне увагу всіх учасників.

Поради щодо використання відеозаписів

Перед початком тренінгу:

  • ознайомтеся з особливостями управління відеоапаратурою;
  • перевірте якість кольору та звуку;
  • вставте відеокасету.

Перед кожним відеопоказом:

  • поясніть мету/завдання демонстрації відеозаписів;
  • поясніть особливості цього відеозапису;
  • зверніться до ключових положень і базової інформації на відповідних сторінках підручника, з яким працюють учасники;
  • зменшіть світло, щоби послабити відображення від екрану монітора.

Під час відеопоказу:

  • залишайтеся сидіти і спостерігайте за реакцією учасників;
  • занотовуйте ключові моменти, щоб учасники стежили за ходом вашої думки.

Після відеопоказу:

  • обговоріть відеосюжет;
  • наголосіть на ключових навчальних аспектах;
  • зробіть висновки щодо переглянутого відеоматеріалу в контексті теми заняття.

Поради тому, хто веде записи на фліп-чарті:

  • занотовуйте ідеї учасників їхніми словами;
  • залишайтеся осторонь і намагайтеся не брати участі;
  • намагайтеся не перефразовувати та інтерпретувати;
  • використовуйте ключові слова та фрази - не треба записувати кожне слово;
  • якщо треба, попросіть учасників сповільнити темп;
  • пишіть чітко, спрямовуйте акуратно;
  • пишіть швидко, не бійтеся зробити помилки при написанні;
  • скорочуйте слова;
  • використовуйте два кольори, щоб рядки не зливалися;
  • змінюйте розмір літер.

Як зробити запис цікавим. Протягом тренінгу ви можете записувати думки учасників під час проведення «мозкового штурму» або використовувати записи під час проведення лекції. Такі поради допоможуть вам ефективніше вести записи:

  • додайте глибину або тіні до літер і символів;
  • використовуйте малюнки;
  • використовуйте динамічні фігурки;
  • показуйте напрямок;
  • показуйте розташування;
  • показуйте взаємозв'язок;
  • використовуйте різні види ліній.

Автори: Н. Софій, В. Кузьменко

Освіта.ua
05.05.2006

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!