Osvita.ua Среднее образование Современная школа Оновлення змісту початкової освіти

Оновлення змісту початкової освіти

Аналізуючи стан освіти відповідно до вимог суспільства, до темпів росту культурного, наукового потенціалу, слід зазначити, що за багатьма позиціями її рівень цим вимогам не відповідає. Тому є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини

ХХІ століття - час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості та культури всього населення набувають особливого значення для економічного й соціального поступу країни. Інтеграція та глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави на найближче десятиліття вимагають оновлення системи освіти. Це примушує змінювати та переосмислювати всі фактори, від яких залежить якість навчально-виховного процесу: структуру, зміст, методи, форми навчання й виховання, системи контролю й оцінювання, стиль відносин, управлінські рішення, взаємовідповідальність учасників процесу, напрями фахової підготовки.

Аналізуючи стан освіти відповідно до вимог суспільства, до темпів росту культурного, виробничого, наукового потенціалу, слід зазначити, що за багатьма позиціями її рівень цим вимогам не відповідає. Тому є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини.

До перших відносяться певні психофізіологічні та матеріальні фактори розвитку дитини. Вони обумовлені певною мірою тими суперечностями, які мають місце в суспільстві: передача психологічної нестабільності в суспільстві до сім'ї, недоліки в медичному обслуговуванні дітей, відсутність можливостей продуктивного розвитку дітей у позашкільних закладах, труднощі в забезпеченні дитини необхідним обладнанням для навчання й відпочинку, провали в інформаційному забезпеченні тощо.

До других відносяться недостатній розвиток методичної бази, зниження освітнього потенціалу батьків, небажання деяких педагогів виконувати свої обов'язки в повному обсязі у зв'язку з низьким рівнем матеріального забезпечення та ін.

Діти шести років реагують на стан невизначеності всією своєю сутністю, у зв'язку з усім цим порушується психологічна рівновага, знижується стійкість до стресів, зростають напруженість, тривожність, вередливість.

Тому одну з характерних рис майбутньої системи освіти я вбачаю в узгодженні природовідповідних тенденцій розвитку малюка з нормативними вимогами освіти в період між дошкільним і шкільним дитинством.

Для вирішення цієї проблеми, на мій погляд, доцільно створити навчально-виховні комплекси, які складаються з чотирьох ступенів: дошкільної, початкової, основної й старшої школи. Вони повинні функціонувати або попарно (дошкільна й початкова та основна зі старшою ланками школа), або окремо одна від одної.

Кожна дитина до школи має одержати відповідну підготовку за вимогами Базового компонента дошкільної освіти в дитячих садках чи в сім'ї.

Для зберігання наступності з дошкільним періодом, успішного забезпечення подальшого становлення особистості дитини, її інтелектуального, фізичного, соціального розвитку доцільно, щоби початкова школа мала свою базу, тобто:

  • приміщення для занять з урахуванням індивідуального навчання школярів;
  • кімнати для релаксації, ігрові;
  • спортивний зал і майданчик із відповідним обладнанням відповідно до діапазону вікових особливостей молодших школярів;
  • кабінет музики з необхідними музичними інструментами та сучасними технічними засобами;
  • зал для занять хореографією;
  • лінгафонний та комп'ютерний класи;
  • майстерня для занять образотворчим мистецтвом;
  • актовий зал;
  • басейн;
  • оранжерею.

Досягнувши шкільного віку, дитина знаходиться на перепутті й гостро потребує життєвої визначеності - знайти своє місце в системі, у колективі, у своєму суспільному статусі. Для розв'язання цієї проблеми існує досить ефективний засіб - курс «Уведення у шкільне життя». Його ефективність доведена досвідом використання в системі «Розвиваючого навчання». На жаль, цей курс лише за цією технологією й вивчається. Уважаю, що у 2010 році цей курс повинен бути обов'язковим для вивчення за будь-якою технологією в усіх школах Донеччини. Він допоможе дитині прилаштовуватись до нових вимог, з якими вона стикається, коли вперше приходить до школи: уважно слухати, уміти відповідати на запитання вчителя, пристосуватись до режиму навчання у школі і т. ін.

Аналізуючи стан освіти в початкових класах на сьогодні, слід відмітити, що він має ряд серйозних вад.

По-перше, це недостатній рівень математематичної підготовки, зумовлений як змістом та якістю викладання його в підручниках, змістом навчальних програм, так і малою кількістю часу, який відводиться на вивчення математики. Цей недолік досить значний, якщо враховувати перспективи залучення дітей до вивчення нових інформаційних технологій, темпи росту точних наук і новітніх виробничих технологій тощо.

По-друге, це недостатня увага до культурного розвитку дитини як майбутнього носія нових високих суспільних відносин, різносторонньо розвиненої особистості.

Тому, на мій погляд, освіта 2010 року має бути позбавлена цих недоліків. Діти будуть навчатися за новими, змістовно вдосконаленими підручниками, навчальні програми та плани забезпечуватимуть ефективний математичний розвиток дитини. Істотне місце в навчально-виховному процесі поряд із математикою, мовою, природознавством займуть такі дисципліни, як музика, хореографія, художня та фізична культура, право, технології. Їх набір відповідає структурі діяльності людини, містить знання про природу, суспільство і є змістовною основою для продовження освіти.

У сучасному житті знання стають усе більш доступними для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється самоцінність знань. Натомість зростає роль умінь добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення людини. Це зумовлює зменшення питомої ваги готової інформації, набуття особистого досвіду творчої діяльності.

Успішна адаптація в інформаційному суспільстві неможлива без опанування учнями комп'ютерної грамотності та впровадження комп'ютерних технологій.

Комп'ютеризація - це надзвичайно важливе явище. Вона виконує кілька функцій:

  • індивідуалізацію навчальної роботи, що є досить важливим фактором організації самостійної пізнавальної діяльності;
  • диференціацію завдань, визначення порції матеріалу, який повинен вивчатися самостійно та як буде виголошуватись учителем, швидке доведення завдання до учнів;
  • занурення в інформаційне поле, з якого можна отримати будь-яку інформацію, необхідну для пізнавальної або практичної роботи;
  • установлення чіткого, швидкого та надійного зворотного зв'язку з учнем;
  • можливість ставити перед учнями пізнавальні завдання в такій формі, яка викликає високий ступінь зацікавленості і тому є прекрасним засобом розвитку позитивних пізнавальних мотивів;
  • під'єднання до Інтернету - зв'язок зі світом веде до дистанційної освіти.

Володіння комп'ютером - обов'язкове вміння людини майбутнього. Сучасною наукою вже доведено, що діти, які з періоду початкової школи починають вивчати комп'ютер, здатні збагнути логіку комп'ютера на рівні, якого іноді навіть важко досягають учні, які починають вивчати його у старших класах. Більше того, використання комп'ютерних технологій у навчальному процесі початкової школи значно підвищує ефективність навчання, сприяє його інтенсифікації та раціоналізації.

Тому вважаю, що у 2010 році всі школи Донеччини будуть у достатній кількості обладнані комп'ютерними класами, а вивчення комп'ютера всіма учнями буде вивчатися з початкових класів.

Паралельно з цим нагальною стала потреба вивчати й іноземну мову з початкової школи. Давно доведено, що чим раніше малюк починає опановувати мову, тим краще й легше вона засвоюється. Уже сьогодні в більшості шкіл іноземна мова вивчається з початкової школи. Але організація навчання не відповідає належному рівню. Причина полягає в недоліках, пов'язаних з кадровим забезпеченням. Хто ж забезпечує вивчення іноземної мови в початкових класах? Учителі старших класів, тому що на сьогодні дуже мало вчителів початкових класів мають такі знання та права. А практика та й чиста розумова логіка свідчать, що викладачі-предметники іноземної мови неспроможні в більшості своїй забезпечити належний рівень навчання, бо не знають методів початкової школи. Це по-перше. А по-друге, діти початкових класів ще психологічно не сприймають учителя-предметника, як цього вимагає психологічна аура початкової школи. Вихід ми вбачаємо у фаховій підготовці вчителів початкових класів з іноземної мови. Правда, тут ми знов стикаємося з проблемою, яку частково почали вирішувати в деяких педагогічних навчальних закладах, увівши спеціальність «Учитель початкових класів та іноземної мови в початкових класах». Це частково вирішує проблему. Частково, тому що останнім часом у програму початкової школи вводяться вже більше дисциплін з-поза стандартного набору (валеологія, безпека життєдіяльності, елементи економіки тощо), які читають учителі-предметники. Тому, якщо будемо готувати вчителів за цією спеціальністю, то як бути, скажімо, з інформатикою? Якщо готувати вчителів початкових класів та інформатики, то як бути з іноземною мовою? Учителя-предметника тут не уникнути. Але це не найкращий варіант і у виховному, і в навчальному, і у психологічному, і в організаційному плані. Тому ясно, що всю цю роботу треба поєднати в одному виконавцеві. Треба змінити зміст підготовки вчителя початкової школи, давши йому можливість викладати всі ці дисципліни. Тут є свої змістовні та часові проблеми, але вони цілком розв'язувані. Тому бачу зміст початкової освіти на Донеччині у 2010 році таким, що включає до базової підготовки вчителя початкових класів обов'язковість володіння іноземними мовами, інформатикою з методиками їх викладання.

Головна мета школи - допомогти дитині знайти себе в житті, відчути свою необхідність. А ще навчити працювати, реалізувати всі ті позитивні якості, які вона принесла із собою у світ. І тут майбутня педагогіка повинна орієнтуватись насамперед на особистість. Але чи можна досягти вирішення цієї задачі, якщо у класах навчається до 30-ти, а інколи й більше учнів? Звичайно, ні.

Щоб дитина почувалась особистістю із самого початку навчання й відчувала певні зобов'язання, які є природними щодо тих людей, які її оточують, та враховуючи широкий діапазон вікових особливостей молодших школярів, уважаю, що в системі навчання 2010 року контингент класу не повинен перевищувати 15-20 учнів, і комплектуватись вони мусять за інтересами.

Неодмінно ці зміни спонукатимуть учителів замислитись над упровадженням у роботу дітьми інтерактивних методик (Вальдорфської школи, А. Ніла, Л. Занкова, В. Давидова та ін.), розрахованих не на запам'ятовування, а на вдумливий творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її розв'язання, а також створення нових навчальних програм і підручників для індивідуальної роботи зі школярами.

З усіх відомих технологій найбільш успішною в опануванні знань, а також для збереження здоров'я дітей є модульна система навчання. Учитель бачить не тільки роботу дітей, а й їхній стан: стомились - миттєво змінює вид роботи. Здоровий ритм і позитивні емоції - чи не найважливіша умова розвитку творчих здібностей особистості. Тому вважаю, що модульно-розвивальна система повинна зайняти одне з провідних місць у системі освіти Донеччини 2010 року.

Незвичними повинні бути поурочні плани, точніше, я б їх назвала проекти або сценарії уроків. Очікувані події та їх наслідки вчителю необхідно «побачити уявно», показати їх логіку та послідовність, розгортання, конкретику дій і кроків дітей, «побачити» і своє місце в цих «подіях», чітко знати свої задачі на кожному етапі навчального дня.

Зміст сценарію й повинен відбивати попереднє бачення вчителем тих подій, які йому треба буде оживити в очікуваний робочий день.

Багато можливостей дає безоціночна система навчання. Багаторічний досвід безоціночного навчання в початкових класах у ряді шкіл, ліцеїв засвідчив його доцільність та ефективність як в організаційному, так і у психологічному плані. Учні повинні ходити до школи за знаннями з радістю. Результативність навчального, виховного процесу вирішується в контакті вчителя й учня. Тому вважаю, що система початкової освіти Донеччини 2010 року має будуватися саме на системі безоціночного навчання.

Особистісно зорієнтоване навчання передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра); зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій; включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Для повноцінного розвитку людини потрібно гармонізувати стосунки між школярем і вчителем, створити психологічну атмосферу плекання духовно здорової, інтелектуально розвиненої особистості, яка вірить у свої можливості. А це можливо лише в умовах толерантного підходу до організації навчально-виховного процесу. На сьогодні ж практика свідчить, що провідне місце у відносинах учителя з учнями посідає авторитарний підхід. Тому я вважаю, що система початкової освіти Донеччини 2010 року повинна будуватися саме на відносинах співробітництва учня й учителя, що передбачає взаєморозуміння, взаємоповагу, взаємодію.

Науковцями загальновизнано, що виховний аспект процесу навчання складає сферу найбільших педагогічних зусиль. Це зумовлено, з одного боку, складністю виховання, пов'язаного, перш за все, з неможливістю в умовах традиційної класно-урочної системи навчання враховувати своєрідність індивідуальності певної дитини.

Шкільне життя - лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. На кожному ступені школи слід сповна реалізовувати такі фактори навчання й виховання, як навколишнє соціокультурне середовище, вплив засобів масової інформації, сучасна техніка, створювати умови для повноцінної життєдіяльності малюка. Принципово важливою є орієнтація на розвиток пізнавальної активності молодшого школяра, його творчого мислення.

Творчість - це властивість особистості. Це самостійна діяльність кожної окремої людини. Тому вона не завжди має розвиток в умовах колективу. У зв'язку з цим наука відмічає досить позитивні наслідки індивідуалізації навчання. Навчання, яке максимально індивідуалізоване, не абсолютне, а відносне. Саме така форма нині набуває поширення. Уважаю, що завдяки своїй ефективності та гнучкості в системі освіти 2010 року вона повинна посідати якщо ще не провідне місце, то більш-менш значне.

Діюча система навчання передбачає в основному теоретичну діяльність учня та вчителя. Навчання практичним діям, які базуються на отриманих знаннях, розвиток практичних навичок учнів посідають досить скромне місце. У результаті ми щоденно стикаємося з фактами, коли учні, знаючи правила та закони, не вміють їх використовувати у практичній діяльності. Тому я вважаю, що школа 2010 року буде звільнена від цього недоліку. Практичний компонент займе чинне місце в новій системі. І не тільки через навчальну діяльність на уроках, й завдяки заходам у позаурочний час. А для цього в кожній школі будуть функціонувати технічні, літературні, театральні, музичні, хореографічні, спортивні гуртки, при кожній школі будуть географічні площадки, оранжереї, теплиці. А в сільській місцевості - пришкільно-дослідні ділянки.

Зміни у змісті та структурі освіти мають глибинний характер і потребують розв'язання проблем підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне та професійне зростання, уміє досягти нових педагогічних цілей.

Якість уроку, його ефективність, нестандартність багато в чому залежать не лише від зрілості інтелектуального рівня викладача, здатності творчо вирішувати педагогічні та методичні завдання кожного уроку, а й від його фахової підготовки. Це вимагає кардинальних змін у первинній і післядипломній професійній освіти вчителя. Зокрема, реформа у вищій школи пов'язується з утвердженням фундаментальності педагогічної освіти, гармонізації в ній науково-предметних і світоглядно-методологічних, дидактичних, психологічних знань, що дозволить фахівцю повніше реалізувати гуманітарну, культуротворчу функції, виробити професійні цінності, оволодіти сучасним інструментарієм вивчення особистості дитини.

Акценти в підготовці вчителя мають бути також перенесені з вивчення стандартних, інваріантних станів на механізми володіння новим, прилучення до перспективних моделей педагогічного досвіду й набуття власного в широкій і різноманітній практиці.

Підготовка спеціаліста має бути гнучкішою й адекватною запитам практики.

Автор: А. Величко

Освіта.ua
11.06.2008

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!