«Сонет» Анатолій Мойсієнко

Читати онлайн вірш Анатолія Мойсієнка «Сонет»

A- A+ A A1 A2 A3

Дмитрові Павличку

Тече ріка. І неба фіолет –
Мені течінню зоряно-пливкою…
Тече сонет неквапно під рукою,

Немов не помишляючи про лет.
Та все тіснішим – берегів корсет,
І грудь ріки аж рве під пеленою…

Вже й трісло – аж скипа наверх луною,
І хвиля берег розмива ущент.
Але прийма із вдачею крутою
Стихію (лиш такою, лиш такою!)

І править плотом – хто там кпиться, ет?!–
Упевнено, не прагнучи покою,
Той, хто і сам уже зіллявсь з рікою
І хто народом названий: поет.