«Сонати чурльоніса» Анатолій Мойсієнко

Читати онлайн вірш Анатолія Мойсієнка «Сонати чурльоніса»

A- A+ A A1 A2 A3

Соната весни, і зорі соната,
І моря соната… Алегро… Фінале.
Не тане лиш сонце червоне
у шквалі навальнім –

Під нами, над нами,
навколо –соната п'ята.
Дзвенять піраміди…
на вінчиках свічі.

…Чи в вічності я заблукав
і півсловом
Боюсь сколихнути
цю світобудову,

І літа соната вже диха
в обличчя. Соната вужа…
вдар ножа невідпорний,
На сонці замішаний,

а не на крові. І знову
соната весни. Біоструми…
Над щоглами сонце,
і сонце у трюмах.

…Сім світлих сонат
вже відчалили в вічність.
Агов, капітане!..
До нової стрічі…