«Висоти інколи здають...» Олена Матушек

Читати онлайн вірш Олени Матушек «Висоти інколи здають...»

A- A+ A A1 A2 A3

Висоти інколи здають...
Буває, що здають без бою,
Не захищаючи собою
Великих справ велику суть.

Та у житті – як на війні:
Висот маленьких не буває.
Душа лякливо відступає –
Лишає висоту вини.

А там бувають часто – друзі,
А там бувають – прапори...
А ми до кращої пори
Відсиджуємось в лісосмузі.

Хоча ми маєм на меті
Ту висоту колись відбити...
Але воднораз відступити –
Закони зрушити святі.

Бо є висоти із висот,
Які в собі несем незримо...
Бо починається Народ
З малої висоти – Людина.