«Спочатку пристані шукаєм...» Олена Матушек

Спочатку пристані шукаєм,
А потім – прагнемо штормів...
Що ми самі про себе знаєм
У круговерті справ і слів?

Яким ключем відкрить зуміли
Душі глибинні тайники,
Де сто вогнів (такої сили!)
Ще не приборкано ніким?

Де кожен день – чуттів сум'яття,
Де здобувати і втрачать,
Де мов закляття, мов прокляття —
Летіти і не наздогнать,

Де так ніколи й не збагнути
У круговерті справ і слів –
Чому, коли вже все здобуто,
Нам знову прагнеться штормів?..