«Напровесні» Максим Лебідь

Читати онлайн вірш Максима Лебідя «Напровесні»

A- A+ A A1 A2 A3

Іду межею вздовж ріллі
Бузько назустріч теж межею
Злякавсь мене – тіка ріллею,
А далі знявся над землею

Потяг до клуні на селі…
На горбику, мов чуб, трава,
Навколо – чорний степ без краю
Та де ж той сніг? Пропав? Немає?
"В яру конає!"…

Вітрець співа…
Пашить з землі весняний дух,
В землі буяють дивні сили —
І так – віки… зима й могили,
І знов весна… і творчий рух.