«Імена» Анатолій Костецький

Читати онлайн вірш Анатолія Костецького «Імена»

A- A+ A A1 A2 A3

Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!

Я назвав би волошку
тоді голубника,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.

А хлоп'ят і дівчат
я б назвав любенята,
щоб іще веселіше
було їм гуляти.

Я б ласкаву тополю
назвав лопотуля,
щоб вона для птахів
дарувала притулок.

А бабусю назвав
би тоді я любуся,
щоб світилася ніжністю
кожна бабуся.

І цвіли б любенят
голубникові очі,
і любусі гуляли б
із ними охоче,

а над ними співала б
собі лопотуля,
і цю пісню її всі б
навколо почули...

Та речей безіменних
на світі нема.
Жаль, що є вже
для всього імена...