«Імена» Анатолій Костецький
Читати онлайн вірш Анатолія Костецького «Імена»
A- A+ A A1 A2 A3
Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!
Я назвав би волошку
тоді голубника,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.
А хлоп'ят і дівчат
я б назвав любенята,
щоб іще веселіше
було їм гуляти.
Я б ласкаву тополю
назвав лопотуля,
щоб вона для птахів
дарувала притулок.
А бабусю назвав
би тоді я любуся,
щоб світилася ніжністю
кожна бабуся.
І цвіли б любенят
голубникові очі,
і любусі гуляли б
із ними охоче,
а над ними співала б
собі лопотуля,
і цю пісню її всі б
навколо почули...
Та речей безіменних
на світі нема.
Жаль, що є вже
для всього імена...
Связанные публикации: