«Гра» Анатолій Костецький

Читати онлайн вірш Анатолія Костецького «Гра»

A- A+ A A1 A2 A3

Я уявив, що я — не я,
а справжній кран підйомний:
схотів — і запросто підняв
вантаж багатотонний.

Та тільки я підняти встиг
будинок у повітря,
як раптом — вийшов мій сусід
з будинку на подвір'я.

Ха! Теж мені, "підйомний кран"! —
сказав сусід кирпатий.—
Та ти, напевне, й кілограм
не здужаєш підняти...

Тоді я взяв — і уявив,
що я — швидка машина,
яка чимало вантажів
у кузові возила.

І тільки я двигун завів,
щоб їхать на будову,
аж раптом чую —поруч він,
кепкує з мене знову.

Ха-ха! —регоче мій сусід.—
Такого ще не бачив світ,
щоб на ногах машина
гасала, мов людина!..

Він довго ще сміявся б так,
та я не чув нічого:
я уявив, що я — літак,
і — полетів од нього!