«Джміль про сонечко гуде» Анатолій Костецький

Коли надворі дощ іде,
у нас на підвіконні важкий
мохнатий джміль гуде —
велика тепла соня.

Вже другий рік літує він
у наших чорнобривцях,
ласує медом лісовим,
на сонці гріє крильця.

А у негоду на вікно
я зву джмеля до себе,
бо звик до нього вже давно,
як до квіток і неба.

І хай надворі дощ іде,
шибками вітер дзвонить —
мій джміль про сонечко гуде
мені на підвіконні