«Поснули вілли і сповились млами…» Петро Карманський

Читати онлайн вірш Петра Карманського «Поснули вілли і сповились млами…»

A- A+ A A1 A2 A3

Поснули вілли і сповились млами,
Як мусліновим серпанком навіси,
А біля молу сонні кипариси
Стоять, як скорбні вдови над гробами.

Кругом так тихо! Лиш безкрає море
Шумить, хвилює, б’ється до каміння,
І мов радіє з власного терпіння
І на граніті сонні груди поре.

І дух мій вічно бореться зусильно
Із традиційним ідолом мірноти
І умирає на верхах Голготи
І, мов каліка, падає безсильно.

І чую, чую, що ніяк не змога
Позбутись мого ворога і пана,
І дух схиляєсь під ярмом тирана,
А в серці плаче немічна тривога.

Щасливе море! Ти не знаєш сили,
Яка дрімає в безднах твого лона!
А я дрожу на тихий голос дзвона
Й дивлюся з жахом на німі могили.