«Не раз, як сонце лягне за горою…» Петро Карманський

Читати онлайн вірш Петра Карманського «Не раз, як сонце лягне за горою…»

A- A+ A A1 A2 A3

Не раз, як сонце лягне за горою
Й на плесо моря впадуть фіолети,
Іду до твого тихого покою,
Як хорий путник, що затратив мету.

Ніжні мусліни пеленають гори,
Грудь хвиль цілують ангели спокою,
А попри стіни, гей крилаті змори,
Снуються тіні сірою юрбою.

І я скрадаюсь до твойого ложа,
І обсипаю подушку ясміном,
І бачу постать, що, як мрія гожа,
Іде до мене ясним херувимом.

В сю хвилю маяк кине ясну смугу —
Розсвітить пустку тихого покою…
І я до серця пригортаю тугу
Та заливаюсь ревною сльозою.