«Знай, люби, бережи» Анатолій Давидов

Читати онлайн твір Анатолія Давидова «Знай, люби, бережи»

A- A+ A A1 A2 A3

20,9 процента — не більше і не менше — такий вміст кисню був в атмосфері впродовж мільйонів років. Чи не ця цифра мусила б стати символом життя, увійти глибоко в свідомість кожного жителя планети. Особливо зараз, коли науково-технічна революція, прогрес потребують все більше й більше атмосферного кисню: його спалюють найшвидкісніші лайнери, без нього не змогли б працювати металургійні заводи, щосекунди кисень всмоктують мільйони труб хімічних підприємств... Все менше кисню залишається для легень. У ряді міст капіталістичних країн вже давно з'явилися автомати по продажу... чистого повітря.

Рослинний світ дає людині й багато продуктів харчування, корм для худоб, сировину для промисловості. У нашій країні за минулу п'ятирічку було заготовлено, зокрема, два мільярди кубічних метрів деревини. Потреба у цій сировині з кожним роком зростає: ще двадцять — тридцять років тому асортимент виробів з деревини складав 4 тисячі найменувань, а сьогодні він розширився до 15 тисяч. В переліку сировини, вкрай необхідної людству, деревина поступається лише продуктам харчування і кам'яному вугіллю. Тільки для виробництва паперу в світі щороку вирубують6 млн. га лісу. Мало це чи багато? Для порівняння скажемо, що лісовий фонд нашої республіки становить 9,8 млн. гектарів, а всього на планеті 4,1 млрд. гектарів лісів.

Важко переоцінити рослини і як лікарську сировину. Препарати з них, дозволені в СРСР для медичного використання, становлять понад 30 процентів. Для їхнього виготовлення потрібно понад 200 видів рослин. Розміри заготовок лікарських рослин зростають..

Ліси, парки, зелені насадження, забезпечуючи атмосферу киснем, знижуючи концентрацію вуглекислоти в повітрі, виконують ще й водоохоронні, протиерозійні, рекреаційні, лікувальні та естетичні функції. Гектар лісу виділяє в атмосферу щорічно три тонни кисню. В лісовому повітрі ступінь іонізації кисню в 2—3 рази вищий, ніж у морському або над луками чи полем, і в 5—10 разів вищий, ніж у місті. Виділяючи леткі речовини — фітонциди, рослини пригнічують або знищують шкідливі мікроорганізми. Хвороботворних організмів у лісі в 40—70 разів менше, ніж у місті. Ось чому перебування на природі поліпшує самопочуття, підвищує працездатність людей, сприяє прискоренню одужання при захворюваннях дихальних шляхів, гіпертонічній хворобі тощо.

Зелені насадження значно впливають і на зменшення в повітрі концентрації шкідливих газів та пилу. Особливо добре справляються з цим завданням хвойно-листяні ліси. На листяній поверхні осідає 70 процентів пилу з атмосферного повітря. Вчені підрахували, що один гектар молодих тополь впродовж вегетаційного періоду затримує близько 340 кг пилу. На озеленених вулицях вміст пилу у повітрі втричі менший, ніж на вулицях, де не ростуть дерева. Зелені насадження відфільтровують з повітря навіть радіоактивні елементи... Ліси, зелені насадження допомагають розв'язати проблему чистої води, зберегти річку і водосховища.

Постійно спілкуючись з природою, людина прагне пізнати різноманіття форм і способів життя рослинного світу, процеси, які відбуваються в рослинних організмах, таємниці їх високої життєздатності...

І в той же час саме людина причетна до зникнення багатьох видів рослин. Не завжди раціонально проводяться лісорозробки, і там, де були безкраї лісові масиви, утворюються пустелі. Чимало лісу гине від впливу на них так званих техногенних факторів. Або ось цей факт. Під час війни в Індокитаї США скинули 14 млн. тонн снарядів і бомб. Загинули тисячі людей, різко порушився рельєф і ґрунтовий покрив, утворилися глибокі западини, знищено близько 2 млн. дерев (від грибкових захворювань, що розвинулися після пошкоджень осколками стовбурів, загинуло ще близько 2,5 млн. дерев).

На рослинність Індокитаю, переважно В'єтнаму, було вилито 55 млн. кг (за діючим началом) смертоносних для рослин хімічних речовин. Бульдозерна техніка, зокрема трактори з лезом, відомим під назвою "римський меч",

не залишали після себе нічого живого. Всього у В'єтнамі було знищено понад 325 тисяч гектарів лісу. Це призвело

до тяжких порушень лісових екосистем, завдало величезної шкоди народам Індокитаю. (Дані взяті з книги американського професора А. Г. Вестінга "Екологічні наслідки 2-ї війни в Індокитаї".)

Наукова громадськість по-справжньому оцінила небезпеку, що нависла над оточуючим середовищем і, зокрема, над рослинами вже в п'ятдесятих роках нашого століття. На той час на планеті зникли вже сотні видів. Вдарили на сполох!

Кинулися підраховувати втрати, оцінювати збитки. За даними Постійної комісії по рідкісних і зникаючих видах Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП) сьогодні під загрозою вимирання знаходиться на Землі майже 25—ЗО тисяч видів рослин. А всього на планеті відомо 250—300 тисяч видів вищих рослин.

Чим загрожує втрата будь-якого виду? Насамперед зауважимо, що яким би високим був рівень науки, ще нікому не вдалося створити новий вид рослини чи тварини. Вид — монополія природи. Він єдиний в своєму роді, неповторний. Втрати того чи іншого виду — незворотний процес, тому високий моральний обов'язок людського суспільства—зберегти кожну рослину, незалежно від того, якою вона сьогодні вважається — корисною чи шкідливою. Адже поняття ці дуже умовні. Вже не раз бувало, коли "бур'яни" ставали важливою технічною сировиною чи неоціненними ліками від важких недугів! От хоча б пирій. Заживши злої слави, він міг бути зведений нанівець. Як було б тоді з виведенням пшенично-пирій-них гібридів?

Зникнення видів — не просто зменшення різноманітних форм рослин. Йдеться про значно глибші і вагоміші процеси: будь-який вид — необхідна деталь збалансованих впродовж багатьох тисячоліть рослинних угруповань луків, полів, боліт... Чим більше в угрупованнях таких "деталей", тим вони стійкіші проти найрізноманітніших впливів. Коли з цієї системи випадають види, вона слабшає, стає чутливішою до будь-яких втручань. Збереження генофонду планети тісно пов'язане з піклуванням про рівновагу в природі — обов'язкову умову подальшого існування всього живого на Землі. Вчені вважають, що порушення людиною впорядкованих тисячоліттями біоценозів може призвести до катастрофічних наслідків — біоценотичної кризи. Виявляється, що тут вже не настільки важливе зникнення ряду видів, як те, що їм на зміну прийдуть нові види. Якими вони будуть? Які складуться стосунки між ними і людьми? І чи вистоїть тоді людство в боротьбі з ними?

Суттєвою реакцією ботаніків на прогресуюче збіднення флори стала підготовка і видання світової "Червоної книги природної флори"— своєрідного переліку рослин, яким загрожує повне знищення. Такі ж наукові документи створені в ряді країн, в тому числі і в Радянському Союзі. До першої вітчизняної Природоохоронної книги занесено 683 види рослин. Багато це чи мало? Судіть самі, адже флора СРСР налічує 21 тисячу видів вищих рослин. Українську флору представляють 4,5 тисячі видів вищих рослин. З них 163 види занесено до "Червоної книги УРСР". Серед цих видів чимало загальновідомих рослин — підсніжник звичайний, плаун колючий, сон білий, сон великий, вовчі ягоди пахучі, водяний горіх плаваючий, деревій голий, лілія лісова, первоцвіт дрібний, Росичка англійська тощо. Одних зозулинців внесено до книги 17 видів, 9 видів пальчатокорінника, 8 видів ковили, 5 видів коручки, стільки ж видів крокуса, 4 види офриса тощо. Назви багатьох видів знайомі хіба що спеціалістам, однак цінність їхня, зрозуміло, анітрохи від цього не знижується.

Як вчені визначають, які саме види належать до категорії рідкісних і зникаючих рослин? Рідкісні види, як зазначає доктор біологічних наук В. І. Чопик,— це види з обмеженою кількістю популяцій. (Популяція — сукупність особин одного виду, здатних до вільного схрещення, що населяють певну територію і дещо ізольовані від сусідніх популяцій.) Для рідкісних видів характерні локалізація в межах вузького ареалу (тобто області їх поширення) й відсутність тенденції до його зміни або розсіяне поширення їх окремими популяціями на більшій території. Віками ріс на вологих і болотистих луках, у заростях кущів Закарпатської, Одеської, Херсонської областей, в Криму білоцвіт літній — багаторічна цибулинна рослина з красивими дзвіночкоподібними квітками. Та ось люди дісталися і до неї. Весняні квіти з'явилися у продажу. Щоб не мати клопоту із збиранням, білоцвіт літній стали пересаджувати в оранжереї тощо. Невдовзі його залишилося так мало, що сьогодні він зарахований до рангу "рідкісний". Якщо рідкісним рослинам не загрожує вплив негативних факторів, то вони не потребують спеціальних заходів по охороні.

До видів, що зникають відносять рослини, чисельність популяцій яких різко зменшується чи вже сягнула критичного рівня у межах всього ареалу або на певній його частині. У даному випадку на вид явно впливають негативні фактори, здебільшого техногенні. Вижити такий вид без людської допомоги не зможе. Сумним прикладом виду, що зникає, може бути журавлина дрібноплода. Невеличким дрібнолистим кущиком стелиться вона по болотах. Раніше порівняно часто її можна було побачити на сфагнових торф'яних болотах Полісся і Карпат. Тепер, після їх осушення, хіба зрідка таланить натрапити на червоненькі ягоди журавлини дрібноплодої.

Така ж доля спіткала й багатьох лікарських та декоративних рослин.

(Продовження на наступній сторінці)