«Шевченкові» Нестор Чир

Читати онлайн вірш Нестора Чира «Шевченкові»

A- A+ A A1 A2 A3

Є на світі люди,
наче метеори,
є криштально чисті,
як блакитні зорі.

Ну, а ти, Кобзарю —
Світоче всечасний,
сяєш на Вкраїні
вічно і негасно.

Ти не просто символ
в камені й граніті,
що постав у славі
по цілому світі.

Ти — Апостол Правди,
ти — жива Країна,
наша синьовітра
мила Україна.

Ми живем в турботах
заодно з тобою,
вишиваєм долю
радістю й журбою,

і дітей навчаєм
добрими ділами,
і плекаєм зерна
миру поміж нами.

Поруч з українцем завше
твоє слово,
як сурма стодзвонна
в небі веселковім.

Славні гайдамаки —
горді і завзяті —
нам допомагають
долю будувати.

Хоч іще гуляє
в нашій хаті хуга,
та вже чути: "Слава!"
за Великим Лугом,

а над Чорним Шляхом
срібні дзвони грають
і ніхто їх пісню
більше не здолає.

Бо ми нині люди,
як високі мрії,
і таємно вночі,
як весни борвії!..

Ну, а ти, Тарасе,
з нами поза часом
світиш своїм серцем
вічно й непогасно.