«Розмова з вітром» Нестор Чир

Читати онлайн вірш Нестора Чира «Розмова з вітром»

A- A+ A A1 A2 A3

Стосик чистого паперу
На моїм столі.
Обіч рояться уперто
Всі мої жалі.

Розколисуючи штори,
Вітер приліта,
І настійливо з докором
Повагом пита:

— Ти чого сидиш в зажурі
Серед темноти?
Позабудь хвилини хмурі —
Час добру рости.

Час народжувати пісню
І творити вірш.
Їм в твоїй душі вже тісно —
Крил їм не підріж

Хай сумують воріженьки,
Чубляться чорти,
А ти випусти із жменьки
Зоряні світи.

 І лети, де мрії сині,
Де бажань розвій,
Де в Карпатській полонині
Жде тебе борвій.