«Осіння рапсодія кохання» Нестор Чир

Читати онлайн пісню Нестора Чира «Осіння рапсодія кохання»

A- A+ A A1 A2 A3

Чому так сталося — не знаю,
Та покохала я тебе.
Свою любов в душі ховаю
Й благаю небо голубе,

Щоби твої блакитні очі
І найдорожчий образ твій
Веселі зорі в тиші ночі
Скупали в озері надій.

Приспів:

Ти повір моїм признанням,
Що тріпочуть на устах.
Це кохання, це кохання
Перше у моїх літах.

Уже лелеки відлетіли
І пізні айстри відцвіли,
А я ворожу все несміло:
Коли зустрінемось, коли?

Прийди, прийди, коханий! Чуєш?..
Серед пісень мене знайди,
Хто наше щастя завирує
Вогнем незгасним назавжди.

Приспів:

Ти повір моїм стражданням,
Що в тумани забрели.
Подаруй мені кохання,
Де б ми в світі не були.

Чому так сталося — не знаю,
Любов, як світ, не має меж.
То вечоріє, то світає,
А ти не йдеш, а ти не йдеш.

Гайнуть літа, минуться весни,
Заосеніємо і ми.
Та я проситиму: воскресни,
І хоч у мріях обійми!

Приспів:

Ти повір моїм бажанням,
Ти повір моїм словам...
Ох, не збулося кохання —
Грає музика не нам!