Хмари (підвищена складність)
Уночі мені снилися хмари, важкі хмари з червоним відблиском. Вони текли швидко, навально, нагадуючи людський, гнаний уперед натовп, який підштовхують незримий страх і якісь не з’ясовані ніким бажання. Хмари чіплялися за верхівки дубів, котрі, здавалося, спроможні були порвати, пошматувати їхні живі тіла, проте на гіллі не залишалося й сліду.
Іноді в проваллях де-не-де спалахувало пронизливо вугільно-чорне небо, а на ньому крижаними квітами світило кілька зірок. Проте швидко хмари заливали ті провалля, гасили світло холодних квіток і несли далі стримане, майже грізне сяяння червоногарячої тривоги. Ця тривога врешті-решт передавалася землі, мовчання якої ставало все напруженішим, зелені трави та білосніжні проліски теж тремтіли.
А хмари все пливли далі, хіба що опустилися трохи нижче, і тому здавалося, що зникають вони швидше, ніж перед цим. Незрозумілим було й те, куди і яка сила їх жене. Але коли вони опустилися нижче, стало зрозуміло, що скоро почнеться справжнє свято – перша весняна гроза. Залишалося зачекати всього-на-всього кілька хвилин – і от уже перші краплі дощу впали на землю.
За Є. Гуцалом (160 слів)
Диктанти створено Освіта.ua для використання у загальноосвітніх навчальних закладах України. Тексти відповідають порядку проведення ДПА учнів 9-х класів з української мови. Комерційне використання та розміщення на інших ресурсах заборонено.
Освіта.ua
16.02.2016
