Финансовая автономия - новые возможности для школьных бюджетов

Ежегодно образовательная отрасль получает из государственного бюджета финансирование меньше, чем запланировано. О том, что средств на образование не хватает, свидетельствуют многочисленные публикации в СМИ, среди которых ряд обращений от ИГС «Ассоциация городов Украины» и Профсоюза работников образования и науки Украины. Учитывая, что расходная часть бюджета Украины больше, чем доходная (данные Минфина), а падение реального ВВП Украины в 2020 году ожидается на уровне 5,9%, такая же тенденция будет наблюдаться и в дальнейшем. Поэтому образовательные учреждения постоянно испытывают потребность в поиске возможностей для привлечения ресурсов из разных источников. Законодательство Украины дает школам достаточно возможностей для этого. Одной из них является внедрение финансовой автономии школ, которая является абсолютно новой деятельностью для общин и администраций школ.

Фінансова автономія – нові можливості для залучення коштів

Держава гарантує закладам освіти академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію. Фінансова автономія – це ведення школою самостійної фінансово-господарської діяльності відповідно до Бюджетного кодексу України та законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту». Але це не тільки про окремий рахунок для кожної школи та розширений штат бухгалтерів. Це, перш за все, нова система господарювання, яка опирається на:

• реальну, дієву стратегію розвитку навчального закладу;
• нову систему господарювання, яка має ціллю розвиток навчального закладу та досягнення ним стратегічних цілей у визначений період часу;
• встановлення внутрішніх правил та процедур прозорості, підзвітності та контролю (і тут не обійтися без піклувальних (наглядових) рад);
• залучення ресурсів для потреб школи з багатьох джерел, а не тільки з державного та місцевого бюджетів, до яких додаються ще й благодійні внески батьків.

Аби у школи була фінансова автономія, необхідно зробити кілька кроків, які є відповідальністю не тільки адміністрації навчального закладу, а й її засновника та територіальної громади.

Піклувальні (наглядові) ради і батьківські комітети: у чому відмінність?

Згідно з реформою освітньої галузі, на місце батьківських комітетів приходять піклувальні ради. Піклувальна (наглядова) рада – це колегіальний орган державно-громадського управління освітою, який виконує функції стратегування, залучення ресурсів та контролю, формується засновником закладу (закладів) освіти та діє відповідно до законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» та інших законів України.

З першого погляду може здатися, що від зміни назви «батьківський комітет» або «піклувальна (наглядова) рада» нічого не змінилося. Насправді ж законодавцем визначено, що піклувальні ради мають набагато більше можливостей у громадсько-державному управлінні школою. Вони теж можуть залучати фінансування як від батьків, так і від зовнішніх джерел, наприклад, благодійників або міжнародних донорів. Але основна їхня функція – формування стратегії розвитку школи, контроль за витрачанням фінансів та оцінка діяльності керівника. Піклувальна рада створюється за рішенням засновника школи – місцевими радами. Отже, без допомоги депутатів місцевих рад освіті ніяк не обійтися.

Де школи додатково можуть взяти гроші?

Основним джерелом наповнення шкільних кошторисів є місцеві й державний бюджети. Освітня субвенція спрямовується на оплату праці педагогічних працівників з нарахуваннями. Кошти інших трансферів із державного бюджету можуть спрямовуватися на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, забезпечення учнів та вчителів підручниками (посібниками), навчальним обладнанням, засобами навчання та на інші цілі, визначені законодавством. За рахунок місцевих бюджетів покриваються усі інші витрати на шкільну освіту, включаючи бюджет розвитку. Водночас українське законодавство розширює список джерел, з яких освітній заклад може отримувати фінансування. Серед них також, наприклад:

• гранти вітчизняних і міжнародних організацій;
• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
• плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб;
• плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів;
• дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору;
• добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;
• інші джерела, не заборонені законодавством.

Але для того, щоб школа могла повною мірою скористатися можливостями законодавства у залученні ресурсів із різних джерел, необхідно впровадити фінансову автономію.

КОО ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» розробила посібник «Запровадження фінансової автономії шкіл: аналіз законодавства та практичні інструменти реалізації», який має на меті полегшити сканування контексту для автономізації шкіл у громаді, адже містить увесь список нормативних документів, що регламентують цей компонент розвитку освітньої галузі.

Асоціація завжди рада співпраці та із задоволенням ділиться власним досвідом адвокації реформи освіти в частині впровадження фінансової автономії шкіл. З представниками асоціації можна зв’язатися на сайті або у соцмережі FB.

Алла Волошина, глава Кировоградской областной организации ВОО «Ассоциация самоорганизации населения».

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 29.05.2020