Головне, не забувати про тих дітей, у яких технічні можливості для дистанційного навчання відсутні. А таких, повірте, дуже багато. Батьки не могли дозволити собі платити за Інтернет, бо в багатьох у цей період не було роботи. Хоча б оплатити комунальні послуги, прохарчуватися, не до жиру... Я вже про молодших школярів мовчу! Їм спілкування потрібне, а не безконечне сидіння біля комп’ютера. А якщо в родині двоє-троє дітей, а інтернет лише на маминому телефоні? Про те, чи успішно ми з вами справилися, будемо говорити, коли сядемо за парти, тоді й промоніторимо рівень засвоєння пройденого матеріалу дистанційно. Не треба забувати й про те, що дехто з батьків вчився замість дітей, піднімаючи рейтинг своєму чаду. Ось і маємо не початковий рівень, як то було до карантину, а достатній, чи й високий! А як не виставити оцінку, яку заслужила дитина? Я вже мовчу про те, що із класу відсотків 20 "забили" на таке навчання, все одно ж щось поставлять, де дінуться. А в таких і можливості були, але що ж ти їм зробиш, треба ставитися до них"лояльно", і оцінку не знизити.
Попередньому дописувачу, Олені, хочу сказати, що їм, мабуть, не поталанило з учителями. Про більшість Ви всетаки загнули. Я сама вчитель і "пропахала" увесь цей час з семи до одинадцятої вечора (благо, що мене годували вдома, не відволікалася на такі дрібниці, як приготування їжі). А онук мій - першокласник, так от учитель давала їм скільки матеріалу, цікавого й корисного, з відео, картинками, ребусами, аби тільки бажання. Інша справа, що дітям у першу чергу потрібне живе спілкування.
Усе ця ідея з дистанційним навчанням годиться лише для вимушених ситуацій, як от карантин, а впроваджувати його взагалі - дурня повна. Спілкування й соціалізація - основа виховання успішної людини.
24.05.2020 в 16:21
Ответить
