Відповідь на Інтернет-публікацію Інституту інноваційних технологій і змісту освіти «Чи потрібно ламати списи? Або про те, хто краще знає українську мову з авторів нового підручника «Математика. 1 клас».
Я здивований і обурений змістом цієї публікації, адже ІІТЗО намагається перевести дискусію про якість сучасних шкільних підручників в інше русло — обговорення вигаданої конкурентної боротьби двох видавництв, — захищаючи в такий спосіб честь свого мундира та відволікаючи увагу громадськості від суті порушеної проблеми.
У зазначеному матеріалі стверджується, що «київські вчителі зробили гарну справу: відповідно до нової програми написали зрозумілий і цікавий сучасній дитині підручник. Фахівцями ІІТЗО та МОН підручник було визнано як якісний навчальний продукт з присвоєнням відповідного грифа». Виходячи з цього та інших тверджень на кшталт: «Хочемо заспокоїти громадськість — підручник «Математика. 1 клас» ніхто не буде забороняти, вилучати зі шкіл та знищувати», — вкотре переконуюсь, що боротьба з МОН — це марне витрачання часу і зусиль.
Щодо твердження про відповідність підручника Ф. Рівкінд та Л. Оляницької програмі, то його легко спростувати. Наприклад, у програмі зазначено: «Визначення часу за годинником із точністю до годин» (с. 148, Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. із навчанням українською мовою. 1–4 класи. К.: ВД «Освіта»). А в підручнику: 12:15, 6:30, 6:15, 11:40, 10:20. На с. 86 у вправі 1 — від’ємне число (4–3–3), а це — матеріал 6 класу. У програмі, та й у математиці загалом, немає такого поняття, як «мірка» (с. 17, 45). У програмі — «крива», а в підручнику — «крива лінія» (с. 13). Елементи аксіоматики евклідової геометрії із сьомого класу потрапили в перший (?!), де вони якщо не шкідливі, то зайві (с. 35) і т. д.
Далі — з приводу «фіаско» підручника «Математика. 1 клас» А. Заїки та С. Тарнавської (видавництво «Підручники і посібники»): до відома фахівців ІІТЗО, на конкурсі він посів третє місце, отримав гриф «Рекомендовано МОН України» і, згідно з умовами конкурсу, мав би друкуватися за кошти Держбюджету. Однак уперше за всю історію конкурсу було вирішено (цікаво, ким?) підручники, що посіли треті місця, не фінансувати. І таке рішення було ухвалене вже на етапі підготовки підручників до друку. Проте заглиблюватися в це питання не хочу, бо не про це йдеться.
На сайті http://osvita.ua (матеріал під назвою «Навіщо вигадувати помилки в шкільних підручниках?») вміщено аналіз цього підручника, здійснений головним редактором ВД «Освіта» О. Костенком. Не вдаючись до деталізації, зауважу лише, що жодної фактичної помилки головред не знайшов. Та й не про це йдеться. Адже давно відомо, що кращий спосіб оборони — напад.
Щодо твердження, що «вирвані з контексту «помилки» мають дискусійний або рекомендаційний характер», то помилки не можуть мати «дискусійний або рекомендаційний характер». Це або помилки, або не помилки. Будь ласка, шановні фахівці ІІТЗО, прокоментуйте хоча б такі помилки «дискусійного або рекомендаційного характеру» (Повний список дивіться у додатку):
Математика. 1 клас
Математика. 2 клас
ІІТЗО, виправдовуючи вживання просторічної лексики, а також граматичні та стилістичні помилки і посилаючись при цьому на 11-томний словник української мови (виданий у 1970-х роках!) і на творчість корифеїв української літератури Михайла Коцюбинського й Олександра Довженка (хоча навчальна література не передбачає використання художнього стилю мовлення), заперечує «всі висловлені зауваження». То чому, дозвольте запитати, у комерційному тиражі підручника для 1 класу (5 тис. примірників) виправлено понад 100 зазначених нами помилок?!
А загалом — списи ламати потрібно! І дискусія повинна бути саме про систему відбору і видання підручників.
Чи може Міністерство освіти заперечити тезу про те, що апробація потрібна до, а не після масового тиражу?
Чи може Міністерство заперечити тезу про те, що саме вчитель повинен вибирати навчальну книгу?
Чи може Міністерство заперечити тезу про те, що в підручниках помилок бути не повинно?
Чи може Міністерство заперечити, що 11 листопада 2011 р. завершено прийом рукописів підручників за програмою, затвердженою 12 вересня 2011 р. (див. накази МОН №1063 від 14.09.11 і №1050 від 12.09.11). На написання підручників відведено менше (!!!) двох місяців. Усі розуміють, для чого такий поспіх!
Чи може Міністерство заперечити, що перехід на нові програми повинен бути поступовим?
Усі ці запитання, на жаль, риторичні...
Зауважимо також, що доволі багато помилок містять й інші підручники, видані МОН за останні два роки.
Саме тому на Форумі видавців у Львові понад 30 видавництв з усіх регіонів України (Донецька і Львова, Дніпропетровська і Луцька, Сімферополя і Києва, Тернополя і Харкова, Дрогобича і Сум тощо) запропонували негайно вжити таких заходів:
1. Зобов’язати МОН проводити дворічну апробацію підручників до їх друку державним коштом.
2. Повернути школам право вибору альтернативних підручників та посібників.
3. Зробити грифи МОН рекомендаційними, а не обов’язковими, тобто припинити адміністративний тиск на освітян через використання ними негрифованої літератури.
4. Заборонити для використання в школах підручники з математики для 1 і 2 класів (видавництва ВД «Освіта»), які містять неприпустиму кількість помилок (кожен — понад 100).
Ярослав Гринчишин, головний редактор видавництва «Підручники і посібники» (м. Тернопіль)
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 07.10.2013