Эмоциональное выгорание учителей: как позаботиться о себе

Учитель – одна из профессий, о которых говорят, что это призвание.

Но за этими словами часто скрывается иллюзия, что человек, посвящающий жизнь обучению других, должен быть бесконечно терпеливым, энергичным и преданным делу, независимо от того, что происходит в его собственной жизни.

На самом же деле учитель – это не только носитель знаний, но и ежедневный «эмоциональный центр» для десятков учеников, реагирующий на их радости, разочарование, проблемы дома и конфликты в классе. Сегодня же, когда к этому прибавляется увеличение рабочей нагрузки и нестабильная ситуация вокруг, даже самые стойкие педагоги начинают чувствовать, что их силы тают.

Это и есть эмоциональное выгорание – состояние, когда работа, когда-то вдохновляющая, начинает казаться непосильным бременем.

Больше об этом и способах, которые помогут позаботиться о себе, обучая других, – далее в статье.

Як зрозуміти, що вигорання вже поруч

Емоційне вигорання – це стан фізичного, психічного та емоційного виснаження, викликаний тривалим стресом, який не проходить після відпочинку.

І підступний цей стан тим, що настає непомітно. Вигорання – наслідок накопичення негативних переживань та відсутності балансу між сферами життя, а не результат однієї несприятливої події. 

Упізнати ж вигорання можна за такими проявами:

• Швидка втомлюваність, негативізм у спілкуванні з дітьми, їхніми батьками та колегами.
• Поганий настрій та пов'язані з ними емоції: цинізм, песимізм, почуття безнадійності, апатія, депресія, почуття безглуздості.
• Безсоння.
• Апатія та пасивність.
• Почуття провини.
• Зниження рівня самооцінки.
• Підвищена дратівливість.
• Порушення режиму харчування, зокрема переїдання або тривале голодування.
• Соматичні захворювання.

Чому вчителі особливо вразливі

Освітня сфера має свій унікальний набір стресових чинників (стрес-факторів), які роблять вчителів більш вразливими до вигорання.

Розглянемо основні стресові чинники, властиві вчительській професії.

Постійна емоційна віддача 

У класі вчитель не може просто «виконати завдання й мовчки піти», бо ввесь процес побудований на спілкуванні та взаємодії.

Багатозадачність

Підготовка до уроків, перевірка зошитів, звітність, спілкування з батьками, методичні наради – усе це потребує багато вкладень та залишає мало часу для повноцінного відпочинку.

Відсутність швидких результатів

Зміни в знаннях і поведінці учнів видно не відразу, а відсутність миттєвого підтвердження може створювати відчуття, що робота вчителя позбавлена сенсу.

Суспільний тиск

Очікування, що вчитель має бути прикладом у всьому – від мовлення й поведінки до особистого життя – залишають мало свободи та можуть дуже втомлювати.

Системні зміни та нестабільність 

Нові програми, цифровізація, перехід на дистанційний чи змішаний формат навчання – велика кількість таких змін викликає стрес та ускладнює роботу.

Водночас, якщо додати до цього ще й особисті обставини – сімейні обов’язки, фінансові труднощі, власне здоров’я, повітряні тривоги, нестабільну ситуацію в країні – ризик вигорання для вчителів стає ще більш високим, адже одночасно їм доводиться давати раду не тільки з власними життєвими викликами, а й із професійними труднощами.

Чи можна запобігти вигоранню

Запобігти вигоранню легше, ніж виходити з нього. Але для цього важливо чесно поглянути на свій стан і визнати, що турбота про себе – це не егоїзм, а умова професійної стійкості.

Відтак, варто впровадити деякі зміни в життя, щоб підтримувати себе впродовж навчального року.

Чіткі межі між роботою та особистим життям 

Забирати з собою зошити на перевірку додому – звична практика, але важливо, щоб це не перетворювалося на нескінченний робочий день.

Маленькі паузи протягом дня 

Навіть 5 хвилин тиші у вчительській чи коротка прогулянка шкільним подвір’ям можуть знизити рівень стресу.

Підтримка колег 

Спільне обговорення проблем та обмін досвідом допомагають відчувати, що ви не самі у своїх викликах.

Хобі та інтереси поза школою

Знаходити час на такі заняття може бути непросто, але речі, які приносять задоволення, підтримують та дозволяють набрати ресурсу для щоденних викликів. 

Рух і здоров’я

Фізична активність, збалансоване харчування та сон – не банальні поради, а реальна основа стійкості.

Де шукати підтримку, якщо вигорання сталося

Учителі часто схильні триматися до останнього, уникаючи звернення по допомогу. Але варто пам’ятати, що самостійно впоратися з вигоранням набагато важче, а в підтримці немає нічого, через що варто було б соромитися.

Так, якщо звернутися до адміністрації та колег, можна організувати зміни в навантаженні чи отримати іншу допомогу в робочому процесі, що дозволить відновитися.

Також у пригоді можуть стати професійні спільноти, які дають відчуття розділеності та можуть допомогти відновити бачення сенсу у роботі.

Крім того, підтримкою може стати й звернення до психолога чи психотерапевта, які допоможуть розібратися в причинах стресу та знайти індивідуальні стратегії відновлення.

Загалом емоційне вигорання – це не кінець кар’єри, а попереджувальний сигнал. Він означає, що настав час переглянути свої пріоритети, навчитися розподіляти енергію та пам’ятати: вчитель не може дбати про розвиток учнів, якщо його власний ресурс відсутній.

Подготовила Олеся Филоненко.

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 09.01.2026