Е. Стадный: компромисс с желаниями общества дорог

Автор: Егор Стадный, эксзамминистра образования и науки, вице-президент по бакалаврским программам KSE.

Учасники дискусії про НМТ / ЗНО / ДПА випускають, як на мене, важливу деталь, плутаючи державну підсумкову атестацію та вступну кампанію.

ДПА – це перевірка того, наскільки рівень знань усіх випускників школи відповідає рівню стандарту середньої освіти. І саме тут варто говорити про важливість тих чи інших знань для громадянина. Умовно кажучи, коли хтось говорить, що знання історії України важливі для сучасного громадянина України (з чим я абсолютно погоджуюсь, до речі), то ця ж людина повинна вимагати саме проведення ДПА, яке буде включати історію України, а не вступних тестів з історії.

Натомість нагадаю, що уряд та парламент вже четвертий рік підряд просто скасовує ДПА як таке. Ніякої перевірки тут не відбувається: ні знань з історії, ні знань з інших предметів.

Як бачимо, тут немає жодної реакції суспільства. Або люди просто не розуміють, що відбувається, або суспільство цілком влаштовує такий стан речей. Проте я впевнений, що через роки суспільство буде точно незадоволене від наслідків таких рішень.

Натомість у вступній кампанії беруть участь приблизно половина випускників школи. І зовнішнє тестування, яке вони складають, потрібне для двох відмінних від ДПА цілей: по-перше, визначити тих, хто здатний здобувати вищу освіту та, по-друге, у прозорий та справедливий спосіб рейтингувати 150–200 тисяч вступників.

Друге забезпечується тим, що вступники в залежності від того, на які спеціальності планують вступати, беруть участь в однаковому тестуванні та не можуть вплинути на оцінювання своїх результатів (бо все тестування організовується «зовнішньо»). Перше забезпечується тим, що вступники складають саме такі тести, які найкраще визначають їх здібність вчитись в університеті загалом і на певній спеціальності зокрема.

Усі студенти та усі викладачі мають бути зацікавлені в тому, щоб в університети не вступали ті, хто просто через свій низький рівень знань та вмінь не здатний опанувати програму. Такі люди зазвичай не вчаться, інколи перешкоджають навчанню інших студентів, створюють непомірне навантаження на викладачів.

Найкращі університети намагаються отримати найкращих вступників.

Наскільки я розумію, у цьому році поріг склав / не склав буде 10% від максимальної кількості балів. Тобто нижче цього порогу не можна буде подавати документи на вступній. Цей поріг в усі попередні роки був вищий. І навіть тоді фахівці відзначали, що він замалий для того, щоб відсікти тих, хто не може опанувати програму вищої освіти.

Тому тут немає жодної проблеми. Проблема дещо в іншому: поріг склав / не склав зазвичай визначають після тестування, на основі аналізу результатів учасників.

Як проректор Київської школи економіки скажу, що нас не влаштовує рівень 10%. Минулої кампанії ми ставили свій внутрішній поріг, який дорівнював 30%. Практика показала, що і цього замало, тому на цю вступну будемо розглядати варіанти 50-60% – ще думаємо. Це лише для того, щоб мати змогу подати документи, ще не факт що конкурс людина пройде. Ми це робимо, бо хочемо, щоб усі наші студенти мали необхідний рівень, комфортне навчання, та викладачі справді мали змогу дати знання та вміння.

Важливим є не тільки поріг, а також власне те, які предмети складають для різних програм або ще вужче – важливо, які знання та вміння перевіряються на тестах. Наприклад, чи треба усім для здобуття вищої освіти знання з історії? Ні, усім не треба, лише на кількох спеціальностях (це, напевно, комусь дивно читати від викладача історії – я поясню нижче).

Так само з математикою. Вона потрібна на певних спеціальностях, щоправда, на набагато більшій кількості спеціальностей, ніж у випадку з історією.

І так щодо усіх предметів. І тут найбільш дивним виглядає право вибору третього предмету самим вступником, а не університетом.

У 2015 році я знайшов сотні та тисячі студентів, які вступали навіть на бюджет без «профільного» для спеціальності предмету. Умовно кажучи «Ееее, я хімію не здавав, я географію здавав», – і що робити з такими студентами на хімфаці? Я розумію, що вибір третього предмету вступником – це компроміс із бажаннями суспільства. Особисто я би на такі компроміси не йшов, вони дорого коштують.

Та і наявність чи відсутність певного предмету – це ще не остаточна відповідь на питання. Окрім цього, важливі і конкретні знання, а ще важливіші вміння, які перевіряються в рамках тестувань з предметів. На історії замало перевірки на вміння знаходити та пояснювати причини і наслідки. На математиці замало перевірки застосування знань, замало задач з відкритим розв'язком.

Також для того щоб з'ясувати, чи здатна людина вчитись в університеті загалом, потрібно впевнитись у наявності певних «позапредметних» універсальних вмінь та навіть цінностей. Наприклад, вміння вчитись самостійно. Звучить комусь дивно, але це найнеобхідніша навичка для навчання в університеті, навіть формально 50%+ програми відведено на самостійне навчання.

А в пакунку цінностей важливою є академічна доброчесність. Важливо, щоб студенти не списували, не давали списувати, грали за правилами та активно підтримували їх.

Також критичними є й усвідомлення та вмотивованість власного вибору здобувати вищу освіту.

Усі ці речі ми не перевіряємо під час вступної кампанії. Їх непросто перевірити тестами (дещо неможливо), їх непросто перевірити централізовано, тому ми повинні шукати певний спосіб, у який це можна буде перевірити.

І пошук цих способів буде вести нас далеко від самої вступної, до питань старшої профільної трирічної школи, до питань довіри університетів до такої школи, до питань довіри до університетів.

Я обіцяв, що поясню, як так: я викладаю обов'язковий курс з історії України для негуманітарних спеціальностей і не вимагаю обов'язкового тестування з історії України. Відповідь доволі прозаїчна.

а) Я його викладаю, щоб заповнити прогалини у знаннях та вміннях з історії у наших студентів, які вони мають після школи. Якби їх не було, я би не викладав.

б) Був би тест з історії обов'язковим чи ні, я би все одно викладав, бо є прогалини.

в) Тест з історії може викривлювати результати набору (див. вище цілі вступних тестів), і це відбувається на програмах, для опанування яких важливішими є не історія.

Оригинал