Инна Совсун: что делать с ректорской мафией

Автор: Инна Совсун, народный депутат Украины, член фракции политической партии «Голос».

Наріжний камінь демократії – змінність влади та ротація людей на виборних посадах.

Наріжний камінь якості вищої освіти – демократія та самоврядування академічної спільноти.

Саме цими аксіомами ми керувалися, коли у 2014 починали реформу вищої освіти. Саме тому ми заклали у новий закон обмеження на перебування на посаді ректора у два терміни й мінімізували вплив МОН на процес виборів та призначення ректорів.

На жаль, коли я працювала в Міносвіти, не встигла побачити цю норму в дії та застати довгоочікуване нове покоління ректорів. Це мало статися останніми роками, однак люди, які попри все бажають залишитися за кермом, а дехто біля годівниці, вигадали – як обійти обмеження.

Якщо не можна очолювати університет більше, ніж два терміни, то треба просто... створити новий університет – шляхом реорганізації старого! В одному університеті так переобрався ректор, яких очолював цей виш з 1991 року!

Колеги з ВР подали законопроєкт, щоб закрити цю лазівку, але до нього миттєво створили 4 альтернативних, аби нейтралізувати зміни, і освітній комітет має їх розглянути.

Не можу описати цензурними словами, як я втомилася бачити, що реформи починаються – і зупиняються. Як набридло рухатися в ритмі «крок вперед – крок назад»!

Ми мали б удосконалювати механізм виборів, посилювати спроможність академічної спільноти до самоврядування, покращувати управлінські процеси в університетах. Замість цього – ми знову маємо витрачати час і ресурси, щоб захистити хоча б те, що вдалося зробити 8 років тому, і не дати відкотитися назад до часів Табачника.

До речі, думаю, ви чули, що проти Табачника відкрили справу за колабораціозм? З нетерпінням чекаю, коли правоохоронці постукають у двері до його друзів, і, крім Шкарлета, передаю привіт Сулімі.

Я вірю, що депутати з освітнього комітету ухвалять правильне рішення, підтримають законопроєкт #8050, а ми в залі за нього проголосуємо.

Утім, це лише перший крок до нового покоління ректорів та ректорок, які мають втілювати освітню реформу. На жаль, університетські спільноти ще надто вразливі у самоврядуванні, й часто піддаються тиску, переобираючи тих, хто вже при владі та хто обіцяє нічого не змінювати й нікого не чіпати.

Тому наступним кроком після закріплення обмеження терміну перебування ректора на посаді – має стати розробка вимог до кандидатів і кандидаток, можливо, їхнє затвердження якоюсь міжнародною наглядовою радою.

Оригинал