М. Карпаш: качество высшего образования требует большего

Абитуриенты должны интересоваться, аккредитована ли образовательная программа, на которую они поступают

М. Карпаш: качество высшего образования требует большего

Автор: Максим Карпашпроректор по научно-педагогической работе Ивано-Франковского национального университета нефти и газа.

01 лютого 2022 року почалась реєстрація на зовнішнє незалежне оцінювання. Тобто майбутні випускники шкіл вже визначаються з тими предметами, з яких вони будуть складати ЗНО для вступу до закладів вищої освіти.

Далі їх чекає нелегкий вибір як закладу освіти, так і освітньої програми, на якій вони бажають навчатись. Якщо з вибором предметів ситуація відносно проста (українська мова та математика є обов’язковими, а для вступу в університети треба три предмети), то з вибором освітніх програм та закладів усе складніше.

Аналогія тут проста: як обрати магазин, у якому купити коштовну річ, і як потім в ньому обрати саме те, що хочете. Відгуки та власний досвід можуть бути тільки допоміжними. Часто ми орієнтуємось на бренд, а також на документальні підтвердження когось авторитетного: сертифікати, декларації тощо.

За великим рахунком, те саме маємо в системі вищої освіти: з 2019 року активно функціонує Національне агентство забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), яке через прозорі механізми визначає, кому слід недовіряти (відмовляє в акредитації), до кого слід придивитись пильніше (умовна акредитація на 1 рік), хто робить свою роботу добре (акредитація на 5 років), а також на кого слід рівнятись іншим (зразкова акредитація).

Тобто тепер абітурієнти повинні цікавитись, чи акредитована освітня програма, на яку вони планують вступати, на скільки років, які шанси у неї, якщо ще немає. Можна навіть прочитати звіт тих експертів, які збирали усю важливу інформацію про цю програму, винесли свої судження про неї. Експерти є фахівцями у межах спеціальностей, на яких функціонують оцінювані ними освітні програми, а один із них завжди є студентом. Словом, це класний відгук експертів – такий собі аналог детального огляду продукту.

Аби підтримати цю позитивну практику, група депутатів у січні 2022 року внесла законопроєкт №6531 щодо актуалізації законодавства у сфері забезпечення якості вищої освіти. Цей проєкт закону містить кілька важливих вимог, які зараз жваво обговорюються на різних фахових майданчиках. Зупинюсь буквально на кількох важливих, з моєї точки зору, нормах.

Постакредитаційний моніторинг. Це така собі безкоштовна для закладів вищої освіти перевірка сталості освітнього процесу. Тобто якщо закладу надали акредитацію на 5 років, то хоча б раз за період можна зробити легку та швидку оцінку того, наскільки там змінилась ситуація із викладачами, матеріальною базою, партнерами, тими ж наборами студентів.

Окрім того, це вимога міжнародних стандартів у царині вищої освіти – ми ж хочемо, аби дипломи українських вишів визнавались за кордоном.

Визнання НАЗЯВО сертифікатів, виданих іноземними установами. Далеко не завжди вимоги закордонних агенцій з акредитації узгоджуються з вимогами нашої системи. Наприклад, мова може йти про наявність штатних викладачів належної кваліфікації чи наявність певних площ навчальних приміщень. Аналогія із харчовими продуктами – у різних країнах існують різні санітарні вимоги до вмісту солей важких металів у харчовій продукції, і це важливо для усіх.

Неможливість імітації освітнього процесу. Ідеться про встановлені в законопроєкті мінімальні вимоги до так званих «контактних» годин – того часу, який викладачі та студенти проводять разом в аудиторії. Проєкт закону передбачає, що мінімум третина від загальної кількості годин має бути контактними для стаціонару і 1/6 – для заочної форми навчання. Це означає, що не може бути такого, аби студенти не мали достатньої кількості часу для навчання безпосередньо від викладачів.

Інституційна акредитація. Вона була передбачена по суті ще в Законі України «Про вищу освіту», але аж тепер набула конкретних обрисів – можливість одночасної акредитації освітніх та освітньо-наукових програм у межах однієї спеціальності. Частина акредитаційних критеріїв, що стосуються внутрішньої системи забезпечення якості, будуть «перезараховуватись» і, звісно, ключове – наявність такого рівня акредитації буде внесено до формули розподілу бюджетів між закладами вищої освіти через систему Міністерства освіти і науки України.

Можливість зміни назви акредитованих освітніх програм. За таку новацію багато хто у системі вищої освіти подякує законодавцям – у разі прийняття проєкту як закону можна буде змінювати назву освітньої програми без проходження процедури акредитації.

Сподіваюсь, що прийняття цього законопроєкту підвищить мінімальний рівень вимог до закладів вищої освіти, усуне неспроможних з ринку та спростить вибір для абітурієнтів! Але як часто чуємо останнім часом від тренерів НАЗЯВО, до товариства яких належить автор, якість вищої освіти вимагає більшого.

Освіта.ua
01.02.2022

Популярные блоги
Л. Гриневич: дети за границей имеют двойную нагрузку Чтобы избежать двойной нагрузки, необходимо наработать механизм перезачета результатов
Е. Северенчук: для детей важно качество расписания Не так важна нагрузка, как грамотный подход к формированию расписания и рабочего дня ребенка
В. Спиваковский: у родителей очень поменялись приоритеты На первое место вышла безопасность ребенка, на второе – социализация, и только на третье – знания
И. Ликарчук: где настоящая дерусификация образования? Дерусификация украинского образования не произойдет от изменений в программе по литературе
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев