Д. Коптило: реформаторы не виноваты, что изменений нет

Автор: Дарина Коптило, консультант по вопросам образования, педагог, мама 5 детей.

Ще тільки лінивий не писав про Клопотенка.

Але й моя черга надійшла.

Читаю пости, жахаюся коментарям.

Я в силу своєї роботи пов'язана зі школою та НУШ.

І чую від багатьох батьків, що НУШ – то повна «фігня». А коли починаю уточнювати та розпитувати, розумію, що вчитель взагалі не працює за НУШ. Ну хіба підручники.

Багато вчителів або не зрозуміли принципів НУШ, або навіть саботують її.

Власне, те саме я бачу і з реформою харчування.

Одна з моїх улюблених книг по менеджменту та маркетингу – «Стратегія блакитного океану».

Там є розділ про впровадження реформ на середньому та найнижчому рівнях. І яку б чудову стратегію не придумали топ-менеджери, її можуть звести нанівець виконавці, якщо їм не пояснити, що, власне, відбувається.

Прості робітники не сприймають змін, бо це:

• щось невідоме, це некомфортно;
• страх бути звільненим або втратити звичний рівень доходу;
• небажання вчитися новому;
• американці про таке не пишуть, але в наших реаліях – це і страх втрати доходу від незаконних схем;
• саботування реформи середньою ланкою менеджерів та видання неадекватних розпоряджень виконавцям.

Це, до речі, і медичної реформи стосується.

Усі знають, що часто кухарі крадуть продукти, лікарі вимагають прямих або непрямих хабарів, учителі можуть підштовхувати батьків платити їм за додаткові заняття.

Боронь Боже, щоб ви подумали, що я думаю, що всі такі.

Ні.

Я знаю чудових вчителів та лікарів (кухарів шкільних їдалень не знаю), які совісно роблять свою роботу, ростуть як професіонали, вчаться, які хочуть змін.

Але не всі такі.

І далеко не Клопотенко, Супрун чи Гриневич винні в тому, що змін на краще не відбувається.

Оригинал