И. Ликарчук: почему стесняемся воспитывать милосердие?

О волонтерстве в учебных заведениях упоминают только в контексте подготовки к празднику

И. Ликарчук: почему стесняемся воспитывать милосердие?

Автор: Игорь Ликарчук, эксруководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Перебирав книги в домашній бібліотеці й натрапив на зачитаний твір А. Гайдара «Тимур і його команда». Узяв до рук і не міг випустити…

Читаючи, думав про те, що в наших загальноосвітніх школах зараз називається «виховною роботою». Про показушно-розважальні флешмоби, пустопорожні лінійки, формальні виховні години, шароварщину та примітивізм. Над якими денно і нощно трудяться тисячі організаторів виховної роботи, класні керівники, методисти. Про сценарії, звіти, світлини в соцмережах. Про віршики, відосики вкупі з російською попсою та примітивним розумінням сутності національно-патріотичного виховання… 

І не можу зрозуміти, ЧОМУ з наших шкіл зникло те, що колись називалося тимурівським рухом. Коли учні допомагали старим і знедоленим, хворим і немічним. У селі і в місті. Удома і в закладах соціального забезпечення, на вулиці і в громадському транспорті. І чи не втратили ми, вигнавши тимурівський рух із шкіл, значно більше, ніж здобули? 

Упевнений, що втратили. Втратили формування в підлітків поваги і милосердя до інших, співчуття, жертовності і готовності допомогти ближньому. Втратили формування людяності готовності допомагати просто так, не очікуючи за це оплати…

Десь читав, що в освітній системі Ізраїлю практика волонтерства в старших класах (а тимурівська робота саме таким волонтерством і була) є обов’язковою складовою освітнього процесу. І там не соромляться організувати (і навіть зобов’язувати) всіх учнів на допомогу хворим і знедоленим, нещасним і слабким. Чи не тому, серед іншого, ця нація є сильною і згуртованою, у якій немає ейджизму і неповаги до іншого; де людина людині дійсно є другом, товаришем і братом? Але то там. У нас про волонтерство в закладах освіти якщо й згадують, то лише в контексті підготовки до свята або в період участі в масовій акції. Ото й маємо те, що маємо.

Чи не щодня проходжу повз ділянку, яку обробляє старенька жіночка. Очевидно, отримала її давненько; щось збудувати на ній не спромоглася, але якісь овочі від неї має. Інколи влітку бачу на тій ділянці інвалідний візок із чоловіком, котрий щось навіть намагається робити з тими бур’янами. Та жодного разу на ділянці не бачив учнів місцевої школи, тимурівців / волонтерів, які б допомогли стареньким… Чому це так?

Оригинал

Освіта.ua
07.12.2021

Популярные блоги
Олег Фасоля: на сколько же выросла зарплата учителя? Государство не может обеспечить уровень зарплаты, который должен соответствовать статусу педагога в обществе
А. Костюк: Польше нужны таланты, а Украине – нет? Система высшего образования Украины обречена продуцировать массовый образовательный продукт, а не уникальный
И. Ликарчук: учиться нужно только тем, кто этого хочет Полное общее среднее образование должно быть не общеобязательным, а общедоступным
Д. Ламза: никто не хочет идти в образование или школа без учителей От Кабинета Министров нет никаких действий по повышению значимости профессии учителя
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев