В. Белый: украинское физмат образование еще не умерло?

Физмат образование везде и всегда держится преимущественно на мужских плечах, потому что такова его специфика

В. Белый: украинское физмат образование еще не умерло?

Автор: Владимир Белый, экс-заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Те, що в Україні на вчительські спеціальності з фізики, хімії та математики подається щороку все менше випускників 11-х класів, зовсім не означає, що фізмат освіта втратила актуальність у сучасні часи. Як, звісно, і природнича загалом.

Молодь просто знає про рівень окладів для спеціаліста-початківця з вищою освітою у сегменті освіти.

Українська інтелектуальна молода поросль, на жаль, не знає тієї життєво-прагматичної принади професії вчителя, якою послуговуються їхні ровесники у сотнях закордонних країн.

Там учитель – це представник рідкісних професій, які можна перелічити на пальцях однієї руки, про які з заздрістю зауважують при нагоді тисячі представників інших спеціальностей: «Він – представник вільної професії, бо вивчився на вчителя!»

По-перше, тамтешній вчитель практично не знає такої супутньої чи не кожному спеціалісту глобальної небезпеки, як безробіття, як вимушеність перенавчатися для принципово іншої за сутністю діяльності, бо його професія взагалі зникає.

Учитель є вільним від подібних турбот, бо державна школа завжди була, є і буде.

По-друге, закордонний учитель вільний від такої «державної» політики у сфері освіти, за якої він після успішного закінчення університету має оклад, що «на руки» після відрахувань був би всього лише еквівалентом мінімальної зарплати, як те вже чверть століття поспіль «процвітає» в Україні.

По-третє, закордонного, зокрема й учителя-початківця, оточує світ таких цін на їжу, товари та послуги, що він завжди є вільним від проблеми, де жити та на чому їздити. Усі закордонні вчителі й учительки приїжджають на роботу на власних авто, а під час кожних канікул їздять на них за кордон, щоб і життя інших побачити, і за своїм рідним краєм заскучати. На відміну від наших учителів, яким необхідно під час канікул «відбути у закладі свої години відповідно до тарифікації».

Спасіння національної школи фізико-математичної та природничої освіти, яку поки ще шанує закордонний світ, у кардинально новій за сутністю її внутрішніх пріоритетів українській владі.

Не дати розчинитися у примітивному імітуванні освіти такому складному за рівнем наукоємного насичення сегменту, як вивчення фізики, хімії та математики, зможе лише влада, котра спроможеться на введення у рази більшого, ніж зараз, окладу для вчителя-початківця. Хай як там складається з тими сегментами бізнесу, котрі «не можуть жити без «підтримки» з державного бюджету». В іншому разі, молодь проголосує за інше ногами – піде туди, де платять 15 – 20 тисяч гривень на місяць. Зокрема й у Польщі, приміром.

До речі, бюджет чи не кожного обласного центру чи не на третину складається з податків від вчителів та працівників дитячих садків, бо ж тут ніяк не створити тієї «тіні», з якої виростають статки, що не вкладаються ні у які рамки притомного, з точки зору чистоти та законності, підтвердження фінансових джерел їх забезпечення.

Фізмат освіта скрізь і завжди тримається переважно на чоловічих плечах, бо така специфіка складних за обсягами та глибиною абстрактних наукових основ фізики, хімії та математики, що зараз ще й підсилюється програмуванням та іншими елементами сучасної інформатики.

Яка притомна влада, якщо вона живе не одним днем і не за принципом «після нас хоч потоп», може ще інакше, ніж цинічно-лицемірно, декларувати підтримку фізмат освіти, але при цьому вести існуючу зараз політику фінансово-кадрової її «підтримки»?

Де ще є країни, у яких учитель фізики / хімії / математики на свій оклад не може не те що сім’ю забезпечити, а й самому жити, як сучасна матеріально забезпечена людини, а тим більше почуватися представником вільної і по-справжньому шанованої суспільством професії?

Де ще є країни, уряду яких «не пече» питання прозорого та відповідального збору податків, спрямованих на освіту, бо до закладів освіти (школи, ліцеї, університети) педагоги ходять (там приїжджають) не на розваги, а на складну та психологічно виснажливу роботу з дітьми жителів громади, а то й зі всієї області чи країни?

Оригинал

Освіта.ua
02.11.2021

Популярные блоги
Иван Осадчий: об оценивании учеников 5 классов НУШ По предлагаемому в Методических рекомендациях подходу невозможно выставить оценки за семестр
М. Гринева: воспитываем еще одно поколение, которое не читает Нашим ученикам нужно давать медаль за отвагу, потому что толерантно терпят все болезни нашей образовательной системы
И. Ликарчук: чиновники не представляют свою жизнь без олимпиад Жизнь меняется, формируется совершенно новая общественная ментальность, а у родителей этих олимпиад – «скрепы»
Л. Булыгина: о ежедневной минуте молчания в школах Все, что по указанию и не от сердца, – все обернется против детей и общества
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
небайдужий
Фізмат освіту почали нищити ще з введенням гуманітаризаціі, але тоді були фанати своєї справи - ВЧИТЕЛІ, ЯКІ ВЧИЛИ ДІТЕЙ НЕ ДИВЛЯЧИ НІ НА ЩО. А тепер де молоді спеціалісти? За кордоном, а в школах вже немає фахівців, а через пару років взагалі не буде. Хто вчиться в педвузах? А ті,що не подолали поріг на ЗНО! Це не пусті слова,на жаль це ПРАВДА.