И. Ликарчук: шароварщина и отчеты вместо воспитания

Воспитательной работы как системы формирования человека уже давно нет, а есть гам, шум, трескотня

И. Ликарчук: шароварщина и отчеты вместо воспитания

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Ділюся іще однією думкою про тридцятиріччя незалежності освітньої системи України.

У радянській системі загальної середньої освіти функціонувала потужна система так званої виховної роботи. Її головним завданням було «виховання радянської людини». Виконувала вона це завдання чи не виконувала, – тема не сьогоднішнього посту. Про це іншим разом…

Українська система загальної середньої освіти радянське розуміння сутності та організаційні засади виховної роботи повністю перебрала від радянської, змінивши лише зміст та ідеологічні акценти. Між іншим, і їх за тридцять років змінила далеко не всі. Але системою формування національно свідомого, морально і фізичного здорового громадянина України – патріота вона так і не стала.

Шароварщина, «пєсні і пляски», лінійки, виховні години, новомодні із старою сутністю інші «виховні заходи», у багатьох школах затьмарили суто освітній процес, забирають величезну частину робочого часу вчителів та завантажують їх додатковою звітністю.

Більше того, уся ця суміш новомодних термінів і форм, звичаїв і традицій, елементів релігійної та містичної обрядовості, популізму та гротеску у цій т. з. «виховній роботі» змішалися в таку гримучу суміш, що людині із здоровою психікою в ній складно розібратися.

У результаті – виховної роботи як системи формування людини вже давно немає, а є гам, шум, тріскотня. В основному – лише задля звіту.

Я часто згадую давно забуті слова одного із славних українських педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття Григорія Ващенка, який писав: «Виховати – дати міцні знання». На жаль, українська школа за останні роки міцні знання давати перестала, бо лише готує до ЗНО.

Відповідно, і база для справжнього виховання зникла. І цей вакуум заповнило те, що ми зараз називаємо «виховною роботою». Її результати бачимо повсякдень. Як-от під час масових переглядів трансляції футбольних матчів, де панують мат, бухло, курево, наркота… Укупі з дітьми…

Або бачимо ці результати на дорогах, у місцях масового відпочинку, у відношенні до людей старшого віку, у наших дворах і, врешті, у приміщеннях закладів освіти…

Між іншим, у педагогічних системах А. Макаренка чи В. Сухомлинського масові заходи ніколи не були тими, що визначало сутність виховної роботи. У їхніх виховних системах головним було знайти ключик до кожної дитячої душі. Та ці ключики потрібно вміти шукати, а знайшовши – уміти використовувати. І це є педагогічна майстерність.

В останні тридцять років орієнтир на пошук таких «ключиків» зник, шукати їх розучилися, не хочуть, та й більшість сучасних педагогів – не може. Бо не навчені тому ще на лаві педуніверситету, де навчають усьому, крім індивідуальної виховної роботи з учнем.

А ще ж оці «ключики» не забезпечують масового ефекту тріскотні та можливості негайно подати звіт про проведену роботу.

Зовсім інша справа – лінійки, «пєсні і пляски», флешмоби та подібна мішура. Сценарій, шаровари, гучний звук, репетиції замість уроків, пару годин екстазу, звіт.

Все – «виховна робота» проведена. Проведена, щоб розмістити фото у соцмережах і подати звіт до управління освіти. А ви носіться із своїми Макаренком чи Сухомлинським, котрі шукали ключики до кожної душі. Знайшли дурнів.

У сучасній школі головне – знайти ключик до приміщення, де лежить звуковідтворююча апаратура і шаровари. І тоді з виховною роботою все буде ок.

Замість гарної освіти – підготовка до ЗНО, замість виховання – шароварщина, замість результатів – рейтинги… Отак і живемо

Оригинал

Освіта.ua
20.07.2021

Популярные блоги
Д. Ламза: никто не хочет идти в образование или школа без учителей От Кабинета Министров нет никаких действий по повышению значимости профессии учителя
С. Колебошин: 3000 спартанцев (задача о молодых учителях) 3000 молодых учителей на 15000 школ, в среднем - 1 новый учитель на 5 школ
И. Совсун: как надолго еще хватит запала учителей? Между победителями мировых олимпиад и средним базовым уровнем украинских школ гигантская пропасть
Т. Сердечная: зарплаты у учителей должны быть разные Есть шанс, что когда-то государство сможет оплачивать работу людей, которые работают с его будущим
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Александр Васильевич
Господин И. Ликарчук, в недалёком прошлом Вы ратовали за внедрение ВНО. Не без вашего содействия его ПРОПИХНУЛИ. Теперь, когда Вы - экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, вдруг заметили: "Замість гарної освіти – підготовка до ЗНО". Да, ВНО - худшее из "реформ" в образовании. Оно уже привело к перекосам, и не только в учёбе. При проведении исследования выявили, что более 85% абитуриентов, в той или иной форме, готовились к сдаче ВНО с помощью "репетиторов". За это нужно платить. Следовательно: дети обеспеченных родителей имели преимущества при поступлении, ибо были более подготовленными. Где же равенство возможностей, так разрекламированное чиновниками МОН при внедрении ВНО? Оказывается это брехня: равенства-то и нет. Относительно искоренения коррупции при поступлении, а точнее - искоренения взяточничества. Вам, как никому другому, известно, что и это ложь. Взяточничество как было, так и осталось. Поменялись только потоки: теперь они направлены не в ректораты ВУЗов, а в другие руки. Открою Вам, господин Ликарчук, один секрет: самые доступные цены у преподавателей- надсмотрщиков. Прямо во время написания тестов можно "договориться" с преподавателем, и он сам подсунет нужному абитуриенту правильные ответы, либо "не заметит" списывания. А что тут удивляться? Учителя получают за свою работу такое незначительное вознаграждение, что никому не будет лишней двадцатка $ США. Не знали? На сегодня ВНО имеет только одно преимущество перед экзаменами в ВУЗах: можно подавать на бюджетные места пять заявлений. Однако в не далёком прошлом возможностей было значительно больше. Боюсь, что это не случайность. С каждым годом количество подаваемых заявлений будет сокращаться, а экзаменов (тестов ВНО) всё больше. Такова тенденция.
Пенсіонерка
Але ж ви розумієте, що в більшості випадків підготовки до ЗНО теж немає. На це на уроках не вистачає часу, нема системи неперервного повторення, отже, щось не засвоїли, а щось забули, результат - майже третина тих, що складали математику, її не склали.