Ю. Зайцев: страсти по электронному журналу

Согласно закону, документы, в т. ч. электронный журнал, дублировать в бумажном виде не надо

Ю. Зайцев: страсти по электронному журналу

Автор: Юрий Зайцев, руководитель проекта «КУРС: Освіта».

Страсті по електронному класному журналу, або чому я пишаюся нашими вчителями.

Почнемо з простого. Чому і «на якій підставі» нема потреби дублювати електронні класні журнали в паперовому вигляді?

Стаття 43 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлює:

«…порядок діловодства в закладі загальної середньої освіти визначається керівником відповідно до законодавства.»

Керівником закладу. Крапка.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»:

«Стаття 5. Електронний документ

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.»

Тобто формулювання «електронними засобами АБО на папері » дає однозначну відповідь, що відповідно до закону документи, у т. ч. електронний класний журнал, ДУБЛЮВАТИ в паперовому вигляді не треба.

«Стаття 6. Електронний підпис

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.»

Таким чином, формулювання «може використовуватись» дає право керівнику закладу освіти самостійно вирішити, чи треба накладати Електронний підпис на класному журналі.

Друга теза каже про те, що якщо навіть керівник закладу хоче скористатися таким своїм правом і вирішив накласти на класному журналі електронний підпис (про всяк випадок), робити це потрібно в кінці навчального року, коли ведення класного журналу (або ж іншими словами «створення електронного документа») буде завершено.

«Стаття 7. Оригінал електронного документа

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред’явлений у візуальній формі відображення, у тому числі у паперовій копії.»

Наша порада – у кінці навчального року зберігайте електронну версію ЕКЖ у pdf-форматі на власних електронних ресурсах закладу освіти. Усі серйозні електронні ресурси, що надають послуги з ведення ЕКЖ, дають змогу згенерувати документи у такому форматі за замовчуванням. Таким чином, ви зможете виконати вимогу закону «пред’явлений у візуальній формі відображення», однак без потреби не роздруковувати його «у паперовій копії».

Чому саме pdf-формат? Бо, з одного боку, він не дозволяє редагувати, виокремлювати чи додавати інформацію в документі (дозволяє «довести його цілісність та справжність»), а з іншого – легко та швидко відтворити її (інформацію) як на екрані комп’ютера, так і при потребі роздрукувати на принтері.

«Стаття 8. Правовий статус електронного документа та його копії

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.»

Цю статтю можна сміливо показувати перевіряючим з КРУ, ДІНЗа або з інших організацій. І хай тоді вже вони намагатимуться оскаржити десь цю норму закону.

До речі, нижче вказано три винятки з цієї норми (тобто обов’язковість паперової форми документу), і класні журнали в ці винятки не входять!

Закон «Про електронні довірчі послуги».

Цей закон визначає, що таке автентифікація, електронна ідентифікація, веб-сайт, довірчий список, сертифікат відкритого ключа, тощо. Терміни, у яких у наш час потрібно як мінімум орієнтуватись будь-якій цивілізованій людині.

«Інструкція з діловодства у закладах загальної середньої освіти», що затверджена наказом МОН від 25 червня 2018 року №676, розділ 1, п.5:

«Заклади можуть створювати документи тимчасового (до 10 років включно) строку зберігання лише в електронній формі за умови наявності відповідного технічного забезпечення з урахуванням вимог законодавства України та цієї Інструкції.»

Сполучення «ЛИШЕ в електронній формі» виключає трактування про будь-яке дублювання в будь-якій іншій формі.

Банально кажучи, якщо колись наші пращури вирубували щось на кам’яних скрижалях, то їхні нащадки після винаходу паперу не мали спочатку щось писати на ньому, а після ще й вибивати на камені.

З дев’яти розділів класного журналу, у семи використовуються списки учнів. Тобто замість того, щоб готуватися до уроків, треба сісти і по декілька разів переписати ці списки учнів (зверніть увагу – ті ж самі!) зі сторінки на сторінку. І це ще не все! Потім треба буде дублювати оцінки, домашні завдання в журналі та в щоденники учнів. Потім треба буде ще вираховувати та вписувати семестрові, річні оцінки, «зведені звіти». І навіть це ще не все! Дякувати Богу, «облік дітей шкільного віку» з вчителів вже зняли (хоч обов’язок передати до засновника списки учнів за адміністрацією закладу залишився!), але ж ще є таке «диво», як «зарахування, переведення та відрахування учнів». Знову ж таки, учителі цим не займаються, але й у директорів та завучів точно знайдуться більш корисні і продуктивні задачі. Аніж годинами писати – переписувати – передруковувати те, що комп’ютер зробить за лічені секунди…

За нашими даними, в Україні вже близько третини шкіл відмовились від ведення журналу в паперовому вигляді і перейшли на його електронну форму. До речі, в багатьох електронних журналах, як, наприклад, у нашому NZ , є також досить широкі можливості для дистанційного навчання, що в нинішніх умовах є майже єдиною рятівною можливістю для продовження начального процесу, хай навіть і у віддаленій формі.

Підсумок

Хтось із учителів пише: «Значить, автоматично мають також бути електронними розклад уроків, загальні відомості про учнів і інша інфа, яка «підтягується» в журнал із інших джерел. А так е-журнал - це просто електронна форма письмової «амбарної книги».

Тобто вчителі наші відразу «схопили» ідею про «реляційні бази даних», про інтероперабельність про те, що інформацію треба вносити до системи один раз, а потім лишень «підтягувати» в разі потреби.

Учитель може і не завжди знати, що це таке. Однак вони знають, як навчати наших дітей та онуків, і саме на це мають витрачати свій час, а не безтолкове переливання «з пустого у порожнє». І саме тому хочеться їх, наших найкращих у світі Вчителів, обійняти та подякувати, і бути певним, що кінець кінцем все у нас буде добре…

Оригинал

Освіта.ua
26.02.2021

Популярные блоги
Н. Глюз: снова старые схемы и двойные стандарты На ЗНО живет страшный вирус, его не берут ни маска, ни антисептик, а выпускной будут гулять без масок
А. Мирошниченко: советы учителям от киноактера Даже примитивная камера увеличивает все эмоции и раскрывает большие и маленькие секреты
И. Ликарчук: ЗНО становится токсичным для образования ЗНО должно быть отделено от школы, для сохранения как ЗНО, так и нормальной школы
Д. Ламза: учитель должен оставлять проблемы вне школы Нужно оставлять негатив за порогом школы, а детям нести и сеять доброе, разумное, вечное
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев