И. Ящук: полезный труд или пережиток прошлого?

Разные трудовые инициативы вполне приемлемы и необходимы во внеклассное время

И. Ящук: полезный труд или пережиток прошлого?

Автор: Инна Ящук, декан факультета начального образования и филологии Хмельницкой гуманитарно-педагогической академии.

Школа, перш за все, має навчати — це не просто суб’єктивна позиція, яку я обстоюю повсякчасно, а постулат освіти загалом. А навчатися слід необхідним та корисним речам, що є основою життя та розвитку кожної окремою людини та всього суспільства. Саме тому навчатися працювати, тобто застосовувати на практиці теоретичні знання різного спрямування, також потрібно, однак робити це слід систематично, цікаво та, у жодному разі, без примусу.

На викладення давніх роздуми щодо ролі фізичної праці у шкільній освіті мене наштовхнули зміни до Санітарного регламенту для шкіл, що набув чинності у січні 2021 року. Увагу широкого загалу, головне завдяки ЗМІ, найбільше привернула заборона на залучення учнів до миття підлоги та вікон, а також використання дітьми миючих засобів. Я впевнена, що реакція людей з мого кола спілкування є зменшеним відображенням загальної картини думок у цілому українському суспільстві: дехто сприйняв цю звістку, як тріумф справедливості та ще один крок до перемоги над рудиментами колишніх правил, інші — як фактор деструктивний, що неминуче відобразиться на зниженні рівня підготовки дітей до дорослого та відповідального життя.

Загалом я вважаю різноманітні трудові ініціативи цілком прийнятними та необхідними в позакласний час. Навіть зміни до Санітарного регламенту не знімають з дітей обов’язок дбати про чистоту робочого місця, класної кімнати, своєчасно политі рослини, регулярно викинуте сміття тощо. А це досягається лише трудовою активністю, самосвідомістю та дотриманням зобов’язань під чітким керівництвом педагогів. Також, як на мене, немає нічого поганого у виконанні нескладної фізичної роботи на благо класу чи школи, допомогу в облаштуванні. Однак тут для мене є одне велике «але»: подібна діяльність не має шкодити учням та освітньому процесу.

Однозначно неприпустимим є використання фізичної праці дітей для досягнення специфічних цілей, що мають виконуватися іншими працівниками. Я думаю, тут не слід довго пояснювати мою позицію, оскільки у цивілізованому суспільстві це й так зрозуміло. І, на додачу, гарно описано у Кодексі законів про працю. Також зайвим є залучення учнів до робіт, що передбачають використання небезпечних чи шкідливих матеріалів, приміром, тривалого фарбування у закритому приміщенні.

Щодо пріоритетності, то навчання, як на мене, завжди має стояти вище за роботу, принаймні у школі. Перед педагогами не має стояти вибір, проводити урок за планом чи загітувати учнів долучитися до прибирання вмить опалого від паморозі листя у шкільному дворі. Будь-яка робота, навіть нескладна й спрямована на благо, не повинна йти напереріз освітньому процесові.

І в жодному разі праця не може здійснюватися під примусом чи в якості покарання. І навіть не тому, що це протизаконно — найгірше, що від подібних дій у дитини може скластися хибне та викривлене сприйняття будь-якої роботи загалом. Існує безліч способів та методик, аби довести до свідомості дитини суть її можливої провини, неналежної поведінки, умисної шкідливої чи аморальної дії. Однак наставляти на шлях істини покаранням у вигляді фізичної праці — це одне з найгірших, що може зробити педагог у своїй кар’єрі. Вдумайтеся самі: робота виступає в такому випадку карою. Чи є у когось гарне ставлення до кари? Отож бо й воно.

Але фізична праця є невід’ємною складовою людського життя і саме завдяки їй ми зараз ті, хто ми є — високоорганізовані, освічені, технологічні та високоморальні члени розвиненого та гуманного суспільства. Я починала з того, що школа має навчати, а значить, вчити працювати — теж. Дозовано, з дотриманням вимог, думкою про, найперше, добробут дитини та використанням сучасних механік, завдяки яким діти будуть пізнавати справжню суть та вартість праці. Погодьтеся, що правильний підхід, особливо у освіті, здатен приносити надзвичайно високі результати. І є велика різниця, як, власне, мотивувати учнів робити правильні та корисні вчинки.

Гарним прикладом може бути благоустрій квітнику на шкільному повір’ї. Якщо сказати учням: «Треба тут скопати, викинути бур’ян і посадити квіти», то на невербальному рівні можна буде прочитати відповідь: «Тобі треба — ти й копай». А якщо спробувати призначити це завдання учням, що десь «проштрафилися», то, як кажуть «з-під палиці» і клумба вийде абиякою, і квіти зав’януть, а ще й лопату чи граблі примудряться зламати…

Але якщо розпланувати на позакласний час колективне завдання та подати його у цікавій ігровій формі, додати інформацію про квіти, що будуть там рости, та підбадьорити учнів, що на результат їхньої роботи буде зглядатися та рівнятися вся школа — переконана, діти самі все зроблять навіть краще запланованого та отримають як навички садівництва, так і задоволення від спільної роботи.

Не дарма трудотерапію використовують по всьому світові для згуртування команд та демонстрацію досягнення спільної мети. І якщо школа навчатиме їх працювати правильно, згуртовано та ефективно — це буде величезний плюс системі освіти та Україні загалом.

Освіта.ua
19.02.2021

Популярные блоги
Инна Совсун: запрещать ли смартфоны в школах? На уровне государства пока нет понимания, что делать со смартфонами в школе
Н. Азарова: битые небитых возят регулярно Уважать свой труд и транслировать это уважение, уважая других, - это и есть суперзадача
И. Ликарчук: ДПА в украинских школах нужно ликвидировать Проведение ДПА фальсифицирует реальное состояние качества общего среднего образования в Украине
А. Заможская: в космосе - Тесла, а у нас - христианская этика МОН предлагает людям, которые ходят в церковь два раза в год, преподавать христианскую этику
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев