Владимир Белый: проблема отсутствия выбора предметов

Выбор учениками образовательной траектории не является аналогом выбора фруктов или сладостей

Владимир Белый: проблема отсутствия выбора предметов

Автор: Владимир Белый, эксзаместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона. 

Вибір базових предметів учнями (батьками) … 5 класу? Ну-ну…

Наші освітні популісти не бачать, що вибір учнями власної освітньої траєкторії не є аналогом вибору фруктів чи смаколиків.

Такий вибір апріорі має балансувати з персональною здатністю учня до мінімально стандартних вимог того вибору. А для цього потрібен хоча б якийсь час пізнання сутності того вибору через його предметні особливості.

Мірою персональної здатності учня до навчання того чи іншого спрямування є його оцінки. Хай там як їх не шельмувати.

Саме заради нівелювання останнього у світі притомно організованих освіт передбачають, що, окрім оцінок учителя, учень (батьки) вже у ході поточного навчання матимуть ще й більш об’єктивні оцінки, ніж лише від «свого» вчителя.

До речі, «там» поняття «свій учитель» здебільшого поширюється лише на один рік, бо наступного відбувається ротація і учнів, і їхніх учителів – кожного наступного року учень вчиться у новому оточенні і з новими вчителями.

Незалежне оцінювання поточного плану

Атестаційні роботи у форматі ЗНО заклад здійснює як елемент внутрішнього моніторингу. Він передбачає планову (один раз на рік) атестаційну підсумкову «сесію», для якої запроваджується спеціальний режим, який, наприклад, у французьких колег називається «стоп-тижнем».

Під час цього тижня призупиняються поточні навчальні заняття за тижневим розкладом, а натомість визначається перелік дисциплін, за якими проводяться письмові атестаційні роботи у рамках відповідного додаткового розкладу.

Варіанти завдань друкуються за день до проведення роботи з використанням комп'ютерної та розмножувальної техніки. Конкретні завдання й питання вибираються із загального банку завдань відповідальною особою. Зазвичай завкафедри вчителів-предметників (у французів вони мають статус вчителя-координатора). Банк завдань, сформований відповідними кафедрами, щорічно поповнюється й корегується.

Цей щорічний етап роботи є також внутрішнім моніторингом і, як показує і наша, українська, практика, дієвим засобом до спонукання учителів вчасно і у повному обсязі опрацьовувати плановий зміст навчальних програм відповідно до цільної освітньої програми закладу загалом.

Така практика моніторингової роботи має неформальну позитивну підтримку з боку вихователів (тьюторів) класів та батьків учнів і стабільно забезпечує високе реноме закладу в очах місцевої інтелектуальної спільноти.

А головне, цей системно-щорічний організаційно-технологічний елемент мотивує учнів до відповідального ставлення до навчання, бо:

  • по-перше, під час атестацій «стоп-тижня» учні сидять по-одному за столом/партою, а за порядком в аудиторії слідкує вчитель зовсім іншого неспорідненого предмету, і нічого ти у нього, підтримуючого твою впевненість, не дізнаєшся;
  • по-друге, папірці учнівських робіт шифруються, і їх перевіряє не «свій» учитель, а «чужі» дяді/тьоті.

Відтак і учні, і батьки більш повно бачать, з чим учнівська «душа сродна», а з чим ні.

«Там» так роблять усі заклади країни без винятку.

Старша ланка

Світ прямо опирається на найбільш значимий винахід людства – розподіл праці.

Відтак і є успішним, бо оптимально застосовує метод спеціалізації у сегменті суспільно-економічної діяльності, зокрема й в освіті.

Натомість ми на тридцятому році незалежності від кремлівської політики колективізації досі притримуємося натурального господарства.

Особливо кричущим є позбавлення своїх, українських, старшокласників можливості мати вибір власної освітньої траєкторії.

Ми не вирішуємо цієї нагальної потреби, а натомість розкидаємося популістськими дефініціями про свободу тих, хто ще й не став на ноги інтелектуальної/загальнокультурної здатності – дайош вибір основних предметів з 5-го класу. До речі, в умовах ухилення від державного/комунального фінансування більш ніж доречних у цьому віці факультативів та предметних гуртків, студій та спортивних секцій у стінах кожної української школи.

У нас ця проблема (відсутність вибору дисциплін) панує навіть у студентському середовищі.

А у школах – це на рівні безпросвітності: навіть вже маючи новий освітній закон, що дозволяє будівництво новоякісної місцевої мережі, «варимося» в одному колективі з 5 до 11 класу, ніби й не відаємо про переваги принципу РОЗПОДІЛУ ПРАЦІ.

Оригинал

Освіта.ua
16.02.2021

Популярные блоги
И. Ликарчук: учиться нужно только тем, кто этого хочет Полное общее среднее образование должно быть не общеобязательным, а общедоступным
Д. Ламза: никто не хочет идти в образование или школа без учителей От Кабинета Министров нет никаких действий по повышению значимости профессии учителя
С. Колебошин: 3000 спартанцев (задача о молодых учителях) 3000 молодых учителей на 15000 школ, в среднем - 1 новый учитель на 5 школ
И. Совсун: как надолго еще хватит запала учителей? Между победителями мировых олимпиад и средним базовым уровнем украинских школ гигантская пропасть
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев