В. Громовой: «миздобули» не перевелись в образовании

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Знову у стрічках керівників шкіл бачу ось такі сертифікати і вихваляння щодо «здобутків». Ми здобули!

«Миздобули» не перевелись на освітянській ниві. А я наївний думав, що у зв'язку із карантином конкурсоманія фсьо...

Ще у грудні 2017-го провів ґрунтовний аналіз документації обласного управління освіти і подав до МОН комплекс пропозицій щодо реальної дебюрократизації шкільної освіти.

Цитую самого себе:

«Як показав аналіз паперопотоків, третину масиву документації від МОН складають інформації та накази про проведення різноманітних конкурсів, фестивалів, днів, акцій, програм, ювілеїв та інших заходів. Частина таких інформаційних повідомлень з боку МОН має ознаки лобіювання комерційних чи напівкомерційних проектів (у випадку з так званими «платними» конкурсами)».

Тому пропонував:

1. Припинити практику нав’язування учасникам освітнього процесу в загальноосвітніх навчальних закладах участь у різноманітних конкурсах, заборонивши посадовим особам та управлінським структурам усіх рівнів інформувати, організовувати та вимагати звіти про участь у них.

2. З огляду на те, що участь у будь-якому конкурсі є особистим вільним вибором учнів (студентів), а перемога в конкурсах (олімпіадах тощо) є їх особистими досягненнями, припинити використовувати ці показники як індикатори успіху при визначенні рейтингів шкіл, під час атестації того чи іншого вчителя (викладача) тощо.

До речі, вказав на два основних прихованих мотиви організаторів конкурсів:

1. Заробити гроші шляхом збирання оргвнесків (благодійних внесків) чи шляхом освоєння грантових коштів. Наприклад, лише виручка за один із етапів конкурсу... у квітні 2017 року, у якому взяли участь понад 261 тис. учнів 1–11 класів, за офіційними даними складає щонайменше суму у 4 437 000 грн.

2. Імітувати бурхливу діяльність з метою виправдати існування тієї чи іншої установи чи організації. Наприклад, лише ... центр ... МОН України ініціював проведення понад 20-ти різноманітних конкурсів.

Як ви гадаєте, якою була доля цих пропозицій?

Для мене це був тест на щирість намірів тодішнього керівництва МОН реформувати вертикаль управління шкільною освітою. За їхньою реакцією на ці пропозиції можна було відразу ж зрозуміти: або ми беремо курс на реальну важку і навіть ризиковану роботу із відсікання голів бюрократизавра, або все обмежиться лише удавано-потішною дебюрократизацією і самопіаром.

P.S. Відповідаю на коментар Лариса Лотоцька:

Але ж ніхто не заважає ці конкурси просто ігнорувати!) Не чула, щоб когось карали за це. Зрештою, у нас і звітності про участь у конкурсах давно ніхто не вимагає! Але дітей інформуємо. Навіть бажаючі іноді знаходяться).

Ха, я мав розмову з тодішнім начальником обласного управління. Вони пробували просто розміщувати інформацію про конкурс на сайті. Але... згодом на заступника голови ОДА приходив лист «Про підсумки участі...» і виявлялось, що область без чарівних пенделів зверху десь у хвості списку. Не порядок! Начальник отримував підсрачник, і далі реалізовувався сценарій з поеми Тараса Шевченка «Сон»:

«Облизався неборака.
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. а той собі.
Ще меншого туза.
Межи плечі; той меншого,
А менший малого...»

Вертикаль працює, звісно, у випадку, коли їй це вигідно.

Оригинал