В. Бахрушин: отмена дипломов с отличием - миф

Автор: Владимир Бахрушин, профессор, член Национальной команды экспертов по реформированию высшего образования.

Дипломи з відзнакою з’явилися за часів СРСР як форма заохочення кращих випускників закладів вищої освіти. Зокрема, для випускників, які отримали такі дипломи, передбачалася надбавка до заробітної плати за першим місцем роботи. Невелика, але не зайва для молодих фахівців. Були певні переваги при розподілі на роботу і вступі до аспірантури. Утім, вже давно немає ані надбавок, ані розподілу випускників.

В українському законодавстві норми про документи про вищу освіту з відзнакою були сформульовані в затвердженому в 1993 р. Міністерством освіти України «Положенні про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах». Положення також містило критерії видачі документів з відзнакою. Відповідно до нього, отримати документ про вищу освіту з відзнакою міг студент, «який отримав підсумкові оцінки "відмінно" не менше як з 75 відсотків усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань - оцінки "добре", склав державні екзамени з оцінками "відмінно", захистив дипломний проект (роботу) з оцінкою "відмінно", а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри (предметної або циклової комісії)».

Насправді ці критерії не могли бути дотримані, оскільки інша норма того ж Положення передбачала, що для частини предметів (на практиці їх могло бути близько половини) оцінювання здійснюється у формі заліків за двобальною шкалою («зараховано», «незараховано»). На практиці ці предмети при визначенні 75% просто ігнорували, що надавало можливість видавати дипломи з відзнакою, але формально це було порушенням законодавства.

У 1996 р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Стаття 19 Конституції містить таку норму: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Відповідно до п. 1 Перехідних положень Конституції, «закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України». Стаття 27 Закону України «Про освіту» в редакції, що була чинною на час прийняття Конституції і пізніше до 2017 р., надавала Кабінету Міністрів повноваження затверджувати зразки документів про освіту. Це можна було трактувати також як право (КМУ, але не МОН) визначати види таких документів до 2002 р., коли Верховна Рада прийняла перший в історії незалежної України Закон «Про вищу освіту». Частина 1 статті 9 цього Закону містила вичерпний перелік видів документів про вищу освіту: диплом молодшого спеціаліста; диплом бакалавра; диплом спеціаліста; диплом магістра. Від цього часу повноважень затверджувати окремі зразки документів/дипломів з відзнакою у Кабінету Міністрів чи у МОН не стало. Утім, за інерцією дипломи з відзнакою ще довго продовжували існувати і в законодавстві і у житті.

Прийнятий у 2014 р. новий Закон України «Про вищу освіту» містив дещо інший перелік видів документів. Але документів/дипломів з відзнакою у цьому переліку теж не було. Водночас повноваження затверджувати форми документів про вищу освіту державного зразка було передано МОН. У 2019 р. слова «державного зразка» з відповідної норми було вилучено. Хоча з огляду на те, що за Кабінетом Міністрів залишилося повноваження визначати зміст обов’язкової інформації в документах про вищу освіту, а основною формою документа став запис у Реєстрі документів про вищу освіту ЄДЕБО, правильніше було б взагалі скасувати повноваження державних органів щодо затвердження форм документів.

Наприкінці 2014 р. було скасовано Положення про організацію навчального процесу, а наприкінці 2015 р. – затверджене у 2013 р. Наказом МОН Положення про порядок створення та організацію роботи державної екзаменаційної комісії у вищих навчальних закладах України, яке теж містило згадку про дипломи з відзнакою. Натомість, залишалося чинним затверджене в 1998 р. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), яке однак не містило згадок про шкали оцінювання, без чого зазначений у ньому основний критерій видачі документів/дипломів з відзнакою втрачав сенс. Також, відповідно до Закону, у 2015 р. були прийняті Постанова КМУ «Про документи про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка», яка згадувала не передбачені Законом дипломи державного зразка, та Наказ МОН від травня 2015 р., що встановлювали форми документів, у тому числі й дипломів з відзнакою. У 2020 р. через скасування поняття «документ/диплом державного зразка» виникла необхідність, відповідно до Закону, затвердити нові форми документів. При цьому було виправлено помилку попереднього Наказу, і не передбачені Законом форми документів з відзнакою у новому Наказі редакції зникли. Ще раніше (у вересні 2020 р.) було скасовано згадану Постанову КМУ.

Чи означає це, що заклади вищої освіти тепер не зможуть зазначити в документі про освіту особливі успіхи випускника? Ні, не означає. По-перше, у додатку до диплому заклад може у самостійно визначеному ним форматі зазначити такі успіхи. Зокрема, він може використовувати звичне формулювання про кваліфікацію з відзнакою, або про те, що випускник потрапив до 5 чи 10 чи іншого відсотку кращих випускників. По-друге, затверджені форми визначають основну змістову частину, відповідно до вимог Закону. Але ніхто не забороняє закладам вищої освіти використовувати в оформленні диплому елементи, що будуть позначати ступінь успішності випускника. Більш того, п. 10 ч. 2 ст. 36 Закону прямо передбачає право і обов’язок вченої ради закладу вищої освіти затверджувати зразки документів про вищу освіту.

Тож скасування дипломів з відзнакою, про яке останнім часом багато пишуть, є міфом. Насправді відбулося приведення форм документів у відповідність до вимог законодавства, що існують вже майже 20 років. А також отримання закладами вищої освіти можливості самостійно вирішувати питання відзначення кращих випускників, не озираючись на напівчинні чи взагалі не чинні рудименти старого законодавства.

Оригинал