Автор: Роксана Харчук, старший научный сотрудник отдела шевченковедения Института литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины, главный редактор журнала «Дивослово».
Єдиний інтелектуал, педагог, що відреагував на скасування ЗНО з української літератури в журналі для вчителів української мови і літератури «Дивослово» – знавець методики викладання української літератури Володимир Микитюк.
Я розумію, що чимало сил ми витратили на те, аби українську літературу не інтегрували із зарубіжною. Оскільки така реформа вдарила б по вчителях, вони й обурилися. Одначе реформа, що начебто вдаряє лише по українській літературі, учителів у принципі влаштовує. Мову ж у них ніхто не забере.
Насправді заберуть, бо мови без літератури нема, це єдиний організм, і на вік декого не вистачить, усупереч прагматичним поглядам багатьох.
Одначе вчителі наші не розуміють, що будь-який удар по їхньому предмету є ударом і по них. Ця зневага до літератури людей, які не вміють двох речень зв'язати, міністрів-плагіаторів, реформаторів з дуже низеньким рівнем IQ, бо лише люди з дуже низеньким розумом можуть вірити, наче списане ними ніхто не помітить, показова.
Намагання зберегти університети завдяки тому, що в нас впроваджується тест на здатність вчитися за гроші – дзвінок, який свідчить: невдовзі без роботи лишиться купа викладачів, а декани і ректори мають дописати до своїх високих титулів слово «псевдо». Це ж слово треба дописати і до «університету».
Усі неуспіхи України насправді в тому, що нечитачі, агресивні, до речі, нечитачі взялися будувати національну державу та ще й на засадах демократії. Як можна бути цивілізованим і культурним без читання, передусім художньої літератури, завдяки якій розвивається і наукова, і політична?
Нечитачі мають одну фундаментальну рису – їм огидна, неприйнятна будь-яка боротьба. Нечитачі будуть тобі робити свою працю, орати город, крутити консервацію, писати вічний код, возити їжу на велосипеді, а деякі й нічого не робитимуть – втикатимуть в ігри, але вся ця робота є інтервалом у вічному болоті, що складається з їжі, телевізора, розваг, усілякого шопінгу й інших залежностей.
Моя хата скраю, тобі більше всіх треба?, летаргічне отупіння навіть без коксу, убивчий примітивізм – ось наше безконфліктне існування, а той, хто не бореться, взагалі не живе. І боротьба й безконфліктних таки колись накриє – з головою. Будь-яка боротьба заслуговує на повагу – не тільки на фронті.
Боротьба за ЗНО, зокрема з літератури необхідна. Хай закриваються непотрібні псевдоуніверситети, а ЗНО – це єдиний рятунок української освіти. Хіба що його замінять тестом на рівень IQ – теж варіант. І почнуть із реформаторів.
Оригинал
