В. Громовой: в образовании совковые маразмы только умножились

В образовании не просто сохранились, а и стократ умножились советская показуха и имитаторство

В. Громовой: в образовании совковые маразмы только умножились

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Як припинити зливати «пальне» в педагогічній лісосмузі та пхати сіно в бензобак?

Ми вже забули про маразми радянської системи, які зрештою призвели до краху соціалістичної економіки.

Якщо на радянських автобазах водієві платили за кількістю «ходок», для того щоб мати нормальну зарплату, треба було «намотати» кілометраж. Для цього слід було:

1. Домовитись, щоб табельниця поставила більше ходок.

2. Не переобтяжувати себе ощадливим використанням пального.

3. Злити з бака в придорожню канаву не використану солярку чи бензин, щоб не спалитись і «виправдати» накручений пробіг.

(Діяв принцип: продати не можна вилити. Бо солярка нікому і даром тоді не була потрібна).

Якщо швейні чи взуттєві фабрики – тоді просто «гнали план», як наслідок, магазини були завалені неякісним одягом і взуттям, яке практично ніхто не купував, бо всі «ганялись за імпортом».

Якщо була диспропорція в цінах – білим хлібом годували свиней…

В економіці ринок усе розставив на свої місця. Ну не все, бо в нас кланово-олігархічна модель економіки, але принаймні очевидні абсурди зникли.

А от в освітній сфері совкові маразми не тільки не зникли, а і всіляко примножились.

Ми вперто продовжуємо «гнати план»: 100% українських учнів отримують раніше атестат, а тепер свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти. Другорічників у нас давно вже не існує, усі оцінки позитивні, а пороговий бал «склав — не склав» ЗНО на межі сліпого вгадування.

80% випускників шкіл продовжують «здобувати» вищу освіту. Нікого не хвилює те, що дві третини з них фактично мають свідоцтво про нездобуту повну загальну середню освіту й абсолютно неспроможні опановувати університетську премудрість.

Ми зберігаємо поурочну оплату праці вчителя. Якщо платять за «години», то, звісно, усім цих «годин» не вистачатиме, буде йти війна за «години» і завданням №1 буде зробити запис про проведені (а іноді й не проведені) уроки в журналі ручкою з пастою одного відтінку.

Ми вперто тримаємось за радянський гібрид слона і носорога школу І-ІІІ ступенів, створення якого було одним із проявів гігантоманії в країні Рад. Як наслідок, «маємо, що маємо»: розтягнуту на 12 років початкову школу, яка є абсолютно нефункціональною.

Ми навіть у старшій школі досі позбавляємо учнів можливості вибору предметів. «Їж, що дають», — досі діє принцип радянського «общепита» замість забезпечення індивідуального освітнього меню.

Радянська вертикаль управління, МОНоцетрованість і начальникоцентрованість – наше фсьо! Як наслідок, дика забюрократизованість і несвобода у всьому сковує по руках і ногам сили змін.

Ми давно вже не ведемо «битви за урожай», забули про соціалістичне змагання й уявлення не маємо, який передовий комбайнер скільки намолотив зерна, але в освітній сфері зберігаються усі ці «намолоти» з кавалькади заходів, предметних олімпіад та шкіл року, помножені на новітні рейтинги ЗНО, «псевдопортфоліо» з перпедосами (передовим педагогічним досвідом), сертифікації передовиків-учителів тощо.

В освіті не просто збереглись, а і стократ примножились радянська показуха та імітаторство, псевдозаходи та відверта брехня… Тільки тепер це все називається піаром, з головним принципом «реформування»: робити лише те, що «приречене на популярність». Тому, замість розпіареної НУШ, на практиці у нас виходить розцяцькована СРУШ (стара радянсько-українська школа).

Наприклад, щойно прийнятий стандарт вчителя звучить, як витвір ненаукової фантастики на кшталт програми побудови комунізму новою радянською людиною в «одній окремо взятій країні, яку не шкода».

Не відбувся в українській освіті й педагогічний «лєнінопад». Ми досі, наприклад, банальні досягнення радянської НКВДшної педагогіки безпритульності видаємо за вершину світової педагогічної думки.

P.S. Знаю, як реально реформувати українську шкільну освіту... Продам своє «ноу-хау» відповідальним політикам. Дорого! У вигляді дорожньої карти, сценарію розвитку, програми, «підручника (настільної книги) реформатора освіти» чи концепції.

Ви знаєте, як мене знайти.

P.S.S. Усі, хто читає мою ФБ-сторінку упродовж останніх десяти років, добре знають моє бачення шляхів прориву у майбутнє нашої школи.

Оригинал

Освіта.ua
04.01.2021

Популярные блоги
Д. Ламза: никто не хочет идти в образование или школа без учителей От Кабинета Министров нет никаких действий по повышению значимости профессии учителя
С. Колебошин: 3000 спартанцев (задача о молодых учителях) 3000 молодых учителей на 15000 школ, в среднем - 1 новый учитель на 5 школ
И. Совсун: как надолго еще хватит запала учителей? Между победителями мировых олимпиад и средним базовым уровнем украинских школ гигантская пропасть
Т. Сердечная: зарплаты у учителей должны быть разные Есть шанс, что когда-то государство сможет оплачивать работу людей, которые работают с его будущим
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Анна
Бред выскочки! Советская система образования была лучшей вовсе мире! Автор статьи - обычный капиталист, который хочет лишь заработать денег! Подобных новаторов гнать нужно на работу в школу. Добейтесь результатов при работе с детьми, о Ваших усп ехах прочту с удовольствием.