И. Ликарчук: нужно бороться с «бюрократическим бешенством»

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Уважно прочитав проект. Можу сказати лише одне. Суттєвих змін у змісті й технології проведення інституційного аудиту як засобу забезпечення якості освіти, на мою думку, там як не було, так і немає.

Найбільш вагомим недоліком документа є те, що якість освітньої діяльності, ефективність функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти в конкретному закладі планують визначати не на основі оцінювання РЕЗУЛЬТАТІВ його роботи, а на основі оцінювання ПОТОЧНИХ ПРОЦЕСІВ у ньому та вивчення його документації.

Будьте певні, що в Україні не знайдеться директора школи, який би не зумів підготувати свій заклад до аудиту, а іншими словами - не зумів би ПОКАЗАТИ «ТОВАР ЛИЦЕМ». Не знайдеться директора, який би не написав всю потрібну документацію і не розіклав би її до приїзду аудиторів у гарнюсінькі файлики. З бантиками і без них. Толкові директори знайдуть можливість, як забезпечити гарні результати опитувань і анкетувань...

Немає потреби детально аналізувати якісь окремі показники чи індикатори, зазначені в проекті. Бо всі вони мальовані одним пензлем. Пензлем бюрократизму. І за змістом вони ні про що.

Іще про одне. За 48 років роботи в освіті бачив силу-силенну всіляких перевірок і вивчень роботи шкіл. Сам їх організовував і проводив. І мене як керівника школи та професійно-технічного училища перевіряли не раз і не два. Але, насправді, перевіряючі не дуже хотіли їхати до мене. Бо завжди могли напоротися на питання: «А чому ви вирішили, що має бути так, як ви кажете, а не інакше?» Й відповіді на це питання вони ніколи не знаходили.

Зважте, що в роки мого директорування не було узаконеного поняття «педагогічної свободи вчителя». А тепер воно є. Хоч в цьому проекті й не згадується жодним словом...

Тож мені здається, для авторів цього документа поняття «педагогічна свобода вчителя» і «автономія закладу освіту» є своєрідним НЛО. Пролетіло і... немає.

Думаю, що не помилюся, якщо скажу, що проект саме цю свободу та автономію посилає дуже далеко...

І наостанок. Іще в радянські часи навіть в тодішньому Міністерстві народної освіти зрозуміли, що на основі спостереження за тим, як учитель проводить уроки, висновки про якість освітнього процесу робити НЕ МОЖНА. Бо це абсурд і педагогічна тьмутаракань. Але ця тьмутаракань в проекті є. На чільному місці. З чим і вітаю освітню громадськість... Йшли від совка і до нього прийшли.

У одному з актів інституційного аудиту, який проводив регіональний підрозділ ДСЯО і який розміщений на сайті служби, прочитав про одне з «досягнень» аудованого закладу. Це - стенди, які розміщені на стінах школи, включаючи стенд про необхідність боротьби із сказом (!!!).

Я також вважаю, що із сказом потрібно боротися. Страшенно погана хвороба. В освіті вона має різновид, який називається «бюрократичний сказ». Не хочу проводити ніяких паралелей, але...

P.S. І щодо меседжу «Ваша думка важлива». Гарні слова. Але, коли хтось із вас відчує, що цей меседж (речівка - як називали в колишній піонерській організації) - не лише слова, то поділіться враженнями...

Оригинал