В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден

Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста

В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Моя ФБ стрічка розділилась на дві частини. Одна частина перебуває у радісно-тривожному стані на старті навчального року (близько 70%).

Інша (близько 30%) – у радісно-втішеному настрої (дехто навіть у стані ейфорії: «Я - вільна!») з приводу того, що це свято тепер уже проходить без них.

До них долучаються і ті, хто може вслід за Іваном Франком сказати: «…учителем, богу дякувати, ніколи не був!» Попри те, що педагогічну освіту таки здобув.

Не можу точно сказати, який відсоток випускників педуніверситетів 2020 змушені шукати простіші і менш енерговитратні способи заробити собі на життя. Але можу відстежити дуже тривожну тенденцію: вчителювання кидають зараз і ті, хто попрацював у школі два десятиліття, має заслужене визнання дітей і колекцію формальних відзнак. Пишуть, що нарешті вирвались на свободу! Радіють, що всі маразми нашого освітянського істеблішменту та педагогічного болота тепер відбуватимуться без них.

Як пише Оксана Гусак : «І нікого не звільняють. Всі йдуть самі і не обертаються...»

Запрошують на своє місце йти працювати до школи тиловиків (освітянських чиновників разом із «прикормленими» ними «агентами змін», «модераторами реформ» та гіпервимогливими яжмамами) з тим, щоб ті самі спробували, щось змінити у вибудованій (не зміненій, доведеній до повного абсурду) ними чи ще до них «дебільній системі».

Значна частина з тих, хто попрямував на вихід, пішли «в нікуди». Просто тому, що вичерпались сили боротись із вітряними млинами і тому, що, куди б вони не прийшли, «хуже не будет», аніж у школі. І, звісно, у кожного була своя «остання крапля, яка переповнила чашу терпіння».

Отака тривожна нотка, малята. Негативний відбір і зворотна селекція в освітній сфері тривають, адже йдуть кращі, а «лава запасних» практично порожня.

P.S. Прочитайте ну дуже показовий коментар до цього посту Валерія Фофанова.

Цитую:

«Відчував крила, підтримку учнів колективу, батьків, керівництва...

А потім - фраза: «Ну і що, що ви директор...Та директор-це ніхто...»

Крила приборкали...

Але вдача не дозволяла змиритися. Але...

Раз за разом...

І поступово з лелеки... - страус, який біжить, висолопивши язика, вирячивши очі.

«Реформи» - з 1980-х... І досі «рехформи»...

«Повага» до професії, посади у суспільстві...

А ти ж ЛЮБИШ, ЖИВЕШ ЦИМ! Давай, страус, давай... Озираєшся навколо, а тебе часто вчать літати «народжені повзати»...

Це не вигорання... Це те, чому навчав... і не схилятись до іншої дупи...

Тож і кажеш собі та іншим: «Маю честь!» Прощавайте.

І в душі, голові - просвітління!.. І вже немає місця болю...

Зовсім!»

Чи прочитайте коментар Оксана Гусак: «І нікого не звільняють. Всі йдуть самі і не обертаються. Надаючи право іншим спробувати «зламати» той код безпорадництва, сірості і безнадії. Система навчилася створювати умови для витіснення «неформату». Проблема у тому, що скоро освіта, як отой іржавий човен у цьому дописі, доведе себе до точки неповернення, коли критична кількість випадкових персонажів зайде на впливові освітянські позиції і стане диктувати нам свої правила гри. Гри, яка заснована на тотальній корупції, кумовстві і подвійних стандартах. І це вже відбувається. А я тим часом також приєднуюсь до тих, хто «йде в нікуди» - першого вересня я зробила крок за межі паркану під назвою «департамент освіти і науки ЗМР». Не хочу залишатися там більше.

А от коментар від Валентини Круглик, яка ламає стереотип «проклятущих пенсіонерів, яких ніяк не можна спекатись зі школи, щоб дати дорогу молодим»: «Я допрацювала до пенсії. Останні 2 роки терпіла ради своїх випускників, які просили «доведіть нас». А вийшовши на пенсію, мала таке відчуття, що виросли крила. Свобода просто п'янила. І тепер, 1 вересня, я тільки співчуваю тим вчителям, які живуть в тому бюрократичному і «яжемать» маразмі. Тільки діти, які хочуть щось знати, дають душевну підтримку».

Простий контент-аналіз таких коментарів дозволяє зробити вбивчий висновок: попри всю демагогію про НУШ і академічну свободу, школа залишається територією несвободи і великої нерадості. Тому вчитель і має таке соціальне самопочуття. Принижені і пригноблені. А якщо не складається у нас із щасливим вчителюванням, немає змоги в школі розправити «гідності вітрила», люди йдуть світ за очі подалі від цього багна СРУШ (старої радянсько-української школи).

P.S.S. Мені здається, що межа незворотності уже пройдена. Доведеться перезасновувати освіту, як «нову поліцію». Дуже хочу помилитися з цим висновком...

Оригинал

Освіта.ua
04.09.2020

Популярные блоги
С. Новикова: абитуриенты-медики и ЗНО по математике При поступлении на специальности отрасли знаний «Здравоохранение» второй предмет - математика
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Алиса
Система никогда не сдается. Мы годами можем писать подобные статьи, но ничего не изменится, потому что есть целый легион чиновников, которым очень уютно и тепло жить в существующей системе координат. Их первоочередная задача- сделать все, чтобы ничего не менялось, но при этом регулярно рапортовать о реформах и рисовать отчеты. А то, что происходит в школах с детьми и учителями, как их "реформы "влияют на успеваемость и пр.-это ерунда, и их не касается. В теплом кабинете всегда тихо и светло и сытно.
Панасюк Юрій
Для Алиса: Якісна система працює довго,як холодильник "Днепр".Відкрийте йому двері,або підключіть до 380Вольт і система "прикаже довго жити".І не лише писати необхідно, найперше передивитись історію Русі.Чому занепала потужна держава?Чому колектив не обєднається проти самодура директора?Це ж непереборна сила.Чому колектив не обєднається проти самодура(дури) начвідосвіти? Або немає колективу і в кожного хата скраю,або немає знань(зачасту) у законодавстві.
Комментировать

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!