В. Бахрушин: университетам надо дать больше свободы

Автор: Владимир Бахрушин, главный эксперт группы «Освіта» Реанимационного пакета реформ.

Дивним виглядає прагнення керівників багатьох університетів мати на посаді міністра ефективного менеджера і водночас мати фінансову автономію. Це несумісні цілі.

Кілька років тому один колишній керівник назвав головним результатом освітніх реформ (на той час) те, що в освіти зник господар. Багато освітян і зараз мріють про повернення господаря. Але, якщо таке трапиться, то про фінансову (і не лише) автономію доведеться надовго забути.

Іншим наслідком реформ став істотний перегляд функцій центральних органів виконавчої влади. З органів управління закладами вони поступово трансформуються в органи розробки політик та «правил гри» у відповідних сферах. Це не лише європейська практика. Це необхідність, доведена кількома десятиріччями нашої історії.

Спроби жорсткої регламентації і управління закладами зверху за відсутності в органів управління необхідних ресурсів ведуть лише до імітації процесів і поступової деградації системи.

Утім, процес трансформації управління відбувається повільно і суперечливо. Поки державні та комунальні заклади залишаються бюджетними установами і закладами державної чи комунальної форми власності, справжньої автономії не буде. Бо власник має управляти своєю власністю і контролювати тих, хто здійснює поточне управління.

Органи, що відповідають за бюджетну і фінансову політику, мають здійснювати управління фінансами та контролювати використання бюджетних коштів. Про це невпинно нагадують відповідні контролюючі органи.

Тому, якщо університети хочуть мати реальну автономію, то вони мають підтримувати політику, спрямовану на поступову трансформацію закладів «державної та комунальної форм власності» у «public institutions», які засновані державою чи місцевою громадою, але є автономними інституціями, а не чиєюсь власністю.

Першим кроком мала б стати відмова від статусу бюджетних установ, що надає значно більше самостійності, але і накладає більшу відповідальність за результати діяльності.

При всій повазі до вищої освіти, у якій я працюю багато років, на сьогодні першочерговими питаннями, якими мав би займатися новий керівник МОН, є питання загальної середньої освіти, де накопичилося значно більше проблем, де працює і вчиться значно більше людей.

Університетам треба дати більше свободи і стимулювати створення ними власних моделей забезпечення якості освіти, ефективного управління, підприємливості і відповідальності. А не пошуки нових господарів.

Оригинал