Автор: Виктор Бондаренко, доктор философских наук, профессор, член-корреспондент НАПНУ.
У контексті нинішніх подій, пов’язаних із пандемією, звертають на себе увагу спроби МОН визначитися з проведенням у поточному році ЗНО. Учора прочитав, що ЗНО відбудеться з 25 червня по 17 липня 2020. З урахуванням того, що ці дати повинні будуть вписатися у загальний перебіг подій боротьби з коронавірусом і вже корегувалися, пропоную МОН прийняти обдумано-революційне рішення – не проводити ЗНО у цьому році. Таке рішення буде зрозумілим для усіх з відомих причин.
Окремо хочу наголосити, що я, насправді, обидвома руками за ЗНО, про що неодноразово заявляв публічно. Мене також не варто підозрювати у якихось закамуфльованих гріхах і намірах збагатитися, а також у лобіюванні чиїхось інтересів чи, прости Господи, дискредитувати УЦОЯО, разом з його досягненнями. Ні, і ще раз ні!
Я просто закликаю задуматися над людською аксіологією і правильною ієрархією наших цінностей. Як стверджується у 27 вірші другої глави Євангелія від Марка, субота створена для людини, а не людина для суботи! Світською мовою це означає, що випускники зразка 2020 року живуть не для того, щоб попри усі перепони здати ЗНО, а навпаки – ЗНО існує для з’ясування рівня знань, отриманих ними у школі.
Сесія ЗНО, як відомо, пов’язана з переміщенням великих мас людей. У нашому випадку це приблизно 360-370 тисяч учнів, значна кількість тих, хто забезпечуватиме цей процес – працівники УЦОЯО, вчителі, поліція, люди, які прибиратимуть приміщення шкіл та намагатимуться нагодувати та напоїти учасників цієї сесії. Загалом, гадаю, набереться до 500 тис. людей, які тричі підряд, покинувши свої сім’ї, змушені будуть їхати за визначеними адресами, піддаючи себе та оточуючих колосальному ризику. А ввечері, після величезної кількості контактів, будуть повертатися додому і спілкуватися із батьками, родичами, учителями, сусідами тощо. Загальну кількість людей, втягнутих у цю потенційно небезпечну справу, навіть важко порахувати. Їхня кількість буде вимірюватися мільйонами. А навіщо? Щоб країна, поповнившись новими хворими, мала б результати ЗНО.
Починаючи з 1 вересня 2019 року і до оголошення в країні карантину, школи працювали у звичайному режимі. Учителі приходили на роботу і оцінювали знання учнів як зазвичай, знаючи, що при їхньому вступі до ЗВО братимуться до уваги не шкільні оцінки, а бали ЗНО. Відтак логічно думати, що ніхто і нікому не намагався штучно завищити поточні оцінки, а відтак вони можуть з великою вірогідністю вважатися об’єктивними.
Об’єктивна оцінка знань і є метою ЗНО. Відтак шкільні оцінки, у силу нинішніх обставин, можуть дорівнювати балам ЗНО та служити підставою для зарахування до ВНЗ за тією ж моделлю, яку ми використовували за наявності результатів ЗНО. При цьому результати навчання в режимі онлайн можна і треба не брати до уваги, оскільки в різних місцях для цього були створені зовсім різні умови, та і вчителі, як відомо, «мали право на помилку».
Природно, що якість і принципи оцінювання знань шкільними вчителями і за технологією ЗНО можуть дещо відрізнятися, але загалом вони дадуть дуже схожу картину, а головне – відповідатимуть принципу об’єктивності оцінювання знань. При цьому слід було б без всяких застережень прийняти документи про «прострочені» ЗНО. Залишається подумати над тим, як провести творчі конкурси. Оскільки їх незміримо менше, ніж звичайних іспитів ЗНО, то їх можна було б провести, скажімо, онлайн або із особливими пересторогами у звичайний спосіб.
У такому разі ми не будемо піддавати ризику великі маси (в основному молодих) людей і гарантовано збережемо їхні життя, а не будемо уподібнюватись тим «сміливцям», які закликали іти до храмів на Великдень чи працювати в контакті з людьми, попри карантинні перестороги.
Влада уже зробила все, щоб люди масово хворіли і помирали – вивезла маски, залишила відкритими пролобійовані кимось торгові мережі, знищила урожай молодих овочів, натомість купувати їх деінде тощо. Найстрашніше, що при цьому хворіли і помирали люди. За таких обставин ми повинні розуміти, що у кожного є своя зона відповідальності.
У МОН це - проблема ЗНО, якою не можна нехтувати. Навіть за умови, якщо воно буде відмінено, і молоді люди гарантовано залишаться живими, вони потім «наздоженуть» свої знання під час навчання у ЗВО.
Мені здається, що саме так у найкращий спосіб могла б реалізуватися громадянська, професійна та батьківська позиція тих, хто покликаний приймати відповідальні рішення не лише за штатних обставин, але і в лиху годину засилля пандемії коронавірусу.
