Автор: Екатерина Пузыревич, основательница ОО «Творчий союз акмеологів».
Через три роки після випуску ми з однокласниками вирішили відмітити спільне 20-річчя у стінах школи (така виникла ідея, зустрітися усім у 20 років). І наші вчителі при зустрічі говорили: «Ваш клас був останній нормальний. Після вас уже зовсім інші діти…»
І це вчителі говорили більше 20 років тому. Зараз, згадуючи про це, усміхаюсь: бідні мої вчителі, вони тоді ще не уявляли, наскільки діти і справді стануть «іншими».
Десь 15 років тому мені потрапила на очі одна стаття, де вчителька аналізує проблему сучасних дітей, чому їм важко запам’ятовувати навчальний матеріал. Однією з гіпотез було те, що через наплив інформації, особливо реклами, діти не в спромозі «відфільтрувати» корисний контент від зайвого і просто «вимкнули» цю функцію – запам’ятовувати (а у той час ще ж не був настільки розповсюджений Інтернет, як зараз). А ще у той період стала з’являтися інформація про «дітей-індиго». Обговорювалось тоді, що вчителі зовсім не готові до появи таких «нових» учнів.
А сьогодні готові?
Зараз з’являється усе більше інформації про дітей нового покоління. Тобто, достатньо аргументів на підтримку доводу, що навчати дітей стає усе важче, бо вони… і далі можна багато розповідати, про це «вони».
Для себе я теж зробила такий «довідничок» про особливості сучасного покоління дітей, підлітків і юнаків.
- Діти повністю у комп’ютерному світі. Вони належать зовсім до іншої комунікаційної культури – аудіовізуальної. Вони не бажають читати книжки. Змінилася сенсорна модальність – діти не читають, а дивляться. Відмова від уяви, відразу перехід на візуальний регістр мозку. Неспроможність до мимовільної уваги. Соціалізація відбувається в Інтернеті.
- Нове покоління схоже на покоління гімназистів початку ХХ століття. Вони із захопленням поглинають усе нове і не цікавитимуться знаннями з підручників. Готові дискутувати на найскладніші теми, але не пристосовані до реального побуту. Їм притаманна відсутність поваги до дорослих і дивовижна самовпевненість. Їх цікавлять глобальні теми людства, при цьому вони впевненні, що самостійно можуть подолати сучасні загрози світового масштабу. Вони мають критичний склад розуму і намагаються заперечити те, що раніше вважалося аксіомою. Вважають, що мають право на особисту думку, яка може бути цілковито відмінною від усталених поглядів.
- Вони майже не відчувають плину часу. Для них ніби стерто межу між сучасним і майбутнім. Не обмежують свою діяльність дедлайнами.
- Хочуть змінювати реальний світ так же легко, як і моделювати віртуальний.
- Вони не конкурентні, не терплять порівняння і примушення, не бажають змагатися.
- Більш вразливі й емоційні, вони вимагають більшої делікатності і поваги до індивідуальних особливостей і не сприймають «оцінювання».
- Їх не вразити досвідом і вміннями, повагу викликає оригінальність мислення, продукування ідей, здійснення відкриттів.
Ось читаєш таку інформацію про нове покоління і думаєш: «Овва! Які діти!», саме з такими знаками оклику. Особливо вражають назви статей: «Вони прийшли на землю з особливою місією», «Діти Z – генії», «Покоління «альфа» – діти з суперздібностями». А таке порівняння дитячого мозку з біокомп’ютером взагалі виглядає вельми цікавим.
А далі хочу поділитися додатковими спостереженнями. Маючи практику роботи вихователем, реабілітологом, психологом і вчителем, з дітьми від народження до юнацького віку, з дітьми, як обдарованими, так і з порушеннями розумового розвитку, – накопичила певну інформацію для аналізу.
Спостереження 1.
У сучасних дітей і віслюків є схожість. Але не та, про яку зараз хтось подумав. Це зовсім не упертість. Ці чудові тваринки мають одну особливість, що їх відмінює від інших. Вони ніколи не будуть робити те, на що вони відчувають у собі недостатність сил, і не будуть перенапружуватися.
У сучасних дітей і юнаків настільки ослаблене здоров’я, що важко усвідомити, наскільки низький їхній енергетичний потенціал. Ті, хто у темі, знають, що захворювання, які раніше викликали тривогу, сьогодні і за діагнози не вважають, аргументуючи, що це зараз в усіх. Так, це «в усіх» навіть не статистика по захворюваності, а як вже усіма прийнятний стан речей.
І як відображається на поведінці дітей те, що у них така «низька енергетика»?
По-перше, у їхній «впертості». Ну нам це так може здаватися, коли дитина на пропозицію щось зробити, відразу говорить: «ні! не буду», і як її не умовлятимеш, що це потрібно, вона не погоджується; а ще може і «влаштувати істерику», якщо ми не розуміємо і продовжуємо тиснути.
По-друге, у їхній емоційній нестабільності. Вони то перезбудженні, то мляві. І той, і інший стан – результат втомленості. Тільки у разі емоційного сплеску – втомлюваність переступає межу, і організму необхідно виділити адреналін, щоб підтримати дію серця, образно говорячи – «завести мотор». (Батьки знають, що якщо маленька дитина вчасно удень не поспить, то потім вона поводитиме себе емоційно-неслухняною).
По-третє, в їхньому бажанні від усіх відгородитися і «тупо» нічого не робити. І якщо їх у цю мить потурбувати, у відповідь отримаємо злий негативний відгук.
Отже, така реакція: «не можу, не буду» – є захисною від перенавантаження. Інакше може відбутися крайнє виснаження нервової системи та загострення хвороб (і появи нових, як соматичних, так і психічних).
Спостереження 2.
Сучасні діти мають серйозні труднощі з читанням і просторовою орієнтацією.
Можливо, це результат еволюційного етапу зміни комунікаційних технологій, як доводить кандидат психологічних наук Ганна Варга.
Якщо ж зважити на попередньо сказане, то причиною може бути швидке виснаження мозку і загальна втомлюваність, що супроводжує процес читання. Дитина всіляко уникає читати самостійно, бо це пов’язано з великими енергетичними затратами.
А ще, це може мати під собою зовсім прозаїчну причину, як-то родові пошкодження шийних хребців. Така кривошия спричинює перетискання шийної артерії і вени, що призводить до порушення кровопостачання мозку і підвищення внутрішньочерепного тиску (та інших мозкових розладів). Звідси полярна поведінка дитини, від повного відключення і бездіяльності до агресивних нападів. Звідси і порушення уваги з гіперактивністю.
А також виникає тиснення на мозочок, у результаті збоїв у вестибулярному апараті. У дітей спостерігається «феномен розбитого дзеркала» (викривлення просторового сприйняття) і «феномен зісковзування погляду».
Спостереження 3.
Після літніх канікул, на початку навчального року, вчителі стикаються з тим, що увесь матеріал, який вивчався у попередньому році, мовби «вивітрився» з голови, залишивши суцільні «білі плями».
І якщо при вивченні таких предметів, як географія, історія і література, це не так трагічно, то при вивченні математики – це має дуже негативні наслідки.
Чому усе забувається? Можливо тому, що за усе літо шкільні знання так і не були затребувані, не було навіть такої примітивної мотивації для збереження у пам’яті, як: «це вам знадобиться на контрольній». Можливо, причина в чомусь іншому. Але ситуація, коли вчитель перевіряє, що ж залишилось у пам’яті, і бачить Tabula rasa, спостерігається на початку кожного навчального року.
Наприкінці хочу тільки пояснити, що таке зібрання тез про нове покоління дітей зроблено не з метою поговорити про «інакшість», а з тим, щоб зрозуміти, що практика шкільної освіти потребує невідкладних системних змін.
Для успішного ж розв’язання наявної проблемної ситуації потрібно перетворити проблему у творче завдання з означенням умов, на які слід зважати при винайденні способів її подолання.
Ось ми означили «умови»: перелічили особливості сучасних дітей. І бачимо, що нове покоління ну ніяк не «вписується» у наявну шкільну систему. Отже, рішенням стане перетворення освітнього простору.
І якими ж можуть бути ці зміни у шкільній освіті?
Можливо такими:
- запровадження реабілітаційного компоненту у педагогічний процес;
- особистісно орієнтована проективно-рефлексивна технологія організації освітньої діяльності на засадах партнерської взаємодії педагога з учнями;
- виховна технологія проективного життєздійснення;
- кардинально новий концептуальний підхід до визначення освітнього стандарту і способів контролю освітньої успішності.
Якщо виникли запитання про перелічені напрямки змістово-технологічного перетворення освітньої системи, то відповіді знайдуться у книзі «Життєтворча освітня стратегія нового тисячоліття «Нова генерація – нова Україна»: прогностичні засади проекту».
