Александр Мирошниченко: анализ мифов от педагогов

В образовательном пространстве Украины бытуют мифы, которые кардинально искривляют реальность

Александр Мирошниченко: анализ мифов от педагогов

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

В освітньому просторі України побутує певна кількість міфів, які насправді кардинально викривляють реальність та не дозволяють шукати шляхи змін. Отже, спробуємо проаналізувати ці міфи від освітян:

1. РАНІШЕ ВСЕ БУЛО КРАЩЕ.

Нескінченність розмов про те, як раніше в школі все було краще, може порівнятись лише з нескінченністю Космосу. І учні краще вчились, і батьки краще виховували, і повага була до вчителів, і престиж професії. Звідки цей міф взявся? Начебто це ще не так давно було, і більшість з вчителів так чи інакше відчули це на собі. Не було краще. І пиво пили, і палили, і матом вчителів посилали. Інколи. А інколи з захопленням бігли на уроки класних педагогів. Все, як і зараз. Змінилось хіба що одне. Можливість публічного вирішення конфліктних ситуацій. Оце і вся різниця. Ну і грошей в СРСР на потреби школи майже не збирали. А так все залишилось, як і було. Тому не варто ідеалізувати. Бо деякі описують часи СРСР ледь не як «золоте століття». Не було такого. І це якраз трагедія, що принципові зміни не відбулись. Лише декоративні.

2. НАЙВАЖЧА ПРОФЕСІЯ.

Улюблений міф освітян. Який начебто виправдовує та адвокатує все. Насправді вчитель - далеко не найважча професія. Ви не стоїте по дванадцять годин на морозі, не варите метал, не розвантажуєте вагони. Є сотні значно і значно важчих професій. Учитель працює у відносно комфортних умовах і у відносно комфортному режимі. У кожному класі є батьки, умови праці яких на порядок важчі, ніж у вчителя. Так для чого розповідати цим батькам про «складну» професію?

3. НАЙНИЖЧА ЗАРПЛАТА.

Зарплата низька. І це факт. Але далеко не найнижча серед бюджетників. Це легко перевірити. Зрештою, влаштування на роботу – справа добровільна. Ніхто не примушує. Погодився на такий рівень оплати? Так не плач. Чи змінюй професію. Бо маленька зарплата аж ніяк не виправдовує низький професійний рівень. Як і значне підвищення зарплати не гарантуватиме зростання професійності.

4. БАТЬКИ ХОЧУТЬ ПРИНИЗИТИ ВЧИТЕЛЯ.

Улюблена пісня вчителів. Насправді батьки поділяються на дві групи. Тим, яким на все плювати, і на тих, кому не плювати. Зрозуміло, що перші комфортні для вчителів. А от метою других є аж ніяк не приниження вчителів. Батьки, яким не байдуже,  прагнуть змін. Не самоствердження персонально для себе. Не приниження когось. Небайдужі батьки прагнуть змінити Систему. А для цього іноді доводиться бути жорсткими, принциповими, некомфортними. Але заради реальних змін. Чому потрібно вбачати в таких батьках ворогів? Щоб нічого не змінювати?

5. ІДІТЬ САМІ ПОПРАЦЮЙТЕ В ШКОЛІ!

Дуже популярна відповідь на всі запитання. А чому, власне, людина з іншою професією повинна йти займатись тим, що не є її фахом? Щоб відчути себе в шкірі вчителя? А для чого? Якщо йти за цією логікою – потрібно відчути себе в шкірі продавця, водія, сантехніка, лікаря і ще сотні інших професій. Це ж абсурд! На підтримку цього міфу зразу виникає вже наведений міф про «найважчу професію». Але два міфи разом залишаються міфами, дуже далекими від реальності та здорового глузду.

6. НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ? ШУКАЙТЕ ІНШУ ШКОЛУ.

Ще один безглуздий міф, що продукує думку про те, що школа - це ледь не приватна власність певної групи вчителів. Ні, панове! Якщо мова йде про державну школу – ви всього-на-всього наймані працівники. Діти мають право вчитись у тій чи іншій школі. Це саме їхнє право. А от вчителю ніхто законодавчо не гарантує прикріплення до певного місця роботи. Тому виникає велике питання. Хто саме повинен думати про зміну школи? Відповідь очевидна.

7. БАТЬКИ - ПАРТНЕРИ ВЧИТЕЛІВ.

У якомусь сенсі цей міф має ознаки правдивості. Якщо не задуматись. Але партнерство передбачає рівність зусиль та відповідальності. 50 на 50. Добре! Згоден! Партнерство так партнерство. На рівних. Я займаюсь з дитиною уроками, пояснюючи йому те, що ви не змогли пояснити в школі. А ви, шановні вчителі, займетесь, наприклад, пранням дитячого одягу, прибиранням у дитячій кімнаті, сходите з дитиною до лікаря та відведете на тренування. Абсурд? Звичайно. Але ви ж самі запропонували 50 на 50. Батьки беруть на себе частину клопотів, але й ви берете на себе частину. Не хочете? Ви маєте рацію. Бо функції у нас різні. Тому давайте кожен буде займатись своїм. Але на 100, а не на 50 відсотків.

Насправді міфів значно більше. Тут я навів лише основні. Може, прийшов час зрозуміти, що це саме міфи? Вони викривляють реальність. Вони віддаляють від нас змін. Що ж в цьому викривленні хорошого? Не знаю…

Оригинал

Освіта.ua
18.02.2020

Популярные блоги
И. Ящук: враги будущего дистанционного образования Концепция будущего дистанционного образования еще далека от идеала, но динамика ее развития поражает
С. Мудрук: «ликвидация ЗНО в два шага» (impact analysis) Кто-то верит, что отмена ДПА в форме ЗНО в этом году не имеет реальных шансов закрепиться и в дальнейшем?
А.Мирошниченко: о вызовах в новом учебном году Попытки игнорировать проблемы, с которыми школа столкнется уже 1 сентября, - путь к конфликтам
А. Ночкин: почему не стоит отменять ДПА в форме ЗНО Отмена ДПА в форме ЗНО негативно повлияет на выпускников 2020 года и с организационной стороны, и на их результаты
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
педагог
Существующую реальность в образовательном пространстве, как и практически во всех других сферах современных общественных взаимоотношений, кардинально искривляют не мифы, якобы бытующие среди педагогов, а все более нарастающие попытки всякого рода невежд публично поумничать.
Eugen Zimmermann
Кумедний чоловічок, цей режисер, драматург, актор, провідний спеціаліст у галузі освіти і просто красунчик - Олександр Мірошниченко! Співчуваю вичтелям, які навчають його дітей (та і його дітям співчуваю теж - непросто, мабуть, співіснувати з таким конгеніальним татусем!). Уявляю, як такий татусь приходить до школи - такий собі пан, який інспектує кріпаків-найманців, які мають щастя навчати його діточок! Ну, то таке. А от хотілося пару слів про ненайважчу професію. Впевнений, вельмишановний режисер також не стояв 20 годин на морозі, не варив метал, не розвантажував вагони. А от я між одержанням диплома та роботою вчителя (не було вакансій вчителя у місті та районі, а сімʼю годувати треба) працював вантажником. і от, бувало, розвантажиш руками з колегами машину лінолеуму (один рулон чотирьохметрового Таркетта, приміром, важить більше ніж півтони), ідеш додому, а хребет, здається, зараз висипеться у штани і руки відпадуть по дорозі! Приходиш додому, ідеш до душу, вечеряєш, годинку відпочиваєш - і ти як нова копійка! Голова дурним не забита, спілкуєшся з жінкою, сином, книжку почитаєш, або на город ідеш.І не клятий не мʼятий, голова дурним не забита! А потім я пішов працювати до школи... Прийдеш додому після 6-7 уроків - і хочеться забитися у куточок і нікого не бачити, не чути і не розмовляти. А ще ж готувати уроки на завтра, та думати за безліч інших шкільних речей.А тобі через мозок наче цілий день 10000 вольт пропускали. І плюнув би я на вчителювання та повернувся б розвантажувати лінолеум, та вже здоровʼя не маю. Тому бажаю Олександру Мірошниченку забиратися під три чорти з освітнього порталу та вирішувати свої психологічні проблеми не за рахунок обливання брудом вчителів.
вчитель
Александр Мирошниченко - иди нах..й/
Кінокритик
"Іноді я аж завмираю від приниження, яке доводиться переживати від неадекватних людей, які навіть не здатні усвідомити свою неправоту." так написала вчителька Азарова у своєму дописі" всем нужна безотказная учительница." Саме це я відчула, прочитавши цю статтю. Розумні люди ніколи не будуть розказувати про те, в чому абсолютно не свідомі, а тим паче витрачати час і писати безглузді статті. А нерозумні весь час демонсирують свою зверхність над іншими, але від цього виглядають ще мізернішими і дурнішими.
VIRA
Шановний Олександре! Ви взагалі хоч раз обдумували те, про що пишете? навіщо писати про те, чого не розумієте і не знаєте. Ви ображаєте перш за все, тисячі людей. Чи хоч раз Ви були на уроці у своїх дітей, чи розумієте психологію сучасної дитини? Ви написали, наче були просто уві сні. Соромно навіть читати.
учитель
Уважаемый актер, режиссер, драматург! Нет приличных слов, чтобы сформулировать ответ на Ваш опус.Простите , не знаю , когда Вы заканчивали школу и что Вас так во время учёбы задело. Но ... Вы не знаете РАБОТУ УЧИТЕЛЯ ДАЖЕ ПОВЕРХНОСТНО. Рекомендация: никогда не ИГРАЙТЕ УЧИТЕЛЕЙ, НЕ ПИШИТЕ И НЕ СНИМАЙТЕ О ШКОЛЕ НИЧЕГО. ПОЛУЧИТСЯ ФАЛЬШ.
Виктория
Для учитель: Я думаю, уважаемого режиссера тема задела в качестве родителя, у которого в школе сейчас учатся дети. И что-то мне подсказывает не очень успешно.
Комментировать
Учитель
Шановний автор. Ви коли небудь працювали в школі? Яке ви маєте право писати про те що ви не знаєте? Я ж не даю поради драматургам, як працювати. Ось із-за таких людей як ви, які лізуть в освіту, в якої нічого не розуміють, у нас і проблеми. Піднімайте краще українське кіно, літературу, театр. Бо там ще гірше положення, ніж в освіті. А якщо вирішили давати поради, то власним прикладом.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!