Григорий Клочек: об упадке литературного образования

Упадок литературного образования сопровождается дебилизацией общества, и эти процессы синхронны

Григорий Клочек: об упадке литературного образования

Автор: Григорий Клочек, доктор филологических наук, профессор.

Висновки робити не буду. Розумному досить…

Сьогодні отримав приголомшливу звістку: цього року журнал «Дивослово» має всього 600 підписантів. У свої кращі роки тираж цього журналу сягав до трьох десятків тисяч - він десятиліттями був головним журналом професійного спрямування для учителів-словесників, щедро постачав їм науково-методичну інформацію.

Така ж доля фактично усіх журналів подібного типу: «Математика в школі», «Фізика в школі» і т. ін. Хто зараз розповість про долю «товстих» літературно-художніх журналів «Дніпро», «Вітчизна» та ін. А яка доля чекає «Літературну Україну», яка володарювала умами , скажімо, у 90-ті роки?

Зовсім недавно найбільш авторитетний тижневик «Дзеркало тижня» перестав існувати у своїй паперовій версії. Згадалося, що колись на сторінках цієї славної газети з’явилася моя стаття «Королева мистецтв на задвірках історії». Вона викликала чималий резонанс – «ДТ» у багатьох своїх числах друкувало відгуки на цю статтю.

Займуся самоплагіатом і процитую уривок з тієї давньої статті «… без перебільшення можна сказати, що літературна освіта стала для людства винятково ефективним засобом мовленнєвого та етико-естетичного розвитку. І варто зазначити, що воно цим засобом успішно скористалося. Є всі підстави говорити про «золотий вік» літературної (філологічної) освіти, що розпочався десь із кінця ХІХ і завершився приблизно наприкінці 60-х років минулого століття. На превеликий жаль, особливості цього періоду та його колосальне значення у формуванні майбутнього духовно-інтелектуального обличчя європейського (та й світового!) суспільства залишилося непоміченим і, відповідно, не дослідженим. Вочевидь, той «золотий вік» фактично виявився не експлікованим та не осмисленим через те, що його не так легко розпізнати поміж трагедійними потрясіннями, яких зазнала європейська цивілізація у першій половині ХХ століття — Першою світовою війною, російською революцією 1917 року та обумовленими нею суспільними катастрофами на «одній шостій частині земної кулі», Другою світовою війною…

Але ж він був, цей «золотий вік»! Про його існування можна говорити однозначно, варто лише глибше ознайомитися з рівнем мовленнєвого розвитку випускників гімназій та реальних училищ, скажімо, перших двох десятиліть ХХ століття. Тогочасний випускник класичної гімназії за всіма критеріями філологічної підготовки — грамотність, письмове та усне володіння виражально-зображувальним словом, глибина розуміння художнього тексту та мистецтво його інтерпретації — навряд чи поступився б «червонодипломному» випускнику сьогоднішнього університету. Більше того, у певних моментах — скажімо, у знанні літератури і взагалі культури античного світу — випускник гімназії його напевне перевищив би. Більшість митців слова, котрі прийшли в українську літературу у 20-ті роки — П. Тичина, М. Рильський, Є. Маланюк, М. Бажан, Ю. Яновський, В. Підмогильний та багато інших, — університетів не закінчували, проте кожен із них був глибоким інтелектуалом та блискуче володів художнім словом.

Золотий вік філологічної освіти треба вважати феноменом, який іще потребує вивчення та увиразнення. Цей період в освітньо-духовній історії сучасної цивілізації зарядив людство позитивною, гуманістично-забарвленою енергією. Цей вік розвинув Слово, а, отже, Дух і Розум. І ця енергія, акумульована в період розквіту літературно-філологічної освіти, почала слабшати з настанням телевізійної епохи — у нас вона вступила у свої права приблизно наприкінці 60-х років. На Заході цей процес розпочався дещо раніше й відбувався інтенсивніше».

І ось сьогодні натрапляю на інформацію, яка підтверджує на науковому рівні цю думку: (цит. в оригіналі): «Уровень IQ вовсю рос, ведь на протяжении XX века люди считали, что лучший интеллект и знания обеспечивают детям лучшие шансы в жизни и внушали эту идею младшему поколению. Учёные с одобрением наблюдали так называемый эффект Флинна, по имени новозеландского философа Джеймса Флинна, который в 1984 году опубликовал статью «The mean IQ of Americans: Massive gains 1932 to1978» в журнале «Psychological Bulletin», где было написано, что средний IQ жителей США за указанные годы увеличился на 15 пунктов — примерно на 3 пункта за каждое десятилетие. Аналогичные исследования в других странах показали схожие результаты, хоть и разнящиеся по странам. Так, Флинн описал повышение на 20 пунктов IQ голландских призывников с 1952 по 1982 год.»

Зараз же відбувається і зворотний процес: занепад літературної освіти, про який мені доводилося неодноразово писати, супроводжується процесом дебілізації суспільства. Виявляться, ці процеси є ПРЯМО ВЗАЄМОЗАЛЕЖНИМИ, такими, що відбуваються синхронно. Читаємо про це: Проведенные после 2000 года исследования показали то, что сейчас называют «обратный эффект Флинна»: рост IQ замедляется, прекращается или даже сменяется спадом. Проведенное в 2004 году исследование данных об IQ норвежских призывников показало, что после середины 1990-х годов рост остановился и сменился небольшим спадом; работы Тисдейла и Оуэна, проведенные в 2005 и повторно в 2008 годах, продемонстрировали, что результаты тестов на IQ датских призывников росли с 1959 по 1979 годы на 3 пункта в десятилетие, за десятилетие 1979—1989 годов выросли только на 2 пункта, за 1989—1998 годы — на 1,5 пункта и за 1998—2004 годы понизились на те же 1,5 пункта».

Що ж думає про цей процес той же Джемс Флінн? Читаємо далі: «Победа визуального восприятия означает, - пише він, - что меньше людей читает длинные романы или книги по истории. Люди живут в пузырьке из настоящего, что делает их более уязвимыми к воздействию подаваемой извне информации – у них просто нет ничего «своего», ничего, что они могли бы противопоставить тому, что им говорят. Улучшение аналитических способностей более не делает вас лучшим гражданином».

Висновки, друзі, робити не буду. Здається, розумному досить…

Оригинал

Освіта.ua
14.01.2020

Популярные блоги
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
А. Мирошниченко: зачем заниматься самообманом? Выбор прост - между обучением в обычном режиме и имитацией обучения под соусом онлайн-обучения
И. Ликарчук: насколько ЗНО точный инструмент? Насколько ЗНО эффективно для измерения уровня учебных достижений абитуриентов
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!