Osvita.ua Блоги Виктор Мисан: очень коротко о патриотизме
Виктор Мисан: очень коротко о патриотизме

Можно ли изменить отношение к Родине программами, планами и бумажными мероприятиями?

Виктор Мисан: очень коротко о патриотизме

Автор: Виктор Мисан, кандидат педагогических наук, доцент, заслуженный учитель Украины.

У соціальних мережах останнім часом обговорюють тему «Патріотизму». Сучасні коментарі та міркування викликані появою указу Президента «Про стратегію національно-патріотичного виховання» та відповідного листа МОН «Про національно-патріотичне виховання у закладах освіти у 2019/2020 навчальному році».

Я не проти патріотичного виховання, патріотизму. Більше того, навіть переконаний, що формування позитивного ставлення до батьківщини як території місця народження і проживання, держави як форми і способу суспільної організації, її атрибутів і символів, історії, культури, людей та зрештою всього, що ми вкладаємо в це поняття, може докорінно змінити наше майбутнє.

Але чи можна змінити ставлення папіряччям, програмами, планами і паперовими заходами? Ніколи!

Свого часу, коли працював над навчальними матеріалами до посібника «Разом на одній землі. Історія України багатокультурна» (Львів, 2012), довелось перечитати різноманітні джерела, вибираючи із них фрагменти, використовуючи їх зміст для розкриття обраних тем. Дозволю процитувати два спогади – Голди Меїр та Докії Гуменної (не полінуйтесь і дізнайтесь, ким були ці жінки).

Голда Меїр: «За будь-яких обставин, в цьому – як і в усьому іншому – ми жили як всі євреї міст та містечок Східної Європи. У неділю та дні посту ходили до «шул» (синагоги), благословляли суботу і мали два календарі: один російський, інший – приналежній іншій країні, з якої ми були вигнані 2000 років тому і якої перебіг пір року та древні звичаї ми все відзначали в Києві та в Пінську».

Докія Гуменна: «У хаті перед Великоднем усе переться, хата маститься, вішається і застеляється все свіже, нове. … А це вже Великодня ніч. Всі вдягаються в святне й ідуть до церкви. …. І коли в нас у хаті говорилось про Україну, то я її уявляла саме такою. Все це було я, в мені, невіддільне та солодко дороге. Може це й є «національне почуття», чи як потім більшовики називали, «буржуазний націоналізм»? (Цікаво, де ту саме «буржуазне»? Це ж народне). То я ним була вже повна в 8 – 10 років. В Україну я невідмінно включала тіток Тодоську й Мокрину та їх дітей, і Кравченківський хутір, і весілля, і свята, і город, де я вродилася, і Жашківські ярмарки… І навіть тих хлопчаків, що восени так спритно цапали солодкі цукрові буряки …».

До чого ці цитати? Подібних можна навести сотні, тисячі. Всі вони ілюструють лише найважливіше, найсуттєвіше - формувати (виховувати) патріотичне ставлення потрібно в сім’ї. Вона була, є і залишатиметься потужним чинником впливу на формування багатьох ставлень.

Pater (лат.) – батько, patricius (лат.) – корінне населення. Витоки патріотизму в корінні. Звичайно, що і школа як інститут впливу не повинна стояти осторонь та робити свій внесок.

Але … холодне приміщення навчального закладу, обдерті стіни, непридатні і застарілі для навчання засоби, сепаратистські настрої учительства, … - патріотичного ставлення не сформують. І батьки, які не мають засобів на утримання сім’ї, які шукають житло, роботу, які не можуть реалізувати свій потенціал на землі, де вони народилися і зростали, … - вони також далекі від патріотизму.

Держава мала б дбати про сім’ю, виступаючи роботодавцем, захисником, гарантом; охоронцем історії, мови, культури; регулятором конфліктів і непорозумінь; примножувачем того позитивного досвіду, що цементує народ і об’єднує його. Лише патріотично вихована і зорганізована влада може вести за собою.

Куди здатна вести теперішня влада? Яке її коріння? З яких джерел вона черпала свій розум і снагу? У яких сім’ях зростала і виховувалась?

Оригинал

Освіта.ua
16.09.2019

Популярные блоги
Игорь Ликарчук: конкурсная машина работает Нужен ли государственный конкурс «Учитель года» вообще? А если нужен, то для чего?
Никита Андреев: о проектах двух интересных документов Наивно было думать, что со сменой власти изменится образ мышления менеджмента среднего уровня
Владимир Онацкий: о школьных олимпиадах Олимпиада - это возможность продемонстрировать свои знания по предметам на уровне школы, района или города
Игорь Ликарчук: о буллинге учителей на каникулах Учителя, который не придет на методические посиделки, обязательно будут травить, требуя объяснений
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!