И. Ликарчук: систему издания учебников надо менять

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

На сайті Президента України з’явилася петиція з вимогою відставки Міністра освіти і науки Ганни Новосад. Одна з причин відставки, на думку її автора, - «допущення нецензурних слів у підручниках з української мови».

Щодо відставки - то це просто смішно...
А якщо серйозно, то не виключаю, що Ганна Новосад буде, як і попередники, мати серйозні проблеми з виданням підручників. У т. ч. і проблеми з експертизою проектів підручників.

На жаль, МОН рік тому фактично відмовився запроваджувати розроблену нами модель експертизи підручників, яка б гарантувала об’єктивну експертизу. Хоч такий намір проголошували. Натомість залишилася модель, яка існувала останні десять років (з невеликими косметичними змінами)... Тож маємо те, що маємо...

Я не один раз пропонував МОН наступні дві моделі організації роботи з видання підручників.

А. Перехідна модель.

1. Виданням підручників повинна займатися не державна наукова установа, якою є ІМЗО, а спеціалізоване ДП, де будуть не працювати не вчителі, а економісти, видавці, потужна логістична служба та інші фахівці, що розуміються на видавничій справі...

2. Експертизу проектів підручників не повинна здійснювати установа, яка займається їхнім виданням, - ІМЗО. Найкращий варіант - покласти проведення експертизи на ДСЯО за моделлю, розробленою в нашій установі.

3. Гроші на придбання підручників повинні виділятися школам відповідно до кількості учнів. Підручники мають купувати школи.

3. Рекомендацію для використання в закладах освіти можуть мати десятки назв підручників. Але за бюджетні кошти видавати не більше однієї назви підручника з одного предмету для одного класу. Потрібно припинити практику видання за бюджетні кошти 10-12 назв підручників з одного предмету для одного класу.

4. Змінити практику «грифування» підручників. Члени колегії МОН, котрі голосують за надання грифів «Рекомендовано», виконують роль статистів. Бо бачать підручник, за який голосують, у кращому випадку, у день засідання колегії на стенді. Інша, відповідальна практика «грифування» закладена в нашій моделі.

4. Припинити гру в так звану «демократію», коли підручники, які мають видаватися за бюджетні кошти, обирають всі вчителі. Хоча б тому, що ця практика існує не перший рік, але відчутного впливу на покращення якості відбору вона дала. Не кажучи вже про інші фактори.

Б. Реформаторська модель.

1. У процесі видання підручників МОН лише організовує відбір тих проектів навчальних книг, яким можна давати статус підручника та веде відповідний реєстр.

2. Право власності на підручник - у авторів та видавництва.

3. Гроші на придбання підручників отримують школи залежно від кількості учнів. Школи самостійно купують підручники. Або не купують, якщо у них є. Кошти, які не витрачені на підручники, за умови, якщо школа підручниками забезпечена, витрачаються на інші потреби закладу. Це є персональна відповідальність директора школи.

3. Для підручників, які купуються за бюджетні кошти, держава встановлює максимально можливу ціну.

І ВСЕ.

Наголошу, що ці та інші пропозиції щодо поліпшення ситуації з виданням підручників. нами подавалися до МОН не раз... Але віз і нині там. Лише не можу зрозуміти, чому міністра, яка лише щойно ним стала, потрібно за неякісні підручники відправляти у відставку?

СИСТЕМУ ВИДАННЯ ПІДРУЧНИКІВ ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ!

Оригинал